- Ні, Христом Богом клянусь!

Цей убивця, цей Іуда-запроданець посмів вимовити Боже ім'я, і земля не проковтнула його! В усі епохи і часи на Україні були зрадники, які ціною великих людських жертв купляли собі недостойне життя, жалюгідне рабське існування.

До "Ясного" підійшов майор Костенко.

- Сколько вас здесь было?

- Десятеро.

- Где они?

- Шістьох покінчив я сам, у тім числі і коменданта особистої охорони.

- И "Роберта" тоже?

- Ні... Вночі його і ще двох членів проводу замурували в потаємному ході. Я підслухав...

- Ложь! Бандитам верить нельзя. Хочешь заманить нас в ловушку? Да? Мы поверим только тогда, когда ты вытащишь с укрытия все трупы своих дружков.

- Але присягніть, що відпустите мене на волю.

- Об этом поговорим потом. Иди !

- Розв'яжіть руки і дайте когось до помочи. Сам не годен...

- Ишь, чего захотел! Жизнь одного моего солдата ценнее всей вашей разбойничьей шайки. Иди, я сказал!

Майже півгодини "Ясний" витягував на поверхню мертві тіла. На руки він боявся глянути, бо на них була кров його побратимів. Майор Костенко власноручно перекидав трупи, записував у блокнот підпільні псевдоніми кожного з них.

- Фамилии знаешь?

- Ні, конспірація...

- Ты наврал, парень, что сам их убил. Без зкспертизы ясно, что они пострелялись сами.

Зрадник знітився, втягнув голову в плечі. Потім показав на мертвого "Левка".

- А ви на него погляньте! Хіба не видко, що начальника охорони розстріляв я? Бігме, що це зробив я!

Підійшли офіцери і, придивившись до рясних ран на тілі, переконалися, що дійсно йому стріляли в спину з автомата.

- Зачем ты его убил?

- Він хотів бункер зірвати, а я не дав! Тут усе заміноване...

- Веди нас в бункер!

Він повів.

- Теперь покажи подземный ход!

- Я про него ніц не знаю. Бігме, що не знаю! Десь має бути в третій кімнаті. Шукайте самі. Мене туди не пускали.

Вони шукали годину. Не знайшли.

- Будем взрывать бункер. Был приказ товарища Хрущова взять "Роберта" живым. Видать, не придется. Не могу я полк солдат держать под открытым небом без горячей пищи. Уже целую неделю мерзнем в горах. А бандитов всего-то десять было! Срам, мать твою...

Заставили солдатів винести з криївки зброю, книги, папери, обладнання... Коли, накінець, криївку зірвали, то виявився той самий підземний хід, якого так довго шукали чекісти. Майже дві години спільними зусиллями розбирали завали.

- Сдавайся,"Роберт"! Твоя песенка спета! - крикнув через гучномовець лейтенант Кудрявцев. - Если выйдете сейчас же оттуда все трое, мы вам гарантируем жизнь и свободу!

Мовчанка.

- Упорствовать бессмысленно! - долучив свій голос Костенко. - Мы не снимем окружения до тех пор, пока вы не подохнете от голода!

У відповідь почувся приглушений голос "Скали":

- Будьте ви прокляті, московські катюги! Слава Україні!

І один-єдиний постріл. Скільки не гукали чекісти, скільки не дослухалися - тиша.

- Нужны добровольцы, - сказав Костенко. - Ждать больше не будем, а то нас опять застанет ночь.

Знайшлося двоє.

- Слушай мою команду! Янышевский пойдет впереди, за ним добровольцы, а сзади их прикроет старший лейтенант Кудрявцев со своими бойцами. Выполняйте!

- Я не піду! - залементував "Ясний". - Відпустіть мене додому! Ви ж обіцяли подарувати мені життя і свободу!

- Заткните ему глотку! Надоел, щенок! Дешёвой ценой от нас не откупишься! Ты еще поведешь меня в бункер "Шелеста", говнюк! Ясно тебе?

- Я нічого не знаю! Ви казали...

