А далi солов'у слухають довгу й тасмничу морзянку поцiлункiв, яку ми можемо передати хiба що найщедрiшою багатокрапкою.

- Що то за хмарка пливе, Азазеле?

- Де?

- А он - понад лiсом...

- Господи! Це ж не хмарина, а божа перина! Не спиться старому, кари на нього небесноу немас! Катасться по парафiу опiвношник!.. Ану, хутенько ховайся за моу крила, щоб Всевидющий не побачив...

А з неба уже гримить Гучномовець:

- Азазеле, де ти?

- Ось я! - озивасться хлопець.

- А що там у тебе за крилами?

- Тiнь моя.

- Гарна тiнь твоя... Вродлива... Викапана праматiр рва... I що ти з нею робиш, Азазеле?

- Славлю iм'я твос!

- Як це?

- А от послухай...

I вiн заспiвав янгольським голосом:

Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна,

Видно, хоч голки збирай!..

I сказав Гучномовець:

- Це добре!

Лiг Всевишнiй на теплу перину та й поплив над грiшною землею далi. А хлопець знову вдарив по золотих струнах:

Ой не свiти, мiсяченьку,

Не свiти нiкому...

Ой, давно це було. Вже й того бога немас, а закоханi i досi за небом пильнують...

Вранцi на небi стався шарварок. Херувiмчики вмочували пензлi у веселку i, зазираючи у шпаргалку, сумлiнно мазали на хмарах:

"Солiсти янгольського хору! Всi, як один, вiддамо славоспiви своу Всевишньому!"

"Спасибi, боже, вам за те, що ви нам сонце запалили!"

"Янголятам до 16 вiкiв дивитися на грiшну землю - зась!"

"Слава нашому батьковi рiдному!"

"Пийте божественний нектар!"

"У раймазi с великий вибiр арф та нiмбiв усiх розмiрiв i фасонiв".

"До вiдома солiстiв янгольського хору: _згуртовано здамо крила у небесну чистку_! Строк - три доби".

Навiть на Мiсяць причепили табличку:

"Зривати з неба зiрки суворо заборонено!"

Того ж дня оповiдали першу сатиричну притчу:

"Один янгол запитав другого: "Де ти сьогоднi во славу спiвасш?" - "Я? Нiде, - вiдповiдав той. - А ти?" - "А я - напроти тебе..."

Бiля бочок з нектаром реготали.

Янгол Азазел пустив по свiту свiженький афоризм:

- На бога сподiвайся, а сам не зiвай.

Авторитет Всевишнього хитався.

Другого дня Наймудрiший викликав до себе серафiмiв з трубами i наказав:

- Свистати всiх нагору!

Потiм вiн зачинився у Канцелярiу з головнокомандувачем вiйська небесного архангелом Михаулом.

За годину сполоханi трубними звуками янголи вже юрмилися на подвiр'у Божоу Канцелярiу. Подейкували, що Всевишнiй i головнокомандувач сидять i обговорюють якийсь "блискавичний план". Ходили чутки, що з того сидiння великий грiм буде. У повiтрi пахло озоном...

Блискучий князь Семiазас божився, що такого не було ще з часiв грiхопадiння Адама i рви:

- Пам'ятайте, тодi до дерева пiзнання поставили вартового херуба з вогненним мечем...

- А тепер до дiвчат приставлять?

- Киньте жарти! Ви чули, що утнув Азазел?

- Знову вiн?

- Авжеж! Вiн здав крила у чистку...

- Не може цього бути? Скорiше Азазел вiддасть боговi душу, анiж крила!

- Щоб чорти нiмб у Всевишнього вкрали i хулахуп крутили, коли я брешу! Справа у тому, що вiн здав крила не у небесну, а у земну чистку... А там три роки треба чекати! До того ж для нестандартних замовлень у них нема устаткування. З однаковим успiхом Азазел замовив би ум вивести плями на Мiсяцi. Тепер вiн сидить собi у вишневому садочку i Всевишньому дулi крутить... Хитрюща штучка цей Азазел!

Опiвднi з Божоу Канцелярiу, як вихор, вилетiв янгол-охоронець престолу господнього.

- Янгола Рафаула до Всевишнього! - розкотисте гукнув вiн.

Янгол Рафаул миттю пiднявся на своух могутнiх крилах.

Всевишнiй та головнокомандувач вiйська небесного архангел Михаул схилилися над величезною картою свiту.

Архангел рiшуче рубав повiтря рукою:

- З Атлантидою ми покiнчимо одним ударом! Завдяки цьому ми одержимо казковi запаси стратегiчноу сировини - кiлькасот мiльярдiв (а може, й бiльше - я рахувати не мастак) куболiктiв добiрноу морськоу води.

- Як так? - не втямив Всевишнiй.

- Згадайте майбутнiй закон майбутнього Архiмеда, - скоромовкою пояснив генерал i у захватi продовжував: - Далi ми вийдемо на рубежi рвропи. Це класичний стратегiчний плацдарм, не скористатися яким було б просто грiшно!

- Подалi вiд грiха, Михайле! - суворо застерiг Всевишнiй.

- Слухаюсь! В рвропу ми вторгнемося двома могутнiми потоками - з норда й зюйда. Розрiжемо бiлий континент одним ударом i вiзьмемо в залiзне кiльце штормiв. Найбiльшi пункти опору безжалiсно оточимо з усiх бокiв! Одрiжемо вiд усього свiту! Накрисмо! Знищимо з лиця Землi! Кiлька надпотужних стомегатонних блискавок довершать справу! I тут ми одержимо прекрасний стратегiчний плацдарм, не скористатися яким було б просто грiшно...

- Дивись у мене, Михайле!

- Слухаюсь! Це Африка, яку з'сднус з Азiсю лише вузенька нiкчемна смужка суходолу. Ситуацiя, про яку справжнiй стратег може тiльки мрiяти! Ми розрiжемо цю смужку одним рiшучим ударом, розiрвемо материки i кинемо на Африку штормовi хвилi потопу! Кiлька днiв буде досить, щоб торпедувати i пустити чорний континент на дно. I тодi перед нами у всiй своуй первозданнiй красi вiдкристься прекрасний стратегiчний плацдарм...

- Не вийти на який було б просто грiшно!

- Слухаюсь! Перед нами жовтий материк - Азiя! На цей момент блиск-кригу вона опиниться в глибокому оточеннi... Про глибину я зараз точно не скажу, бо рахувати не мастак.

- Я гадаю, що з Азiсю ми покiнчимо одним ударом! - задумливо мовив Всевишнiй. - Сотнядруга добiрних блискавок, i вiд континента не залишиться й гадки!

- Генiальне рiшення, Ваша Блискавичнiсть! Тодi нам залишасться дрiбниця - безпощадно зламати хребет Америцi i покiнчити з червоним континентом одним ударом! Ось коли втiлиться у життя вiковiчна мрiя стратегiв про свiтове панування! Шкода тiльки, що про це втiлення у життя вже нiхто з живих не дiзнасться...

- Ну, це вже моя турбота, - заспокоув засмученого генерала Всевишнiй i ще раз кинув орлиний погляд на план блиск-кригу. - Але ми забули про Австралiю, Михайле! Я не бачу плану вторгнення на цей прекрасний плацдарм!

- Ет! - недбало махнув рукою головнокомандувач. - Самi подумайте, що таке Австралiя? Та потопити уу - це ж вам раз плюнути...

- Блискуче рiшення! - схвалив Всевишнiй i почепив на груди генерала орден Святого Духа.


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: