Цікаво, що і свідки Єгови, і представники інших конфесій не можуть заперечити Богосинівства Ісусового, але тлумачать його в переносному змісті, як синівство умовне. Для цього, як правило, наводяться такі вірші з Святого Письма: “Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі”, “Я сказав був: “Ви – боги, і сини ви Всевишнього всі, а однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож” (Пс. 81.6 –7), тощо. Так! Усі ми сини Божі по благодаті Христовій (див. Рим. 8.14 – 15; Гал. 4.6 – 7; 1Ів. 3.2). Але Сам Христос – є Син Божий, “Бог Істинний від Бога Істинного, Рожденний, Несотворенний, Одноістотний з Отцем”, бо “Ним і віки Він створив” (див. Євр. 1. 2,5, 8 – 9).

Спробу позбавити Ісуса Божеського достоїнства робили ще фарисеї в часи першого приходу Його. Власне визначення Ісусом Свого Богосинівства і стало офіційним приводом для засудження Його до ганебної смерті на хресті...” Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. Відповів їм Ісус: “Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, – за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?” Юдеї Йому відказали: “Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, – бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш ”... Відповів їм Ісус: “Хіба не написано в вашім Законі: “Я сказав: ви боги?” Коли тих Він богами назвав (тут бог від “багатий” – багатими на віру, на знання, на земні й Небесні багатства, що щедрою рукою Господь наділяє усім нам по благодаті своїй, чекаючи від нас у відповідь плодів милосердя та богопізнання. – Авт.), що до них слово Боже було... то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: “Зневажаєш Ти Бога”, через те, що сказав Я: “Я – Син Божий?”; “А люди, які ув’язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. І, закривши Його, вони били Його по обличчі і питали Його, примовляючи: “Пророкуй, хто то вдарив Тебе?” І багато інших богозневаг говорили про Нього вони... А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій (синедріон – вищий церковний суд. – Авт. ), і сказали: “Коли Ти Христос, скажи нам”. А Він їм відповів: “Коли Я вам скажу, – не повірите ви...” ...Тоді всі запитали: “То Ти Божий Син ?” А Він їм відповів: “Самі кажете ви, що то Я”... А вони відказали: “Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!” (див. Ів.10.31 – 39; Лк. 22.63 – 71).

Щоб слова “Син Божий” не були витлумачені інакомовно, Священне Писання приєднує до них слово “Єдинородний”, “Однороджений”, тобто Один Єдиний, Який є народженим (а не створеним ) від Отця: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Бог Слово – Предвічний Логос, Христос. – Авт.) Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього... І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця... Ніхто Бога ніколи не бачив, – Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був“ (Ів. 1.1 – 3, 14,18)... “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Ів.3.16).

Багато місць із Святого Письма прямо указують нам на Божество Ісуса. Наведу лише декотрі:

Іс.40.3: “Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому

(Ісусу Христу, Богу нашому рівняв стежки в юдейській пустелі бездуховності Іван Хреститель. – Авт.)”

Іс.9.5 : “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть Ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру”.

1Ів.5.20: “Ми знаємо, що Син Божий прийшов і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого... Він – Бог правдивий і вічне життя !”

Рим.9.5: “... і від них же ( від ізраїльтян. – Авт.) тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний навіки, амінь”.

Іс.54.5: “Бо Муж твій (тут – Церкви. – Авт.), Творець твій, – Господь Саваоф Йому Ймення (до речі, Саваоф, “Бог воїнств”, “Бог воюючий” – одне з Імен Божих, а не тільки Ягве (Єгова, “Сущий” ). – Авт.), а твій Викупитель – Святий Ізраїлів (Христос . – Авт.), – Він Богом усієї землі буде званий!”

1Тим.3.16: “Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог явився во плоті”.

Мф.1.23: “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є З нами Бог (Бог, а не просто людина!. – Авт.)”

Євр. 1.8 – 9: “А про Сина [сказано ]: “Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання – берло праведності. Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радості більше, ніж друзів Твоїх”.

Тита 2.11 – 14 : “Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно і побожно в теперішнім віці і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Ісуса Христа”.

Ів.20.19 – 31 : “І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди та й на руки Мої подивись. Простягни й свою руку і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!”.

І, нарешті, останнє. Чи можете ви назвати хоча одну людину на землі, яка була б безгрішна? Ні! Праведна – так, свята – так, але безгрішна? Це прерогатива лише Самого Бога! І поки ми в тілі – то відчуваємо в членах своїх закон плоті (див. Рим. 7.23), і коли кажемо, що гріха не маємо, то обманюємо самих себе (див. 1Ів. 1.8). А Христос – жив во плоті, і був безгрішним! Яких іще доказів Богочоловічества Ісуса Христа нам шукати?

Господь мій і Бог мій!

“ВІН ВОСКРЕС, НЕМА ЙОГО ТУТ!..”

В Неділю святих жінок-мироносиць читаємо Євангеліє від Марка:

“...Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його (тіло померлого Ісуса, що лежав у гробовому склепінні. – Авт.). І на світанку дня першого в тижні (в Ізраїлі це неділя. – Авт.), як сходило сонце, до гробу вони прибули і говорили одна одній: «Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?» А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий... І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, – і жахнулись вони... А він промовляє до них: «Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, – там Його ви побачите, як Він вам говорив» (Галілея – коло, символ вічності. – Авт.). А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, – бо боялись...” (див. Мк. 15.43 – 16.8).

Він воскрес, – нема Його тут! Які чудові слова! Яку радість вселяють вони в серця вірних! Немає у гробі. Воскрес! Вийшов із гробу і йде на висоти вічності. Торує нам, учням Своїм, шлях до Галілеї, шлях до життя вічного. Там зустрінемо Його, бо Він є первородним поміж багатьма братами. Він “смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”! Він є Шлях і Правда, і Життя. Він є шлях правди, що веде в життя вічне! Він показав нам шлях до спасіння: розіп’яти в собі гріх разом з Христом, вмерти для гріха разом з Ним, а відтак і воскреснути в життя вічне знову ж таки разом з Ісусом. Бо, як сказав св. ап. Павло: “Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Гал. 2.19 – 20). “Я щодень умираю (для гріха. – Авт.)” (I Кор. 15.31). Христос воскрес, то воскреснемо й ми! (див. I Кор. 15 розд.). Воскреснемо, вийдемо з гробів наших сердець, перетворимо їх з склепів бездуховних на храми Духа Святого, а відтак і повністю зіллємось на Божественних висотах вічності з Тим, Хто всюди є і все наповнює, щоб збулося написане: “І так завжди з Господом будемо” (див. I Сол. 4.13 – 18).