Тоже неплохо!!! Сказал зять, бросив камень в собаку, но случайно попав в тещу…
«Дорогая Мария Ивановна! Телеграмму о Вашем приезде получили. Ждем. В остальном все хорошо. Ваш любящий зять».
Встречаются два друга. Первый несёт в одной руке дорогие бриллиантовые серьги, а в другой руке ружьё. Второй спрашивает:
– Уважаемый, куда путь держишь?
– К тёще в подарок серьги несу.
– А зачем ружьё?
– Дырки в ушах делать.
– Когда загорелся дом, я влетел в комнату и вынес тещу на руках. – Да, в такій стуації легко втратити контроль над собою.
Любой санаторий значительно укрепит состояние вашей нервной системы, если отправить в него тещу.
На призовному пункті перед новобранцями виступає офіцер. Завершуючи перелік переваг військової служби, він сказав: – …Ну і врешті решт, повернувшись з армії, кожен з вас вже не будете перебувати у постійному страху, що його призвуть служити.
Прапорщик стоїть біля канави і кричить солдатам:
– Рядовий Борщ, стрибай!
Борщ стрибає.
– Рядовий Часник, руки в сторони, два кроки вліво, стрибай!
Той стрибає.
– Рядовий Цибульський, зігнися навпіл, крок вправо, стрибай!
Той стрибає.
Підходить днювальний по роті:
– Товариш прапорщик, вас командир частини викликає.
Прапорщик:
– От гад, знову не дав у тетріс дограти!
Старшина перед строєм проводить заняття. Вивчають зоряне небо.
– Товариші солдати, прямо над вами знаходиться Полярна зірка.
– Товариш прапорщик, але у нас шапки спадають.
– Зрозумів. Рота! Два кроки назад кроко-о-ом руш!
Командир взводу звертається до командира батальйону: – Товариш майор, нам потрібно ще раз уважно переглянути особову справу рядового Петренка. Щоразу після учбових стрільб він надто ретельно стирає відбитки пальців зі зброї…
– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче водій генеральського автомобіля, звертаючись до ад’ютанта генерала, який сидить поряд з ним.
– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче ад’ютант, повернувшись до генерала, який сидить у нього за спиною.
– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче генерал своїй дружині, яка сидить поряд з ним.
– А чому пошепки? – шепоче дружина генералу.
– А чому пошепки? – шепоче генерал ад’ютанту.
– А чому пошепки? – шепоче ад’ютант водію.
– Вчора холодного пива попив, – шепоче водій.
Директор дитячого садку зателефонувала командиру військової частини. Вона поскаржилась, що після того, як два його підлеглих солдата налагодили у садочку телефонний зв’язок, усі діти почали страшенно матюкатися. Командир викликав бійців, щоб з’ясувати в чому справа. Один з них і розповів: – Доки рядовий Гарбуз паяв під стелею проводку, я внизу тримав «стрем’янку». А потім я спокійно кажу Гарбузу: «Васильку, невже ти не помічаєш, що краплини розплавленого припою капають за комірець твоєму товаришу?» Щоправда, він знову капнув мені за комірець. А я йому знову спокійно: «Ой, Васильку, ти такий нерозторопний.» Після цього він піднявся з підлоги і пояснив мені, що йому згори дуже погано видно, куди капає припій. Ми вибачилися один перед одним. Потім обережно склали «стрем’янку», похвалили діток, які юрбилися довкола, передали привіт їхнім батькам, вихователям і мирно пішли до рідної військової частини.
Телефонний дзвінок до військової частини:
– Ало, це «Орбіта сто одинадцять»? Прапорщика Яновича можна до телефону?
– Ні, це «Орбіта один, один, один», я вас слухаю…
Один полковник написав листа міністру оборони.: «Шановний пане міністре! Для полковників формою одягу передбачений чудовий зимовий головний убір – папаха. Взимку ще здалеку видно, що йде полковник. А от влітку полковник нічим не відрізняється від будь-якого іншого офіцера. Дуже прошу, щоб Ви дали наказ, згідно з яким для полковників розробили б літній головний убір особливого зразку.» Міністр оборони: «Шановний товаришу полковник! Дозволяю Вам носити папаху літом!..»
Капітан віддає наказ підлеглим: – Товариші солдати, копайте тут, тут і ось тут. А я тим часом піду взнаю де потрібно копати…
Идут дочка с отцом из крематория и несут в урне прах усопшей тещи.
Дочка говорит:
– Пап, давай урну эту поставим на пианино, и когда я буду играть, ей будет приятно – ведь при жизни она любила меня послушать…
Отец:
– Нет уж, дочка. Мы её засыплем в песочные часы, пускай, сука, еще поработает!
Приходит муж домой, жена бросается на шею и жалобно:
– Вась, а Вась, давай в ресторан сходим?
– Ты че, дура, сдурела?
– Вась, так у нас сегодня юбилей, 10 лет как поженились.
– А…, так у нас денег нет.
– Вась, я вот тут немного за 10 лет подсобирала, на ресторан хватит.
– Так мне нечего надеть.
– А я у Ваньки, соседа, одолжила тебе смокинг.
– Так тебе нечего надеть.
– А мне Любка ради такого случая платье вечернее сшила.
– Ладно, пойдем.
Подходят к ресторану, у входа швейцар:
– Здравствуйте, Вася!
– Тсс… я сегодня с женой.
Метрдотель:
– Вась, столик как обычно?
– Тсс… я сегодня с женой.
Официант:
– Вась, все по-старому, сию минутку…
– Тсс… я с женой.
Стриптизерша:
– Ну, кто самый смелый дернуть последний шнурочек на бикини?
…Весь зал хором:
– ВАСЯ, ВАСЯ, ВАСЯ!!!!!!
Жена встает, дает Васе пощечину, выбегает, садится в такси, Вася за ней, на ходу заскакивает, и жена его начинает пилить:
– Ты…, я тебе так верила, а ты козел, и т. д.
Таксист поворачивается и говорит:
– …Ну и стерву ты сегодня снял, ВАСЯ!!!..
– Господи! Смерти прошу у тебя! Hе откажи мне, Господи, ведь не для себя прошу…
Производственная гимнастика для работников банка. Радио говорит:
– Руки за спину, лицом к стене…
Короче, ходит мужик по парку, аттракционы смотрит. Видит, у одного – огромная очередь, куча людей… Ну, купил билет, встал в очередь, стоит, стоит. Ну тут уже почти подходит его очередь, он смотрит – мужик перед ним нагибает голову и всовывает в отверстие в стене домика, потом резким движением высовывает и бежит за домик. Ну, мужик, естественно, в непонятках – что такое. Подходит, всовывает голову, а тут его кто-то по голове ногой как у%бёт!!!
Мужик с мыслями – ну счас найду, кто вмазал – убью, обегает домик и видит – с другой стороны ничего нет, только стена, в ней дырка, а там чья-то голова торчит…
Купила благочестивая еврейка попугая, принесла его домой и слышит:
– … Здгаствуйте, меня зовут Сагочка. Я хочу тгахаться.
Она, конечно, упала в обморок, а когда пришла в себя, побежала к раввину советоваться.
– Реббе, я хотела купить благочестивого попугайчика, а что получилось? Вы только послушайте.
Снимает тряпку с клетки и реббе слышит:
– … Здгаствуйте, меня зовут Сагочка. Я хочу тгахаться.
Реббе говорит:
– Ты не переживай, иди к моим друзьям, у них есть два благочестивых попугайчика, они с утра до вечера молятся Богу – они воспитают твою Саррочку.
Женщина так и поступила. Пришла к друзьям реббе, рассказала им всю историю, те принесли клетку со своими попугайчиками. Она сняла тряпку с клетки, и опять:
– … Здгаствуйте, меня зовут Сагочка. Я хочу тгахаться.