– Дивись, який ти є!.. Виходить, дуже хочеш навчитися грати. Я таких люблю. Ходи зі мною, – відповів музика, бо знав, що чорт не дасть йому життя.

Зайшли вони в гущавину лісу, де якісь люди рубали дерева.

Музика сказав:

– Ти, чорте, вкради сокиру, а я тебе зачекаю отут під кущем.

– Зараз найгостріша сокира буде твоєю! – і чорт зник у корчах. Через якусь мить приніс три сокири, кинув перед музикою й промовив:

– Вибирай, яку хочеш.

Музика взяв сокиру, підійшов до зрубаного дуба, зробив велику розколину й забив клин.

– Пхай пальці в розколину! – сказав чортові.

Чорт покірно запхав туди пальці, а музика вибив клин. Дерево так стиснуло пальці, що чорт заверещав не своїм голосом.

– Потерпи так цілий день. Увечері прийду і вчитиму тебе грати… – Музика взяв скрипку під пахву і подався далі своєю дорогою.

Чорт терпів-терпів, а потім став виривати пальці. Нарешті підняв стовбур і вдарив ним об землю. Але з болю так заверещав, що почули у самому пеклі. Позбігалися чорти.

– Хто тобі запхав туди пальці?

– Та, бач, Сам запхав.

Чорти засміялися з дурня.

– Ну, коли ти сам запхав, то сам і витягай…

І розійшлися хто куди.


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: