— А це наші вчені, — Вама, у свою чергу, назвала імена трьох жінок у цивільних костюмах, котрі зайняли стільці навколо тривимірного демонстраційного монітора. — Вони готові вислухати твій план, Обраний.

— Спочатку я розповім про те, що мені відомо про заміновування Піфії, — розпочав адмірал. — Якщо мої дані не співпадатимуть із вашими, ви мене підкореґуєте… Отже, мінування проводилося у триста дев'яносто шостому році спеціальними підрозділами саперів і військових науковців Першого флоту. До шахт було закладено дев'ять захищених капсул із дистанційним управлінням. Від імені імператора вашу Раду попередили, що, у випадку недружніх відносин з боку Піфії чи будь-яких спроб знешкодити капсули, розміщені в них тератронні заряди будуть підірвані і планету знищено. Шість років тому дві капсули були вилучені, їх замінили новими. У мене є інформація, що від початку із дев'яти закладок лише три були оснащені справжніми тератронними зарядами. В інших розмістили імітатори. Пізніше дві справжні бомби стали непридатними і їх вилучили. В їхніх шахтах були розміщені один імітатор і один новий заряд. Третій заряд із тих, що були закладені на початку, також втратив бойову придатність, але було прийнято рішення не робити заміни і не вилучати його.

— Чому? — поцікавилася Вама.

— Його динамічне ядро за п'ятнадцять років переродилося настільки, що у випадку вилучення арсенальці не ґарантували керованого розвитку подій.

— Заряд міг вибухнути?

— Швидше за все, могло відбутись радіоактивне зараження. Відповідно, сестри, сьогодні на Піфії є лише один боєготовий тератронний заряд мінного типу. Капсула з міною — в пустельній області Папірія з координатами…

— Ми знаємо координати, — перервала адмірала Вама. — Із усього того, що ти сказав, Обраний, новиною для нас стала лише непридатність третьої міни. Ми уважно спостерігаємо за цим зарядом і не виявили змін у спектрі його випромінювання. До речі, ми навчилися не лише відрізняти випромінювання справжніх мін від випромінювання імітаторів, але й прослідкували всі етапи деградації двох замінених мін.

— А вам відомо, що назва «тератронна бомба» використовується для позначення боєзарядів двох різних типів?

Піфійки переглянулися.

«Цього варто було очікувати, — сказав собі Теслен. — Їм це невідомо. Вам, премудрі Знаючі, багато чого невідомо».

— Але ж, Обраний, випромінювання зарядів, які ми відслідковували раніше і відслідковуємо зараз, не дає підстав для подібних висновків.

— Тим не менше, Преподобні сестри, насправді існує два типи тератронних бомб. Назвемо їх умовно «перший тип» і «другий тип». Їх розробили практично одночасно, під час війни з Ґ'ормою. Механізм дії у них різний, хоча обидва типи базуються на одному фізичному принципі. Бомби другого типу, значно стабільніші, але менш потужні, були доведені до стадії випробувань уже після того, як війна закінчилася. Проти ґ'ормітів їх не використовували, а випробували в області Проціону. На відміну від бомб першого типу, їхнє використання не призводить до утворення «чорних дір». Проте зруйнувати планету до рівня планетоклазма можуть і ці бомби. Ті заряди, які вилучили з шахт шість років тому, належали до першого типу, а третій заряд і новий замінений — до другого.

— Тобі відомий фізичний принцип дії динамічного ядра бомби «другого типу»?

— Я, на превеликий жаль, не є спеціалістом з консингулярної фізики. Мені відомо, що дія обох типів тератронних зарядів базується на відкритті, зробленому в триста вісімдесят восьмому році альфійськими фізиками-теоретиками Дінстом і Гельфрамом. Я знаю тільки умовну назву фізичного принципу: «тунельне повернення Гельфрама». Власне, відкриття «тунельного повернення», як пояснили мої аналітики, було абсолютно випадковим і не базувалося на жодній з існуючих до того часу теорій високоенергетичного міжрівневого переходу. Мої аґенти, як, напевно, і і ваші, намагалися встановити контакт з ученими групи Дінста. Але їх охороняють на порядок вище, аніж самого імператора. Навіть до зовнішнього кола їхнього спілкування неможливо підступитися. Це єдина в Імперії тема, яка засекречена рівнем «сім А». Я думаю, що присутня тут Сестра Гітела (а вона займається у вас проблемами безпеки) погодиться з цим висновком.

