І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив” (Бут. 2.2–3).

Як уже було зазначено нижче, мова тут іде не про день тижня, а про день спокою, про етап завершення творіння, про період гармонії Бога й людини, людини й природи, природи і Бога, – період насолоди плодами мудрості, доброти й слави Сущого. І цей то стан відпочинку Господнього, стан миру і радості в Дусі Святім, стан царювання у твориві Божої Любові, стан райського спокою, стан Царства Божого – і поблагословив, і освятив Творець. Ця то Субота, цей Шабат, цей Сьомий День, цей День Спокою і став “днем відпочинку” для Господа! Але якщо навіть уявити собі, що мова йде просто про день тижня, то і тут, по букві, субота тільки освячена і поблагословлена, але святкувати її поки що не наказано! Перше святкування суботи відбулося лише після виходу народу Ізраїля із Єгипту...

2. “Цей день, що його створив Господь...”

Причина встановлення святкування суботи для народу Божого висвітлюється на сторінках Святого Письма у книзі “Повторення Закону”:

“Пильнуй дня суботнього, щоб святити його...

І будеш пам’ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом (синодальний переклад: “м’язом високим”), тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день”(див. Повт. Зак. 5.12–15). І перший раз буквальне святкування суботи згадується уже після виходу народу Ізраїля з єгипетського полону, про що й читаємо в книзі “Вихід”:

“І сказав Господь до Мойсея: «Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої? (Заповіді Любові, виконуючи які ми вкушаємо життєдайні плоди благодатного Древа – духовного древа Життя, древа вічного пізнання Волі Божої, що вкушали їх перші люди віри в садку Едемському. Ті Заповіді Любові, прийнявши які “вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн”, а Енох “вірою... був перенесений на Небо, щоб не бачити смерті”. Ті самі Заповіді Любові, які дали змогу Ноєві “стати спадкоємцем праведності, що з віри вона”, а Авраамові, який прийняв їх у вигляді Мелхиседекових хліба й вина, назватися другом Господнім. Це ті самі Заповіді, що були дані людству споконвіку: “Возлюби Господа, Бога свого усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, і всім своїм розумом; і ближнього свого, як самого себе...” Возлюби, а для цього змирись...).

Побачте, – Господь дав вам суботу (тут: подивіться – через жорстокосердя ваше Господь вимушений розгорнути для вас Єдину Свою Заповідь “Возлюби” у вигляді десяти конкретних пунктів підзаконного служіння. Та настане повнота часу, і Предвічний Логос, Бог Слово, Господь прийде на землю во плоті. Тоді Він виконає і знову підійме Закон Божий, Десять Заповідей, на вікодавню, твірну, благодатну та благословенну висоту Заповіді Любові. Але допоки відродиться віра смиренна, що чинна любов’ю, “під Законом стережено буде вас”) тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, – нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!»

І сьомого дня народ відпочивав”(див. Вихід 16.11–30).

Отож, як бачимо, перше святкування сьомого дня єврейським народом відбулося в пустині Сін після виходу їх із єгипетського краю. І встановлене воно було на згадку про спокій, мир і радість у Дусі Святім, благословенний відпочинок Господній, що був в серцях перших людей віри ув Едемі, а також про радість від звільнення Богом народу Свого з єгипетського рабства, радість переходу, перескочення, “песаху”, про радість Пасхи для Господа (єврейською “пасха”, “песах” – “перехід”, “перескочення” – звільнення від згуби, перехід зі стану рабства гріха у стан свободи духа).

Тепер погляньмо на Закон Божий, і на 4-ту Заповідь зокрема з позицій Церкви новозавітної, народу Божого часів після приходу Христа во плоті. Чи відмінив Господь Закон Божий – Десять Заповідей? Безумовно, ні! Недаремно ж ці Заповіді були написані “перстом Божим” на “кам’яних таблицях”. Адже камінь – вічний матеріал, і символічно це означає, що Закон Божий даний нам навіки. Та й і так зрозуміло, що не можна зватися християнином, і порушувати Заповіді – вбивати, красти, чинити перелюб і т. ін. А як же 4-та Заповідь: “Пам’ятай день спокою”(нагадаю, що єврейське “шабат, субота” – “спокій”)? Безумовно, необхідно виконувати і її! Тільки виконувати, грунтуючись не на традиціях ортодоксального юдаїзму, а на вічному камені “духовної скелі... а та скеля – Христос”...

Єврейська календарна субота по букві була встановлена для стародавнього Ізраїля, що його звільнив Господь із рабства єгипетського. Але духовно провіщала вона Новозавітну Пасху, нове звільнення – звільнення усього людства від рабства диявола. “Так бо Бог возлюбив світ...” Саме Христос звільнив людей від влади сатани і спас їх Своїм воскресінням, як і співаємо ми у радісному великодньому тропарі: “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”. Наша Пасха – Христос! – виголошуємо ми. Цей день – день воскресіння Христового, є днем духовного звільнення усього людства від рабства гріха. В цей день “вивів нас Господь, Бог наш, сильною рукою та витягненим раменом”. Тому і “наказав нам Господь, Бог наш, святкувати цей день спокою”.

“Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, –

від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

Цей день , що його створив Господь, – радіймо та тішмося в нім !” (Пс. 117(118).22–24).

Але, якщо поглянути на день воскресіння Христового по букві, то який же це день за єврейським календарем? Коли буквально сталося воскресіння? Це сталося у 1-й день єврейського тижня, який зветься тепер неділею, і святкується християнами, ставши днем спокою, суботою Господньою!

І, нарешті, що говорить нам відносно святкування старозавітної суботи Святе Письмо Нового Заповіту? Наведу лише декілька цитат:

“[Одного разу] Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: «Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу»...

А Він відповів їм:

...Коли б знали ви, що то є: «Милости хочу, а не жертви», то ви не судили б невинних...

Бо Син людський Господь і суботі !” (Мф. 12.1–8);

“І сказав Він до них (до фарисеїв): «Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи»...” (Мк. 2.27).

Іще в часи апостольські деякі з юдействуючих християн нав’язували старозавітні обряди, у тому числі святкування суботи, членам Церкви (зокрема Галатам), на що апостол Павло гостро реагує, попереджуючи:

“А тепер, як пізнали ви Бога (Бога, що Йому на Ім’я Любов!), чи краще – як Бог вас пізнав, – як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити?

Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки.

Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?..” (Гал. 4.9–11).

В ті давні часи ортодоксальні юдеї постійно докоряли першим християнам за недодержання старозавітної суботи. Той самий докір із уст юдеїв та юдействуючих християн звучить і тепер. Але й нині відповіддю їм нехай будуть слова апостола народів Павла:

“Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи , –

бо це – тінь майбутнього, а тіло – Христове” (Колос. 2.16–17).

ТАКІ НЕЛЕГКІ ПИТАННЯ

Запитання: Чи має право служитель Церкви зловживати своїм саном, примушуючи парафіян працювати на нього?..

Відповідь: На це запитання відповідь одна – безумовно, ні! Примушувати – означає чинити тиск, використовувати насилля. А це – не християнський підхід. Тим більше недопустимо таким чином вирішувати свої проблеми священнослужителю, якого Господь називає ангелом, тобто вісником Своїм. В книзі пророка Малахії, 2-й розділ, 7-й вірш, читаємо: “Бо уста священика знання стережуть, та Закона шукають із уст його, бо він ангел Господа Саваофа”. І не може священнослужитель, якщо він є дійсно вісником Божим, опускатися до примусу мирян. Хоча, безумовно, світські засади увійшли і у церковне життя. І серед служителів церкви трапляються, як сказав апостол Павло, “вовки люті, що отари не щадять” (див. Дії 20.29), які, забувши про свій сан, відкинули дану їм в таїнстві хіротонії (священства) благодать Святого Духа, і чинять ті чи інші неподобства (про подібне інколи розповідають засоби масової інформації, і такі публікації шокують не лише вірних).