Бібліотека Перця № 180
Андрій Крижанівський
БАБЦЯ З КОПЕНГАГЕНА
Гуморески. Афоризми. Пародії
Ілюстрації Й. Когана
«Радянська Україна»
1974
Андрій Крижанівський
Дружній шарж.
СЛОВА
Директор заводу промінився.
Я підготувався до найкращого.
— План по виробництву?
— Сто два відсотки перевиконання.
— План по реалізації?
— Сто один відсоток перевиконання.
— Кругом вперед? — заяснів я.
— Про що мова! — засяяв директор.
— І останнє...
— Взяли підвищені...
— Я не про це...
— Дякуємо за увагу!
— Як з продуктивністю праці?
— А-а-а... Порядок...
— Який?
— Жалєзний!
— Скільки процентів:
— Кого?
— Продуктивності!
— Чого?
— Праці!
— Норма.
— Прошу процент.
— А люди? — зманеврував директор.
— Творці продуктивності? — уточнив я.
— Ну!
— Внесли свій вклад?
— Ого-го-го!
— На скільки процентів?
— А дрібносерійне виробництво? — відбився директор.
— А новітня оснастка? — напосідав я.
— А напружений план? — парирував директор.
— А НТреволюція? — я загнав його в куток.
— Вас зрозумів, — здався директор —Як благородна людина кореспондента.
— Отже, продуктивність?
— План недовиконали.
— Не виконали?
— Недовиконали.
— Ну, майже виконали. З манюпусіньким недо, — і директор для наочності показав мені півмізинця.
— То виконали чи...
— Іще б ледь-ледь, — директор підстрибнув у кріслі, — і в дамках!
— То виконали чи не виконали? — приречено тягнув я.
— Відрижки лобової журналістики! — перейшов у наступ директор.
—Виконали?
— Недо...
— Не виконали?
— До...
— Ре!
— Мі!
— Фа!
— Соль!
— Ля!
— Сі!
— Не пита-ай. , . — чомусь затягнув я.
— Не пита-ай, чого в мене заплакані о-о-чї, — приємним баритоном підтягнув директор. І звичним рухом ввімкнув світлове табло.
На екранчику дужа рука затуляла рота пустобрехові. Напис проголошував: «Час — матеріальна цінність». Я втер зволожені очі записничком і тихо запитав:
— Що таке «перенедопив»?
У директорових очах майнула зацікавленість, і він вимкнув табло.
— Вперше чую!
— Це коли випив більше, ніж міг, але менше, ніж хотів.
— Го-гого-го... Люблю парадокси! — І директор звичним рухом увімкнув селектор.
— Головного інженера! Це ти? Катай сюди! У мене кореспондент — послухаємо нові анекдоти. Про наші досягнення я вже йому розповів...
__________________________
КОНТЕКСТИ
У кожного Дантеса є свій улюблений поет.
____
Ми стільки взяли від природи, що не можемо чекати од неї милості.
____
Погладив по голові. І зняв скальп.
____
Цікаво, на скільки одсунулося відкриття вічного двигуна з винаходом самогонного апарата?
____
Допився: не пропустили до витверезника.
____
З місця — в кар'єру.
____
Так, фальшивлю! Але ж на високій ноті!
____
Затримала таксофон на півгодини — викликала швидку допомогу.
____________
КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
У нервову лікарню прибув новий головлікар.
— Колеги! — звернувся він до медперсоналу. — Перший обхід я зроблю сам.
Два перспективних (з штангістської точки зору) санітари погуркотіли за швидким головлікарем.
Інцидентів не було — новий знав свою справу.
І лише в останній палаті № 66 сталася затримка: головлікар інтуїтивно виявив помилку в діагнозі.
Та й пацієнт — розсудливий мужчина із замріяними очима — не крився:
— Ні, я не форвард Блохін, не балерина Надя Павлова і не імператор Нерон. Я людина скромної професії — м'ясник. Маю своє місце на колгоспно-радгоспному привозі — шостий ряд, третя палатка, перша колода ліворуч. Звичайно, в грошві я купався, як хряк у баюрі, і хтось кинув око на мій шматок філе. Почалися інтриги, нервове напруження — і от я перед вами, а хтось на моїй колоді вбивається у колодки...
Ще кілька діагностично-провокаційних запитань, на які могли б клюнути навіть нормальні люди, і головлікар упевнився: морально неохайний пацієнт — морально здоровий.
— Колеги! — виступив він, зібравши синкліт. — Я сказав би, що ви блискуче працюєте! Але... є одне «але». Нащо тримати симулянта? Ну, підрихтували нерви — і женіть його в три... тобто виписуйте додому. Хай ним прокуратура займається. І що за дивний діагноз: манія величності!
— Про кого йдеться, шеф? — здивувався заступник.
— Про хворого з палати № 66...
— Але ж він справді того... — загув медперсонал.
— Чому ж? Ну, м'ясник, ну, купався в асигнаціях, але ж...
— Та який він м'ясник! — верескнув заступник не своїм голосом. — Він звичайнісінький артист! Класична манія величності!
В очах шефа зблиснув божевільний вогник...
__________________