В цю урочисту мить до покоув влетiв янгол Рафаул i вправно спiкiрував до нiг стратегiв.
- Господи, ось я! - вiдрапортував вiн, падаючи навколiшки.
- Бачу, сину мiй, - по-батькiвськи мовив Всевишнiй. - Нiчого синочок вимахав, слава менi, справжнiсiнька довбня... Як хлопець, Михайле? Впорасться?
- Бугай здоровий - мусить! - гаркнув бравий генерал.
- Слухай, сину мiй, слово мос i волю мою. Зараз пiдеш до скарбницi. Там тобi випишуть пiдйомнi для термiнового вiдрядження на Землю. Злови лиходiя Азазела i заточи цього бунтiвника, що мене забув, у печеру, яку обладнано в пустелi Додосл. А перед тим добряче поскуби його! Щоб з нього пух i перо полетiло! Ну, нi пуху нi пера! А для моух розбещених овечок ми iншу кару придумали...
I стратеги знову схилилися над блискавичним планом.
ЧАСТИНА ПЕРША. ОЙ НЕ ЗНАВ КОЗАК...
"I зробив Ной все; як наказав йому
(господь) бог, так вiн i зробив".
БИТIр. розд. в. ст. 22.
1. ХОБI ПАТРIАРХА НОЯ
Праведний Ной був на диво вiруючою людиною: вiн вiрував навiть у прогнози погоди. Такого дивака i в нашi освiченi часи знайти важкувато, а тодi, коли ще й у згадцi не було синоптикiв, i поготiв.
Власне, i часопис "Небесний кур'ср" Ной передплачував лише для того, щоб за легким снiданком смакувати чергове метеопророкування. У цiй справi старий був справжнiм гурманом. Вiн не хапався, як отой холерик, одразу за вiщування погоди, а майстерно роз'ятрював свiй апетит гострими приправами, за якi йому правили постiйнi рубрики "Пригоди" та "Хронiка життя вищого свiту".
Свосу звички праведний Ной не ламав вже щось 500 рокiв. У цiй галузi вiн був свосрiдним рекордсменом.
От i цього бiблiйного ранку старий почимчикував у затишний садочок, вмостився в качалку, завбачливо замотав шию густою патрiаршою бородою, щоб, бува, не схопити нежить, i розпочав традицiйну газетну естафету.
I ось якi чудасiу вiн вичитав.
2. ВIКОПОМНI СВIДЧЕННЯ ДОПОТОПНОт IСТОРIт
З часопису "Небесний кур'ср".
"СПIЙМАЛИ НА ГАРЯЧОМУ"
Вiсник з твердi земноу поспiшас возрадувати наших дорогих читачiв свiженькою й пiкантною пригодою.
Цiсу ночi правоохоронець порядку в чинi молодшого серафима янгол Рафаул, що чергував за графiком, спокiйно й безшелесне облiтав свiй регiон спостереження.
Коли раптом (ох, цi "раптом"!) його нашорошенi вуха вловили якийсь пiдозрiлий шепiт. I це - серед ночi! Коли поряднi люди сплять! Це насторожило пильного янгола. Анi секунди не вагаючись, вiн смiливо кинувся у кущi.
Виявлясться (ох, цi "виявлясться"!), що пiд покровом ночi безкрилий янгол Азазел цiлувався з гарненькою дiвчиною. Навiть уявити собi важко! Таке падiння? I кого? Небожителя!..
- Ану, розiйдись! - з природженою ввiчливiстю запропонував чемний молодший серафим Рафаул цiй безсоромнiй парi. Погодьтеся, нiякий суд з такою невимушеною легкiстю не вирiшус справ про розлучення.
Але зловредна парочка вiдмовилась!
- Котися до бога! - брутально образив Азазел молодшого серафима Рафаула пiд час виконання службових обов'язкiв. Милосердному слузi божому нiчого iншого не лишалося, як затримати обох порушникiв на мiсцi злочину.
