Копирсаючись мізинцем у вусі, Гена запустив Facebook, ВКонтакті та Twitter, після чого (дуже неохоче, ледь не кривлячись) відкрив вкладку з профілем на Однокласниках. З невідомих причин саме наявність акаунту на Однокласниках наштовхувала Гену на думку про жіночність і кволість свого характеру. Через профілі у Facebook, ВКонтакті, Twitter’і, а також блог у Живому Журналі таких думок чомусь не виникало. Відомо ж: справжні мужики «сидять» винятково у Facebook. Ну, максимум — у ВКонтакті, але там лише під псевдонімом. А Гена собі на сором мав цілковито заповнений профіль на оранжево-квітчастому російському сайті для дівиць і домогосподарок, чий IQ лише за певними (не життєво важливими) параметрами вищий за IQ молюсків, і, що вже зовсім кепсько, — Однокласники йому подобались. Там зареєструвались більшість дівчат, які відвідували поетичні вечори в далекі романтичні часи, коли Гена ще не був одруженим, коли для того, щоб затягти фанатку до ліжка, було достатньо підморгнути їй зі сцени, а потім підписати збірку словами «Найчарівнішій у світі», «Завжди лишайся такою ж прекрасною» чи щось таке. Дівчата, підписані на купу розважальних груп, засмічували Генину стрічку новин ванільно-дебільними повідомленнями на кшталт «З мужчиною має бути добре — погано я й сама зможу жити!!!», «Був час, коли я хотіла заміж, а тепер я порозумнішала і просто хочу до моря!!!», «Якби комарі пили не кров, а жир — ціни б їм не було!!!» тощо з відповідними змісту дурнуватими картинками й обов’язковими трьома знаками оклику наприкінці кожної фрази. Такі статуси, банери, римовані віршики й демотиватори були кричуще банальними, подекуди настільки примітивними, що хотілося битись головою об клавіатуру, але Гена продовжував їх передивлятися, а під окремими (такими, як «Змінюй не статуси, а своє життя!!!») навіть тиснув «Подобається». Перегляд міг тривати кілька годин поспіль.

Геннадій страшенно не любив про це згадувати, але колись мав сторінку на службі знайомств Mail.ru. Власне, історія, що призвела до розриву з Діаною, почалась саме на тому пекельному сайті — Знакомства@Mail.ru.

Усе почалось через нудьгу. Відсутність сексу теж відіграла помітну роль, хоча головною причиною стала в’язка всепоглинаюча нудьга. Після народження Данила Діана продовжила декретну відпустку, а Гена сидів дома, «заробляв» тим, що писав рецензії на книжки сучасних українських письменників для онлайн-видань про культуру, у хороший місяць отримуючи до тисячі двоста гривень, у поганий — не нашкрябуючи навіть п’ятиста, і намагався приткнути у який-небудь журнал свої еротичні оповідання. Геннадій не влаштовувався на роботу, бо вважав, що вдома більше часу приділятиме роботі над «Дегенерацією 2000.doc». Правда, так міг думати тільки той, хто не доглядав двох карапузів. Роман «не йшов». Змучений упродовж дня, Гена не мав сил, щоб писати вночі, коли хлопці засинали. Вечірню порцію пива, яку чоловік заковтував «для розігріву», ну, щоб розворушити думки, спочатку було подвоєно, а потім потроєно, при цьому горе-писака вперто відмовлявся помічати, що кількість тексту, яку він нашкрябував перед тим як вирубитись під монітором, знижувалась пропорційно до кількості випитого пива: спочатку вдвічі, потім утричі, поки не дійшло до того, що Гена напивався, одну за одною вливаючи в себе чотири пляшки, сидів годину-півтори перед розкритим текстовим файлом і човгав спати. Ще одним побічним ефектом «пивної дієти» було те, що Генині рецензії виходили щораз коротшими й більш плутаними, невдовзі за них припинили платити ті копійки, що давали раніше, а під кінець — узагалі не публікували. Гена лишився без грошей. Сім’я не бідувала: жили на «дитячі» гроші, а також за заощадження Родіона Столяра, батька Діани, що перейшли жінці у спадок після його смерті. От тільки довго так тривати не могло. З кожним днем напруження у стосунках наростало, подеколи Діана і Геннадій нагадували два потужні магніти, які притискають один до іншого однаковими полюсами. Гена хирів від журби і ще більше — від усвідомлення власної нікчемності. Діти висмикнули Гену з літературної тусовки, він більше не брав участі в поетичних слемах та читаннях, обростаючи помалу цвіллю і поринаючи в забуття, а Діана (за версією Геннадія) навіть не намагалася його зрозуміти.

