Ото й усе. Що не кажiть, а некомплект! Тут i сумiсництво не зарадить. Це вам будь-який морський вовк скаже. Навiть вовченя. На добру яхту i то мало. А що вже казати про здоровезну плавбазу, напхану звiриною...
- Боцмане!
- Слухаю, адмiрале.
- Розподiли екiпаж по каютах.
Та не встиг боцман хвацько бовкнути чергове "рсть, адмiрале!", як голим, мов бубон, степом набiгла перша фiолетова хвиля. Ковчег захитався i зарипiв, а наступноу митi вже тоскно скреготав днищем на мiлинi. Навкруги плавали потрощенi уламки стапелiв.
З-пiд картуза, що з'ухав адмiраловi на нiс, лунали незрозумiлi команди i цiлком зрозумiла лайка.
- Бом-бром-бам-брам!.. Сто радикулiтiв вам у боки i морську хворобу на додачу!
У цей критичний момент капелан Iафет зазирнув у трюм i одразу почав панiкувати:
- Щури з ковчега тiкають! У трюмi - потоп! Ловiть щурiв, бо не врятусмось!
Враз зчинився жiночий лемент.
Боцман Сiм без зайвих слiв кинувся до щогли i вийшов несумнiвним переможцем у легкоатлетичному змаганнi з мавпами. Звiдти вiн загорлав, ще бiльше жахаючи:
- Полундра! Рррятуйся хто може!
Адмiрал Ной уже виборсався з-пiд картуза.
- Корми - на корму! - волав вiн. - Слонiв - на вiдкачку! Боцмане, простеж! Де боцман, сто штопорiв йому у пельку!
Стерновий Хам всiм корпусом прикипiв до важкого керма.
Юнга Ханаан мiряв глибину.
Два бовдури Арфаксад та ухааз недоладно ляпали веслами по водi.
Ковчег, загрозливо потрiскуючи i ледве не репаючиеь, зсунувся з мiлини i важко рушив пiд всi вiтри. Знамените ходiння до гори Арарат почалося.
14. НА ТРЬОХ КИТАХ
Нинi у великiй лiтературнiй модi ходить документалiстика. Белетризуються стенограми, звiти, томи кримiнальних справ, довiдки, протоколи i навiть резолюцiу. Зрозумiло, усе те величасться як найлiпшi зразки новiтньоу художньоу прози. Це робиться легко й невимушене.
Наприклад, у стенограмi сухо сказано:
"ЧЕРЧIЛЛЬ: Я вас слухаю".
А в романi це звучатиме з яскравою виразнiстю :
"Черчiлль звичним порухом язика пересунув сигару з одного кута рота до iншого i невдоволено пробурчав:
- Я вас слухаю".
Та от бiда: авторовi отакоу белетризацiу весь час треба доводити, що вiн - боронь боже! - не дозволив собi анi на кому вiдiйти вiд iстини, що вiн нiчого не придумав i не дозволив собi нiякоу фантазiу.
Ця осоружна творча фантазiя - нинi великий грiх. Кожен критик за неу шпетить...
Отож, аби не мати клопоту з отiсю морочливою самореабiлiтацiсю, автор цих рядкiв вирiшив просто цитувати наявнi документи. Усе буде ясно i зрозумiло. Документ с документ. Вiн нiякоу пiдозри у вигадцi та фантазiу не викликас. Тому й скористасмося витягами з бортового журналу ковчега, який зберiгся до наших днiв у бiблiйних апокрифах, ще й досi не знайдених.
Вiдтак - почнемо.
Цитусмо!
"Дня божого, погожого.
Де пливемо, не знасмо, бо секстанта не масмо.
Черговий навiгатор - адмiрал НОЙ БIБЛIЙНИЙ.
Вже два мiсяцi минуло, як ковчег тримасться на трьох китах. Судно таке дiряве, нiби його слiпi майстрували. Якби не кити, ми б давно риб годували.
