— Вона слухатиметься всіх моїх наказів.

— Нехай вступить у контакт з американцем, проте я не схвалюю активних заходів. Про це не може бути й мови.

Вочевидь, Путін знав, що такий варіант обговорювали раніше.

— Як скажете, пане Президенте, — мовив Єгоров.

За дев’ять хвилин по тому кроки Єгорова відлунювали на сходах, поки він ішов до машини, що чекала його надворі. Він завалився на заднє сидіння, обмірковуючи катастрофи, що чигають на амбіційну кар’єру. Коли його мерседес прошмигнув у Боровицькі ворота, Ваня не помітив іншу представницьку машину, не таку шикарну, що прямувала до Сенатського палацу, з якого він щойно вийшов, і в якій їхав начальник Управління КР, невеличкий Олексій Зюганов.

Приготувати генуезьке тісто, збивши яйця з сіллю й всипавши цукор та екстракт ванілі. Додати борошно й вершкове масло до утворення густої маси. Вилити у змащені олією і присипані борошном формочки для мадленок і запікати за середньої температури до утворення рум’яної шкоринки на краях. Дістати з формочок і охолодити на дротяній решітці.

Сенаторка США Стефані Буше (Демократична партія, Каліфорнія) не звикла самотужки кермувати чи паркувати машину, ходити коридором без супроводу, ба навіть відчиняти власні двері. Будучи віце-головою Спеціального комітету розвідки Конгресу, вона мала цілу фалангу стажерів та службовців, які понесли б її на ношах, якби вона того забажала. І саме в цю мить вона б не відмовилась від допомоги: передній бампер її машини стукнувся об бампер авто попереду, злегка хруснувши. Срана паралельна парковка. Сенаторка Буше викрутила кермо й натисла на газ. Задні колеса вдарились об бордюр, а перед машини й досі стирчав на дорогу. Буше ляснула долонею об кермо. Подалася вперед, щоб краще бачити. Ззаду засигналила машина. «Паркуйся або їдь далі».

Сенаторка Буше опустила вікно з пасажирського боку і крикнула іншому авто, що протискалося повз:

— Пішов нахер!

Буше знала, що їй слід бути обачнішою; вона ж бо знана особа — ба навіть знаменитість — на Пагорбі, але той хуєсос не сміє просто так сигналити їй. Із четвертої спроби Буше вдалося втиснутися на стоянку. На темній і тінистій H-стрит у Вашингтоні, округ Колумбія, стояв надвечірок. Замикаючи машину, вона помітила, що заїхала на бордюр заднім лівим колесом, ну то й чорт із ним. Повернулася й попрямувала тротуаром повз елегантні будівлі з коричневої цегли з освітленими косими скляними ліхтарями георгіанськими входами.

Буше мала сорок років, вона була низенька й худорлява, з дещо хлопчачою фігурою, ноги — засмаглі й стрункі. Колючі зелені очі й ніс ґудзиком відтінялися білявим волоссям, що сягало плечей. Рот був єдиною рисою, що не пасувала до образу нестримної енергії й корпоративної влади. Він був невеличкий, перекошений, з тонкими, стиснутими устами, — який покусає, щойно відкрившись.

Буше піднімалася ланцюгом влади Пагорба, замолода, щоб бути сенатором, але все одно знала, що заробила свою посаду в Спеціальному комітеті розвідки неабиякою підготовкою і важкою працею. Вона засідала і в інших комітетах, проте жоден не був таким престижним, як СКРК. Дванадцять років тому її обрали до Конгресу після складної кампанії в окрузі Південна Каліфорнія, перенасиченому підрядниками від міністерства оборони й аерокосмічної агенції. Вона спритно освоїла асигнування і тримала мішок з грошима над головами людей, щоб одержати те, чого хотіла. Піднятися до сенатора мало б стати наступним логічним кроком, тож нині, перебуваючи на другому терміні, наново призначена заступницею голови, вона була дотична до законодавства, асигнування й нагляду в Міністерстві оборони, Міністерстві нацбезпеки і Розвідувальній спілці. Різка, нетерпляча й сварлива під час комітетських слухань, вона терпіла Оборону за ті доходи, що вона приносила її рідному штату. У політичній неприступності МНБ, що його вона особисто вважала збіговиськом підмітал, які діяли у світі, заледве його розуміючи, вона вбачала спробу проводити операцію на мозку в кетчерських рукавицях.