На якийсь час після смерті Родіона Столяра взаємини з Діаною покращились. Геннадій, як міг, підтримував дружину, на два місяці майже повністю перебрав на себе піклування про синів. На жаль, зближення виявилось тимчасовим. Смерть Діаниного батька не вирішувала і не усувала проблем, які накопичилися протягом подружнього життя. Поїздка до моря теж нічого не змінила, бо не була спробою примирення — вони їхали заради дітей, і, незважаючи на те, що відпочинок удався на славу, море лише відстрочило неминуче.

Отож, через місяць після повернення з Феодосії Гена вовком завив від хандри. Даня навчився ходити і з кожним днем робився все більш самостійним; доглядати за хлопчаками ставало легше. У Гени з’явився вільний час — чимало вільного часу! — проте він не писав, Діана не спілкувалася з чоловіком, приділяючи більше часу синам і подругам, а в ліжку ніяк не реагувала на спроби завести її. Гена ніколи не вірив, що до такого дійде, але реально не пам’ятав, коли востаннє кохався з дружиною. У Феодосії було класно, справді непогано, та до сексу справа так і не дійшла. Геннадій сам не знав чому. Він не наполягав, Діана не виявляла ініціативи. Гену геть накривало, коли він лишався наодинці, бідоласі хотілося на стіни лізти, і, зрештою, все закінчилось тим, чим мало закінчитись, — Інтернетом. На початку жовтня Гена зареєструвався під вигаданим ім’ям Артем Мурин на сайті Знакомства@Mail.ru: заповнив анкету, виставив фотографії і, щоб ніхто зі знайомих навіть випадково не опинився на його акаунті, у якості місця проживання обрав не Київ, а Москву. Ніякого серйозного наміру він не мав. Гена досі любив Діану, тому про похід наліво не йшлося (якби він хотів шпокнутися, то зателефонував би котрійсь із колишніх фанаток — якась одна точно не відмовила б). Чоловік планував обмежитись фліртом, невинним спілкуванням у чаті, щонайбільше — обміном фотографіями чотирирічної давності, аж поки… не наткнувся на користувачку, зареєстровану з іменем МАЛЬВИНА МОРСКАЯ). Точніше — Мальвіна Морская першою наткнулася на Гену.

Усе відбулося ввечері в суботу, 20 жовтня. На вулиці була чудова погода, і Діана, забравши малих, пішла гуляти до Інтернаціонального парку. Геннадій залишився на самоті і поліз в Інтернет. Спершу чоловік не повірив, побачивши вхідне повідомлення на профілі у службі знайомств, надіслане двадцять хвилин тому від користувачки МАЛЬВИНА МОРСКАЯ). Гена і зрадів, і злякався водночас. Кинувши підозріливий погляд за спину (переконуючись, що вдома нікого немає), він відкрив повідомлення і прочитав:

«Приветик!:) Как твои дела?»

Умить клацнув по аватарці відправниці і зайшов на її профіль. Переглядаючи фотки, Гена відчув, що з вух от-от повалить дим. Мальвіна була непередавано гарною! З фотографій на нього млосно позирала засмагла брюнетка зі східним розрізом очей, довгим смолянисто-чорним волоссям і широкими стегнами, різко звуженими до колін. На одній зі світлин цілковито гола Мальвіна сиділа, мружачись на сонці, біля відкритого басейну. Намокле знизу чорне волосся частково прикривало ідеально опуклі груди. Ледь зігнута в коліні нога ховала від погляду фотографа нижню частину живота. Знімок мав підпис: «На отдыхе в Одессе». Гена не міг відірватися, не помічаючи, як важко гепає серце в грудях і закипає кров.

«Бот! — перше, що спалахнуло в голові. — Вона — бот!» Мальвіна виглядала надто гарною, щоби бути реальною. Тобто Гена розумів, що дівчина з фотографій насправді реальна, але навряд чи настільки самотня, щоб заводити акаунт на службі знайомств Mail.ru. Хтось просто скористався її фотографіями. І навіть якщо Мальвіна Морская — не бот, за звабливими знімками, швидше за все, ховається жирна прищава інтровертка з якого-небудь Мурманська чи Владивостока.

Додивившись фотографії, Гена розчаровано зітхнув. Подумавши, він усе ж відписав: