Вантажникові не кажуть: «Ви багато на себе берете!»

____

За своє життя він мухи не зобидив — убивав слонів.

____

Майстер на всі поруки.

____

«У випадку загорання дзвоніть по телефону 01». А у випадку тління?

____

Вийняв з-за пазухи філософський камінь і торохнув ним опонента.

____

— Пошилися в дурні? В якому ательє?

____

Не приписуй свої думки іншим.

____________

Ще раз про психів. Вірніше — про психологію.

Найліпші психологи зайняті у сфері сервісу, де у нас відставання. Це — офіціанти і таксисти, бармени і театральні адміністратори, провідники і продавці.

Їх би в психологічну науку, де у нас теж відставання!

Але — до справи. Я з дружиною запізнювався на традиційну вечірку до шефа. Безрезультатно голосував і галасував. Нарешті дружина створила аварійну ситуацію і грудьми спинила таксі. Курортним тенором завищали гальма.

— Вам до крематорію? — з нахабною ввічливістю спитав таксист.

Мені заціпило. Та, дякуючи дружині, ми встигли вдертися в авто.

— На проспект Прогресу, дім номер тринадцять, — крижаним тоном наказала моя половина,

— От-от, там і реанімація поряд, — прокоментував шофер, але рушив.

— Чи не можна швидше? — крізь зуби процідив я.

— Можна, ще й як можна! — охоче відгукнувся таксист. — Сьогодні вранці один такий швидкий голоснув машину з другого таксопарку. «В аеропорт! — кричить. — Жени!» Водій — на газ. Тут з-за тролейбуса вискакує довгожителька, нині покійниця. Таксист —на гальма, в свинячий голос. Отой швидкий головою уперед — лобового скла як не було! — полетів доганяти свого літака. В машині тільки шкарпетки та штиблети лишилися, французької фірми, я бачив. Імпозантний був пасажир...

Мені знову заціпило.

— Менше базікайте, більше на сошу дивіться! — відрізала дружина. Таксист повів носом.

— З огляду на вашу імпортну перуку, ви культурна женщина. І духи у вас культурні — «Нефертіті», арабські. Мабуть, начальник на роботі подарував, бо чоловіки не купують дружинам духи за сім карбованців, та й до Восьмого березня ще далеко... То я й кажу — духи дорогі, культурні, а культурою, вибачаюсь, не пахне...

Моя благовірна розкрила, було, рота, але таксист підгазував, і дружина захлинулась струменем оточуючого середовища. Може б, я внутрішньо й посміхнувся, але дурний натяк на духи — я таки не дарував! — вимагав гідної відсічі.

— Знаєте що!..

— Знаю, все знаю, — перебив таксист. — Вас це, зрозуміло, не стосується, але часто так буває: везеш якусь дамочку з ресторану, видно, що з порядної сім'ї, а чоловіка поруч не видно. Підсаджує її в машину якась гоп-компанія, найвусатіший ручки цілує. Скаже вона свою адресу, а потім за півкварталу машину зупиняє і купує чоловікові на вечерю молочні сосиски, грамів двісті, мовляв, наробилася, та про тебе не забула, по роботі в чергах парилася...

— Всяко буває, — сказав я і підозріло подивився на свою половину. Вона відповіла гнівним поглядом.

— Але найгірше, — розпатякував далі таксист, — коли подружжя в таксі розплачується. Оце комедія! Якийсь жебрацький водевіль! Чоловік одразу першим вискакує, ніби за ним чорти женуться, щоб не пекти раків, поки дружина мідяки відраховує...

Мене кинуло в жар, я гарячково пригадував, у яку кишеню сховав заповітну троячку.

— Вибачте за балаканину, це професійне, щоб за кермом не закуняти. Вас це не стосується — одразу видно, що ви благородна людина. Зважте, таксисти не помиляються: ви науковець, у чині не менше доцента. От ми і приїхали! Прошу, вельмишановний доценте!

Дружина кулею вилетіла з машини.

— Прошу! — ґречно сказав я, вручаючи водієві троячку. — Здачі не треба!

— Дякую, дорогий доценте! — з гідністю відповів він.

Я поблажливо поплескав шофера по плечу:

— І все ж ви переоцінили свої здібності. Я не доцент, а інженер, правда, кгм... старший. Отож не такий вже ви й психолог!

— Може, й так, — сказав таксист. — Зате маю троячку! — і він помахав перед моїм носом моєю ж асигнацією. — А на лічильнику вісімдесят п'ять коп. Це варто психології, га?..

___________________

Рак: «Задкуймо вперед!»

____

Піаніст вимагав акордної оплати: карбованець за акорд.

____

Знявши голову, і з новим головою, бува, плачуть.

____

Так опустився, що довелось підвищити.

____

На душі посвітлішало — засвітив в око ближньому.

____

Навіть у реанімації твердив: «Не вчіть мене жити!»

____

Нема поганих лікарів. Є нікудишні хворі.

____

Впав у щасливе дитинство.

____________

Заявляю без будь-яких «але»: я — за страхування.

Я за всі види страхування і за всі його підвиди: від вогню, дощу, духових інструментів, сімейних обставин тощо.

Я люблю наше страхування.

Я обома руками за те, що «страхова сума виплачується при дожитті застрахованим до вказаного у договорі строку». Хоча ви не знаєте моєї дружини, не кажучи вже про мого тестя.

Я за всі мудрі і гуманні пункти державного страхування, особливо за § 8 Правил змішаного страхування життя: «Якщо смерть застрахованого настала внаслідок умислу особи, призначеної для одержання страхової суми, то цій особі страхова сума не виплачується». Хоча ви не знаєте мого тестя, не кажучи вже про мою дружину.