Гітела мовчки кивнула.

— Проте до саперів П'ятнадцятого флоту, — продовжив адмірал, — мої аґенти зуміли підібрати паролі. У мене є поетапна схема вилучення капсули з шахти і заряду з капсули.

— Це нам, мабуть, не допоможе, — похитала головою Вама. — Заряд через кожні тридцять секунд зв'язується з контрольними центрами. Ми не встигнемо до нього дістатися навіть за наявності схеми.

— Я вас трошки поправлю, Преподобна. Через кожні тридцять секунд ця міна рапортує комп'ютерові місцевої орбітальної бази. А з віддаленим контрольним центром міна зв'язується два рази на добу. Зв'язується через встановлений у капсулі-закладці фраґмент Білого Каменю із родини Прай.

— Родина Прай? — перепитала одна із вчених.

— Так. Мої люди придбали на чорному ринку один із каменів цієї родини. Вам, імовірно, відомо, що існують авреліанські технології, які дозволяють фіксувати так звані «тіні бесід» Білих Каменів з одного сімейства. Мої техніки таким чином відслідкували сигнал з Піфії. З великою вірогідністю можу припустити, що сигнал приймає інформаційний термінал місячної бази Першого флоту.

— Ви маєте доступ до нього?

— Достатній для тимчасового розміщення на каналі зв'язку «маски».

— А тутешня орбітальна база? — поцікавилася Гітела.

— Це вже ваші проблеми. Я впевнений, що базу ви при бажанні здатні контролювати. На крайній випадок, у ті дві години, які необхідні для нейтралізації закладки.

— Складна операція.

— Проте у вас буде ґарантія, що у момент «X» планету не знищать.

— Ґарантія? Але ж імператор може наказати атакувати нас такими ж тератронними бомбами, розміщеними на кораблях.

— На озброєнні Одинадцятого флоту, сестро, немає жодної тератронної бомби. Тільки ядерні й сидеральні, не здатні зруйнувати вашої підземної цитаделі. Імператор не довіряє командуючому. Він узагалі нікому не довіряє. Насправді лише двом флотам — Першому і П'ятнадцятому дозволено проводити операції з тератронною зброєю. І навіть там вона розміщена винятково на важких безпілотних крейсерах типів К і КХ[67]. Оператори й адмірали флотів не мають до них доступу. Командні коди безпілотників зберігаються в особистому комунікаторі Туре Шактірі, який він постійно носить із собою. І вдень, і вночі. Без його прямої санкції ніхто не може ані віддати безпілотникам команду на переміщення, ані наказати застосувати тератронні бомби. Військові техніки називають це «суперключовою схемою контролю». Це, сестри, одна з великих і смішних таємниць Імперії.

— Але ж ви, Обраний, не можете ґарантувати, що у випадку громадянської війни ці крейсери не долетять до Піфії? — запитала Вама.

— Це залежить від того, наскільки швидко буде знищена місячна база, де перебуває імператор. Без нього ніхто не зможе активувати зброю на безпілотниках. Для цього необхідно буде подолати захист «суперключової схеми» і перепрограмувати їхні супремуси. На це піде не один тиждень.

— Якщо ви думаєте, Обраний, що в наших силах знищити головну базу Першого флоту, то ви дуже перебільшуєте наші можливості, — завважила Гітела.

— Тоді я спитаю вас, Преподобна сестро: а чому Туре Шактірі замінував саме вашу планету? Чому він так боїться Знаючих? Адже лише Піфію він шантажує тератронним мінуванням.

— Колись ми могли керувати майже всіма політичними процесами в межах Імперії. Але це в минулому.

— Ви або не враховуєте всіх аспектів власної сили, або чогось не договорюєте.

— Те, чого не знаю я, можуть знати Святі Матері, — погодилася Гітела. — Рада збереться найближчими днями.

— Вам потрібно бути рішучішою, сестро-координаторе. І діяти швидше. Історія співтовариства світів наближається до своєї, вибачте за пафос, доленосної межі. Беріть приклад із сестри Сайкс.