— Я згоден поступитися комфортом заради надійності, — відповів Дігон. — Якби ваш директор і наш президент керувалися таким постулатом, думаю, американці жили б спокійно й щасливо. Як у вас з часом, містер Велш?
— Я мушу повернутися до Вашінгтона не пізніше як о десятій тридцять, у Європі напружене становище, шифровки з наших резидентур надходять кожні три хвилини; хоч п’яту частину, але доводиться читати…
— Тоді я сформулюю предмет нашого інтересу дуже твердо…
— Яв курсі, містер Дігон.
— Ні, містер Велш, ви в курсі того, про що вас поінформували мої помічники… Я їм довіряю і люблю їх, але вони — це вони, а я — це я. Річ у тім, що Гаривас мене цікавить не тільки тому, що я не хочу, як і кожен патріот Штатів, повторення Куби чи Нікарагуа, а й тому, що я принципово занепокоєний діяльністю Леопольдо Граціо. Саме тому я й попросив моїх людей влаштувати нам зустріч.
— Але вони нічого не сказали мені про Леопольдо Граціо, — Велш здивовано знизав плечима й витяг свої «Лакі страйк». — Я зрозумів їх так, що об’єктом вашого інтересу є плантації бобів какао в Гаривасі, міра стабільності нинішнього режиму, загроза націоналізації чи соціалізації, персоналії, які можуть бути корисними для вашого підприємства… Я так зрозумів ваших колег.
Дігон усміхнувся.
— Я повторюю: вони — це вони, а я — це я… Певен, що телефонні розмови моєї корпорації фіксуються апаратом ФБР, звідки цілком можливий витік інформації, а втім, вона можлива, на жаль, і в моєму штабі… Саме тому головне я відкриваю вам. Одному. І нікому більше.
Велш натиснув на одну з кнопок пульта; пророкотів низький бас з двох динаміків, прикріплених десь під стелею:
— Центральний пункт інформації слухає.
— Мене цікавлять дані про Леопольдо Граціо, фінансиста.
— Центральний пункт інформації наполягає на тому, щоб ви назвали свій пароль. І номер посвідчення.
— Тридцять вісім — вісімдесят сім, номер картки дев’ять тисяч один, дріб кей даблью.
— Дякую, — пророкотів низький бас, і на стіні якраз навпроти крісла, де сидів Дігон, з’явилося зображення Леопольдо Граціо: високий, ледь розповнілий чоловік з білозубою усмішкою, в строгому чорному костюмі. — Приблизна вартість акцій, скуплених його фірмами за останні місяці, — рокотав далі бас ще на нижчому регістрі, — становить сто сімдесят мільйонів доларів; близький до концерну Бліка, володіє контрольним пакетом акцій у фірмі «Граціо корпорейшн», вартість яких дорівнює двомстам сорока мільйонам доларів; найбільшу активність його представників зафіксовано за останні місяці в Гаривасі, Бразілії та Еквадорі. Об’єкт інтересу в Бразілії — акції «Фольксвагена», в Еквадорі — гра на зниження акцій компанії ITT, у Гаривасі він поставив на какао-боби, скуповуючи акції «Фрут компані» на біржах Женеви, Гонконгу, Амстердама і Франкфурта. Двічі зустрічався з прем’єр-міністром Гаривасу полковником Мігелем Санчесом, запропонував позику — сто мільйонів доларів для реалізації проекту єдиної енергосистеми в країні після того, як какао-боби завоюють світовий ринок. Концерн Граціо виявляє серйозний інтерес до енергетичного бізнесу, володіє сімнадцятьома процентами акцій в «Електрисіте женераль» і сімома процентами «Електришегезельшафт ам Майн». У Граціо надійні зв’язки з керівниками профспілок працівників електростанцій Федеративної Республіки Німеччини, Бельгії, Данії та Іспанії, які, в свою чергу, постійно контактують з міністрами економіки відповідних держав. Отже, в тому разі, якщо Граціо розмістить позику в Гаривасі й уряд полковника Санчеса підпише з ним угоду, інтересам Сполучених Штатів може бути завдано певного збитку, бо ключові пости по зв’язках з економікою Гаривасу перейдуть до рук центристських, а то й соціалістичних (Іспанія, Франція) урядів Європи.
Рокітливий бас продовжував холодно інформувати:
— Оперативні дані про Леопольдо Граціо: дуже скромний на публічних виступах, розбещений в міру, до гомосексуалізму, групенсексу не причетний, має двоє коханок: Мадлен Роша в Парижі, рю… Тільзіт, сім, і Анжеліку Фор, Бад-Годесберг-Лісем, Ауф дем Колленхоф, два; за колишніми італійськими законами не мав права розірвати шлюб, виплачує дружині Анжеліці фон Варецькі, з якою не живе вже дванадцять років, сорок п’ять тисяч доларів на утримання, азартними іграми не захоплюється, затятий у досягненні мети, внутрішньо самотній, цінить ласку, до спроби підвести до нього нашого агента Муар поста-' вився з підозрою, в минулому підтримував ділові зв’язки з представниками марсельської й палермської мафії через якогось Гастона, гадають, що це Ян Гломба, який живе в Мюнхені; його ділерами нз біржі Цюріха є Хуан Бланко і Бенджамін Уфер, сам він ніколи в залі бірж не з’являється, під час кризових ситуацій, як правило, знаходиться на борту свого літака, звідти й підтримує зв’язок з ділерами; серед концернів США у зв’язках з ним зафіксовано групу Моргана, однак використати його в інтересах концерну не вдалося: можна вважати, що він належить до фінансистів «нової хвилі», які впевнені, що розумно розвивати зв’язки не тільки з представниками націоналістичних режимів, що виступають з критикою нашої політики, а й з соціалістичними країнами, бо це, як каже гамбурзька журналістка Марі Кровс, котра взяла інтерв’ю у Граціо, «угодно європейській тенденції, а її досить-таки умовно можна поділити на «західну» й «східну», та й то переважно в ідеологічній сфері; що ж до економіки, то Європа не може бути єдиним організмом…»
— Досить, — сказав Дігон, — це найважливіше. Що ви знаєте про його контакти з Кремлем?
Велш знову закурив, замість нього пророкотів низький бас:
— Зафіксовано факт переговорів фірми «Петролеум індастрі» з Зовнішньоторгбанком Росії про спільний проект; робота експертів триває, Граціо має одинадцять процентів акцій «Петролеум».
— Хай він тепер не слухає нас, — сказав Дігон Велшу, — подякуйте йому, і хай вимкнеться…
— Це автомат, — посміхнувся Велш, — робот, він не вміє реагувати на слово «дякую», гляди, ще вилає… Що стосується підслухування, то гарантувати нічого не можу, ми — в оперативному центрі, тут кожне слово фіксується, як у кабіні реактивного бомбардувальника…
— Добре, тоді скажіть мені під ваш поганий запис: довго ви збираєтеся терпіти цього полковника Санчеса? Якщо ні, то чи є у вас заміна і чи не загрожує моїм і вашим інтересам у прикордонних з Гаривасом країнах можливий розвиток ситуації, якби Леопольдо Граціо зумів зміцнити там свої позиції?
— Існує дев’ять варіантів, розроблених… — зарокотав був бас, але Велш швидко натиснув на кнопку, і на іншому екрані, вмонтованому в стіну, тривожно засвітилися два слова: «Но ансвер!» — «Не відповідати!»
— Ми маємо деякі міркування, містер Дігон, нас ще може не тривожити політика полковника Санчеса, хоч поки що немає реальних доказів його зв’язків з Кремлем чи з Кастро… Мабуть, ми зможемо допомогти вам інформацією, коли ви вирішите поставити на поміркованих елементів у Гаривасі… Насамперед я маю на увазі майора Лопеса, міністра оборони… Я солідарний з Карлом Марксом — тільки покладаючи надію на розв’язання економічних проблем, ми зможемо добитися бажаних нам політичних корективів…
— Про цього самого міністра Лопеса теж буде «Не відповідати!»? Чи, може, відомостями про цього хлопця ви поділитесь зі мною?
— Ми ним дуже дорожимо, містер Дігон, тому я згоден дати вам лише строго дозовану інформацію. Якщо ви зважитесь на прямий контакт з Лопесом і він піде на цей контакт, я відкрию вам те, що поки має бути таємницею Штатів.
— Дякую, містер Велш, я зворушений вашою щирістю і хотів би побачитися з вами після того, як обговорю свої плани з майором Лопесом, не заперечуєте?
— Мої колеги зацікавлені в цьому не менше, ніж ви, містер Дігон, хоч це й не зачіпає їхніх фінансових інтересів…
Дігон посміхнувся.
— А ви купуйте акції моєї дочірньої фірми «Континентл фуд індастрі», саме вона гратиме на зниження ціни на акції какао-бобів Гаривасу… Тоді ви — якщо все закінчиться успішно — на вкладений долар одержите не менше п’яти. Дякую, що знайшли для старого час…