О другій годині дня Папіньйон передав копію запису допиту фрау Дорн прудкому холодноокому Паулю Заборські, найдовіренішому контакту резидентури ЦРУ в Берні.

О третій годині Джон Хоф надіслав шифротелеграму Майклу Велшу.

Відповідь з Ленглі надійшла негайно: «Вживіть усіх заходів, аби Шора усунули від розслідування хоча б на найближчі п’ять днів. Доручіть Папіньйону зробити обшук на квартирі Лиска — несподівано для Шора — в той момент, коли одержите на те нашу вказівку. Майкл Велш».

«Як стало відомо, група фінансистів Уолл-стріту подала інтерпеляцію до Верховного суду з вимогою — негайно заарештувати всі активи покійного Леопольдо Граціо, бо є таке припущення, що він покінчив самогубством через неминуче банкротство.

Оскільки Граціо останнім часом, як підтверджують чиновники банківських корпорацій, здійснив ряд досить ризикованих операцій, фінансував гігантські проекти в країнах, що розвиваються, підтримував прогресивний режим у Гаривасі, скуповував акції на біржах Гонконгу, Чікаго і Франкфурта, його становище різко похитнулося, він вибрав для себе найлегший шлях, щоб уникнути відповідальності.

У тому разі, коли рішення про арешт активів покійного Леопольдо Граціо набере законної сили, передбачається ревізія всіх його паперів.

Однак уже сьогодні активи Граціо перебувають під підозрою, і ціна на його акції катастрофічно падає; якщо день тому він був таємним банкротом, то сьогодні став банкротом явним. Якщо ж він не був банкротом, то його ним зробили самим фактом такої відкритої, широко рекламованої інтерпеляції».

Заступник директора ЦРУ Майкл Велш мигцем глянув на великий годинник, що показував місцевий, вашінгтонський час; до зустрічі з Дігоном лишалося ще чотири години; вертоліт летить до Нью-Йорка сорок сім хвилин; часу вистачає, можна й потрібно прочитати останні зведення з прикордонних з Гаривасом держав; дуже цікаво працює резидент у Пат, зовсім ще молодий Юджін Пат; до розмови з Дігоном треба добре підготуватися.

О 14 годині 45 хвилин Пат повідомляв: «Майбутня конференція у Гавані змусила мене вжити ряд спішних заходів, особливо після того, коли я одержав інформацію, що офіційний представник нинішнього режиму в Гаривасі візьме участь у її роботі як спостерігач. У агента Сіднея, який працює на телебаченні, є матеріали, що компрометують полковника Мігеля Санчеса. Ці матеріали було передано мені ЮСІА[12], але вони не витримували ніякої критики через прямолінійність і недоказовість звинувачень, висунутих проти лідера. Я підключив до переробки матеріалів мого агента з газети «Ель Епока»; зараз «таємні зв’язки» полковника Санчеса з режимом Кастро здаються цілком правдоподібними; гарно прозвучить історія про те, як Санчес не захотів урятувати свого друга під час полювання на акул у затоці і його друг (професор Морієта) загинув у пащі хижака; є також свідчення дівчини, яка звинувачує полковника Санчеса в тому, що він намагався позбавити її невинності. Я запропонував тоді додати ще один епізод: агентура, яка працює в середовищі лівих профспілок, організувала матеріал про те, що якийсь Мітель Санчес з Гаривасу ще дев’ять років тому їздив у Прагу й Улан-Батор на кошти, про які не повідомив фінансово-контрольні органи; отже, ці кошти не що інше, як гроші КДБ чи ЦРУ, хоч я порадив допустити версію «кубинської чорної валюти». Післязавтра буде опубліковано заяву «Конфедерації демократичних громадян Пами», де вихвалятимуть майбутню конференцію, різкими словами «затаврують» американський імперіалізм і колоніалізм, що вживає всіх заходів, аби «придушити» прогресивні режими Латинської Америки; потім наша агентура надрукує повідомлення, що «Конфедерація демократичних громадян» — це запасна штаб-квартира компартії і саме звідси виходять усі накази про проведення страйків у Памі, які руйнують і без того послаблену економіку країни».