Як пiд час слiдства з'ясувалося (ох, цi "з'ясувалося"!), колишнiй янгол Азазел вступив зi свосю коханкою в злочинну змову з пiдступною метою розхитати вiру в божi приписи. Вони намагалися довести, нiби райського блаженства можна вкусити i пiд земним кущем. Але хто повiрить у таку нiсенiтницю? Та останнiй злидень засвiдчить, що краще ночувати у хатi, нiж просто неба пiд кущем. Самi подумайте: а раптом пiде дощ?
Пiсля нетривалого судового засiдання порушникiв покарано на довiчний строк i обох ув'язнено в печерi Додосл. Суддi зустрiли цей вирок з великим задоволенням.
Янг БРЕХУНЕЛ.
ГЛЯДАЧ СХВАЛЮр
У театрi "Одного Глядача" вiдбулася прем'сра новоу музичноу комедiу "Ех, яблучко!" Картини райського життя дихають життсвою правдою, хоч дещо i переобтяженi нежиттсвими образами Адама i рви. Хвилюють свосю емоцiйною силою сцени грiхопадiння, вiдтворенi в оголенiй реалiстичнiй манерi. На жаль, сцени вигнання з раю мають дещо декларативний присмак. Демагогiчнi натяки, що лунають в монологах Спокусника, зайвi. Але в цiлому суворий Глядач схвалив нову виставу.
Сер ТЕАТРАЛ.
МЕТКИЙ ГЕНЕРАЛ
Учора в рай-мазi видавали мiсячнi пайки райських яблучок. Ще зранку утворилася величезна черга. Коли за пайкою прийшов головнокомандувач вiйська небесного Михайло Архистратиг, черга вже губилася за рогом базовоу хмари. Але генерал не розгубився. Вiн дав коротку команду:
- Крррю-гом!
Таким чином архангел Михаул ще раз продемонстрував свiй талант тонкого стратега i, як i належить хороброму воуновi, опинився на чолi.
Арх БАХВАЛ.
ГОЛОВНЕ - ПИЛЬНIСТЬ
Янголи Сампсiх та Анагемас до нестями покохали одну дочку людську на iм'я Рахiль. Але вони нiяк не могли з'ясувати, до кого з них Рахiль прихильнiша. Вона охоче хилилася до обох, правда, жодному не даючи переваги. Аби покiнчити з цим непевним станом невагомостi i нарештi розв'язати пiкантну тасмницю, Сампсiх запропонував Анагемасовi:
- Брате мiй небесний! Треба нам випробувати Рахiль. Зробимо так. Коли прийдемо до неу додому, давай удамо, що сваримося, i влаштусмо дуель на блискавках. Але насправдi спопеляти один одного не будемо. Потiм обидва попадасмо, нiби нашi душi вже вiдлетiли до бога.
- I що ж ми цим з'ясусмо? - запитав Анагемас.
- А от що! - вiдповiв Сампсiх. - До якого трупа Рахiль кинеться першого, того трупа вона i кохас дужче.
- Може, ще й поцiлус! - у захватi вигукнув Анагемас.
Так вони i зробили. Прийшли i посварилися. Блискавки! Грiм! Коли на цей гвалт Рахiль вбiгла до кiмнати, до побачила, що обидва коханцi валяються на пiдлозi i не дихають. Дiвчисько кинулося... до шафи.
- Виходь, Атаркуфе! - радiсно покликала вона. - Цi два дурнi повбивали один одного!
Отака-то вiрнiсть у дочок людських...
Янголи, будьте пильнi в iнтимних дiяннях з мальованими красунями.
Нектарiй де АМБРУАЗ.
3. ПРОГНОЗ НА СТО РОКIВ УПЕРЕД
- Чого це слуги божi -до молодят чiпляються? - здивувався було патрiарх Ной. - Ну, кохаються... Одвiку ж так було! Що тут такого? Знайшли що в часопис тулити... Аби патякати та плiтки множити!