А от Розвідувальна спілка — конгломерат з шістнадцяти різних агенцій — була саме тим, до чого в Буше накопичилось найбільше злості, тонкогубої неприязні. Розвідувальні управління — РУМО та УАР — її не турбували. Це були просто професійні військові, що розбивали собі голови в закордонних операціях, коли єдиним, чого вони насправді хотіли, було чітке фото наступного мосту за наступним пагорбом. БР Державного департаменту, може, й мало видатних аналітиків, та Держдеп нині рідко збирав секрети. Їхнім аналітикам слід частіше виходити на сонце, отримати трохи вітаміну Д. ФРБ були балуваними нареченими, примушеними до внутрішньої розвідувальної роботи, якої вони не розуміли й не вітали, незворотно повертаючись до свого традиційного копського коріння, воліючи радше ганяти підлітків-арабів у Детройті, ніж будувати довготривалі мережі контактів.

Але це було ще нічого. От на кого в сенаторки Буше не вистачало злості, так це на одну агенцію — ЦРУ. Вона ненавиділа службовців розвідки, що почергово сиділи перед нею в залі засідань, згорбившись у кріслах, серйозні й ухильні. Буше знала, що вони брешуть їй щоразу, коли говорять, впевнено, спритно, усміхнено, розумно. Вона знала, що документи, які вони носять у своїх портфелях на защібках, мали не більше цінності за шпалери і приховували справжні історії. «Працьовиті чоловіки й жінки розвідки», — казали вони, «Національна Секретна Служба», — свистіли вони, «Золоті стандарти збору розвідданих», — проголошували вони. Це були стандартні фрази, від яких Буше хотілося дертися на стіну.

***

Під час свого першого терміну, будучи зеленою конгресменкою, Буше познайомилася з сімдесятип’ятирічним Малкольмом Алджертоном Філіпсом, мінливим лобістом, марнотратним гулякою і таємним смотрящим у Вашингтоні. Філіпс знав усіх у місті і, що важливіше, знав (у вашингтонському значенні цього слова), хто кого штрикав, чим і навіщо. Його численні прихильники дуже б здивувалися, коли б дізналися, що цей сивочолий, бездоганно вбраний Філіпс із середини 1960-х був талановитим шпиком КГБ. Його, тоді молодого світського лева, завербували за тих часів, коли генеральним секретарем був ще Хрущов. Хоча росіяни й добре платили йому, Філіпс був у справі заради щирого задоволення від пліток, повторюваних секретів, перемивання чужих кісточок і заради влади, що поєднувалася з усім цим. Його аніскілечки не колихало, що росіяни роблять з його інформацією. Росіяни натомість виявляли до Філіпса нехарактерну терплячість. Вони не тиснули на нього, щоб він витягував секрети, платив хабарі чи цупив документи. Їм було досить і того, що в омуті офіційного Вашингтона він вказував їм на кандидатів для вербовки. Філіпс займався цим близько сорока років і робив це дуже вправно.

Під час зимової вечірки в себе вдома у Джорджтауні Філіпсові гарно заточені антенки виявили в молодій конгресменці з Каліфорнії щось на додачу до коктейльної амбіції, еґо і жадоби, притаманних людям з Капітолійського пагорба. Приватний обід з Буше шість тижнів по тому підтвердив його здогадки. Філіпс сказав своєму кураторові з КГБ, що, здається, знайшов ідеального виконавця для їхніх потреб. Стефані Буше була, за твердженням Філіпса, цілковито позбавлена совісті й сумління. Її голови не обтяжували роздуми про добро і зло. Як і патріотизм, вірність Богу, родині чи країні. Вона переймалася лише собою. Якщо їй це вигідно, повідомив Філіпс, Стефані Буше не замислюватиметься двічі про моральність шпигування на користь Росії.

Вона виросла в Саут-бей, на Ермоса-біч, ходила у вирізаних із джинсів шортах, займалася серфінгом, курила й відшивала ідеальних золотих хлопчиків. Батько був нікчемою, давав матері блядувати наліво й направо — вона зневажала своїх батьків. А тоді батько здивував їх обох. Їй було вісімнадцять, коли він застрелив матір, що саме була в обіймах кур’єра з FedEx. Це підкосило Стефані на деякий час, одначе вона взяла себе в руки й зуміла скромно закінчити Університет Південної Каліфорнії, а потім аспірантуру, після чого увійти в місцеву політику зі щораз більшим переконанням, що дружба — річ переоцінена, а стосунки варті чогось, лише коли їх можна використати для особистого просування. Втім у ній було трохи й материного ДНК, тож разом із серійною мізантропією Стефані поступово збагнула, що любить секс, дуже сильно, той, що без зобов’язань. З розквітом кар’єри їй доводилось контролювати себе, але це завжди було там, під самою поверхнею.