Підійшов кремезний солдат і носком чобота вдарив запроданця в пах. Він застогнав, зігнувся в дугу і поплентався в тунель. Через два десятки кроків енкаведисти наткнулися на три трупи. Тіло "Скали" було ще теплим, здавалося, що з дула його пістолета йде дим. "Таня" лежала горілиць, відкинувши праву руку, а лівою мовби обнімала мертвого "Роберта". Його голова спочивала на її закривавлених грудях, густі чорні кучері закривали обличчя, а світло ручних ліхтариків висвітлювало на долівці велику червону калюжу Доля судила цим двом серцям битися в унісон при житті і зупинитися в одну й ту ж мить. Рідко буває таке на білому світі...

- Который из них "Роберт"?- запитав Кудрявцев.

- Цей... - прошепотів "Ясний" і відвернувся.

Лейтенант дістав з нагрудної кишені фотографію, перевернув мертве тіло догори лицем, порівняв:

- Так точно. Это действительно он. А женщина?

- Його дружина. А оцей - то "Скала", його заступник.

- Унесите трупы и сами уходите отсюда!

Зв'язаного Янишевського, штовхаючи прикладами в спину, повели до старого крислатого бука, де в наручниках під охороною сидів Ребрик - "Лиман". Зрадники насторожено подивились один одному у вічі і низько опустили голови...

Над горою Явориною темними хмарами навис тривожний осінній день. Колючим дощем плакало небо. Лише смереки - свідки трагедії - злякано мовчали.

* * *

Майже півстоліття таємниця криївки біля гори Яворини зберігалася в підземних архівах колишнього КГБ і ЦК КПУ - КПСС під грифом "Совершенно секретно". І все ж нема нічого таємного, яке б не стало відомим. На початку 1996 року в засобах масової інформації була опублікована доповідна записка секретаря тодішнього Станіславського обкому КП/б/У Михайла Слоня першому секретареві ЦК КП/б/У Микиті Хрущову.

"Документ цитуємо мовою оригіналу повністю, без жодних редакторських втручань", - значилося в примітці. Ось цей текст:

"Реализуя поставленную решением Политбюро ЦК КП/б/У от 4 / Х - 1946 года задачу усиления ударов по руководящим звеньям ОУН-УПА, докладываю Вам о ликвидации краевого проводника провода "Карпаты" - "Роберта" и ближайших его соучастников.

Успешному проведенню разработанной областным Управлением МВД и МГБ операции по ликвидации "Роберта" способствовал захваченный 21 октября с.г. во время операции в селе Вербиж-Верхний Печенеженского района, раненый бандит - Ребрик Дмитрий Антонович по кличке "Лиман", оказавшийся следователем СБ краевого провода "Карпаты". Следствие над "Лиманом" было направлено на выявление местонахождения состава краевого провода во главе с "Робертом".

В процессе работы над "Лиманом" были получены развернутые данные о составе краевого провода, а также данные о связях "Роберта" с одним из руководителей УПА "Шелестом", ныне исполняющего обязанности главного судьи ОУН и другими руководящими лицами ОУН-УПА.

В своих показаннях "Лиман" сообщил, что "Роберт", с которым постоянно находится жена Мельник Антонина, являющаяся машинисткой краевого провода, со своей охраной в 8-10 человек скрывастся в тщательно замаскированном бункере в горах Яворино вблизи села Липа Болеховского района.

Одновременно "Лиман" сообщил, что в ближайшие дни "Роберт" собирается перейти в специально для него оборудованный бункер, место расположение которого "Лиману" неизвестно.

Учитывая это, было принято решение немедленно организовать войсковую операцию по ликвидации "Роберта" для выполнения которой были использованы войска 82 и 65 дивизии численностью до одного полка. Руководство операцией было возложено на начальника УМВД майора Костенко, в помощь которому были приданы нач. отделения ст.лейтенант Яценко, ст. оперуполномоченный ст. лейтенант Кудрявцев и спецгруппа численностью в 15 человек.

В качестве проводника при операции использовался ранее захваченный бандит "Лиман".

Операция была начата 26 октября, в процессе операции "Лиман" заявил, что не может ориентироваться на местности вместе с тем продолжал утверждать, что схрон "Роберта" находится на горе Яворино.