До речi, з кормами сутужно. На ковчезi назрiвас голодний путч. Напучус ненажерливих заколотникiв завжди голодний боцман Сiм. Вiн навiть у собацюр iз зубiв дерев'янi цурпалки видирас. Вiн запевняс, що при нагодi з'ув би й старезного морського вовка разом з картузом та крабом. Хоч би той вовк виявився всохлим, як пiдошва. Натяк? А коли так, то на кого?
З метою прискорити рiзанину, боцман йде на рiзнi провокацiйнi дiу. Примiром, учора вiн спровокував екiпаж та пасажирiв на передчасну радiсть.
- Земля!!! - загорлав вiн.
Усi вмить сполошилися.
А коли збiглися до боцмана, цей невилiковний кретин нахабно всмiхнувся i вказав пальцем за борт у прозору воду. Там i справдi виднiлася затоплена твердь з якимись кущиками, серед котрих безжурно сновигали срiблястi рибки. Радiсть змiнилася на воiстину звiрячу лють. Всi ще бiльше вiдчули дикий, нiчим не приборканий апетит один до одного. Тiльки знак - i пiшли б у хiд iкла та пазурi. От же гнида цей боцман!
А тодi худий, як щогла. Боа Констриктор зi сльозами на безжальних очах почав мене благати:
- Адмiрале, дозвольте менi ковтнути цього зашморганого нiкчему i пiдлого брехуна?
- Ще чого...
- Та ви не хвилюйтеся. Я проковтну його легесенько, без усякоу шкоди для здоров'я.
- Це ж чийого? - одразу набурмосився боцман.
- Мого, звичайно, - чемно пояснив Боа. - То як, дозволите, адмiрале?
Я з гiднiстю вiдповiв йому:
- Сто дуль тобi у пельку i жодноу комахи!
Але принциповий виступ Констриктора все ж мав об'сктивну користь i дав позитивнi наслiдки. Його пропозицiя, що так i тхнула нежиттсвим присмаком, справила на головного пiдбурювача боцмана Сiма глибоке враження. Вiн перепудився так, що навiть його брудна сорочка пополотнiла. Iншi теж принишкли. А Сiмовi тепер досить нагадати про висушеного, як батькiвський пасок. Боа, щоб вiн став тихiший води, що розлилася на весь виднокруг.
Капелан Iафет про всяк випадок почав читати серед хижакiв популярнi проповiдi на непопулярнi теми вегетарiанства. Щоб слухачi у захватi не пошматували його, ми з армованого залiза сплели для корабельного провiсника надiйну пересувну клiтку з iмпровiзованою з бочкотари трибуною".
15. РОЗЛУЧЕННЯ СЕРЕД ПОТОПУ
"Дня божого, погожого.
Екiпаж куняс, бо вiтру немас.
На сотнi миль стоуть повний штиль.
Черговий навiгатор - капелан Iафет.
Великi звершення вимагають великих рiшень. Вони зобов'язують, надихають i кличуть. Нам не потрiбнi м'якотiлi плаксiу. Ми тiльки змiцнимося, якщо звiльнимося вiд них. I точно, я значно змiцнiв, коли звiльнився вiд свосу м'якотiлоу половини, що мас промовисте iм'я - Язва. Я твердо придушив у серцi свосму оманливi почуття, рiшуче порушив справу про розлучення i негайно пересадив вже позашлюбну дружину на крокодила, який пливе за ковчегом на буксирi. Це тiльки пiде уй на користь, бо вона усвiдомить, як шкiдливо вiдриватися вiд сiмейного колективу.
Щодня я спускаю колишнiй дружинi на мотузцi рiвно 25 вiдсоткiв уу пайки. Закон с закон! Вiн зобов'язус чоловiка дбати про свою залишену половину рiвно на 25 вiдсоткiв. I не бiльше. Крокодил у цей момент пiдстрибус, мов собака, щоб перехопити жалюгiдну чверть пайки, i клацас зубами, мов кастаньстами.