О 15 годині 05 хвилин Юджін Пат передав:

«Мій агент, котрий працює зараз у посольстві Гаривасу, на конспіративній зустрічі, яка щойно відбулася, повідомив: начальник генерального штабу полковник Діас, прибічник прем’єра Мігеля Санчеса, в напружених стосунках з міністром оборони майором Лопесом. Вважають, це сталося тому, що в новому кабінеті не всі вірять Лопесу, який дістав освіту у Вест-Пойнті, хоч міністр закордонних справ режиму полковника Санчеса, доктор Малунде, випускник Гарварда, стоїть, однак, на позиціях, близьких до крайніх лівих. Поки що Санчес зберігає видимість єдності кабінету, але я маю намір розпочати в місцевій пресі кампанію проти начальника генерального штабу Діаса, звинувативши його в таємних зв’язках з «американським імперіалізмом» і в змові проти полковника Санчеса, через побоювання, що «надмірний лібералізм гариваського лідера може кинути республіку у вир громадянської війни».

З’явилася можливість вийти на один з контактів майора Лопеса, пов’язаних з його операціями перекуповування на фіктивні імена плантацій какао-бобів, але контакт вимагає п’ятдесят тисяч доларів авансу, пояснюється це надзвичайно великим риском усієї операції. Він вважає, що викладена нам інформація дасть змогу провести конспіративну зустріч з майором Лопесом і встановити з ним ділові стосунки. Жду вказівок».

Майкл Велш відкинувся на спинку крісла, легко закинув ноги на край столу, смачно закурив і натиснув на кнопку селектора.

— Будь ласка, передайте у шифрувальний відділ, що я згоден з пропозицією Пата, ми перекажемо йому десять тисяч баків[13] — десять, а не п’ятдесят — сьогодні ж. Це перше. Тепер друге: я вилітаю через п’ятнадцять хвилин, повідомте в Нью-Йорк, у наше бюро. І третє: мене цікавлять імена всіх тих, хто був знайомий з міністром оборони Гаривасу майором Лопесом тоді, коли він учився у нас у Вест-Пойнті. Це все. Повернуся об одинадцятій. Коли виникне щось невідкладне, дзвоніть мені за місто, я ляжу спати пізно, лишилося багато незавершеної роботи.

О шостій годині вертоліт Майкла Велша приземлився на плоскому даху хмарочоса, де серед інших контор, банків, директоратів розмістився філіал акціонерного товариства «Гонконг — Лос-Анджелес трейд асошіейшн лімітед». Під цим «дахом» розташувався конспіративний центр ЦРУ, зорієнтований на роботу в країнах Центральної Америки та на островах Карібського басейну.

… Дігон заїхав у підземний гараж; там його машину поставили в автоліфт і підняли на сімдесят дев’ятий поверх; біля ліфта його зустрів Велш, спитав, як здоров’я, розповів новий анекдот про президента Рейгана; поремствував на нескінченні дурниці, які робить адміністрація «старого артиста», покартав державний департамент: зовсім заплутались, ніякого курсу, віддали право політичних рішень Білому дому, забули про уроки Джона Фостера Даллеса; о часи, о звичаї! Певна річ, Кремль стриже дивіденди з таких дурниць; ми самі намагаємося щось робити, але всі ці висилання з Європи російських дипломатів — за нашим поданням — навряд чи довго діятимуть, ні, настала пора кардинальних рішень, від слів треба переходити до реального діла, інакше ми втратимо те, що так важко дісталося…

— Правильно, — погодився Дігон, коли вони залишились наодинці у великому залі з голими стінами, куди були вмонтовані карти найважливіших регіонів Центральної Америки, вони починали світитися після легкого торкання до пульта, встановленого на письмовому столі, за яким умостився Майкл Велш, запросивши співрозмовника сісти біля нього в зручному, м’якому кріслі.

— Звідси вам буде краще знайомитися з нашими матеріалами, містер Дігон, — сказав Велш. — Я посадив вас у крісло директора, а він любить комфорт.