Я відкашлявся.

— Міз Морі?

— Гм?

— Здається, я в тебе закохуюсь.

— Я Софія, — відповіла вона. — І розберемося з цим, плейбою. Якщо в нас щось буде, а це неабияке якщо, не буде жодного зобов’язання. Ти не закохуєшся в мене, я не закохуюсь у тебе.

Вона видихнула подвійну хмарку диму.

— Так, щоб ти знав: я не вірю у шлюб, але вірю у вільне кохання.

— Який збіг, — промовив я. — Я теж.

Як мене десять років тому вчив професор Гаммер, Бенджамін Франклін вважав, що старша коханка — це чудово, принаймні такою була настанова батька-засновника молодшому товаришеві. Не пригадую всієї суті листа американського мудреця, лише два пункти. Перший: старші коханки «такі вдячні!!!». Можливо, щодо багатьох з них це й слушно, та не щодо міз Морі. Вона радше чекала вдячності від мене — і я був їй вдячний. Я був приречений до розради найкращого товариша чоловіка, тобто самовтіхи, і певно що не мав грошей на спілкування з повіями. А тепер у мене було вільне кохання, саме існування якого було образою не лише для капіталізму, затягнутого в корсет чи навіть замкненого поясом вірності через своє протестантське походження, а й для комунізму з його конфуціанським характером. Це один з тих недоліків комунізму, які, сподіваюсь, зрештою зникнуть, — віра в те, що кожен товариш має поводитись, як шляхетний селянин, цілковито відданий лише сільському господарству. Азійський комунізм робить вільним і безплатним усе, крім сексу, адже на Сході сексуальна революція ще не відбулась. Якщо людина має достатньо сексу, щоб породити шість, вісім чи десяток нащадків, як це зазвичай буває у країнах Азії (якщо вірити Річардові Гедду), то навряд чи вона потребує революції, щоб сексу стало більше. Тим часом американці, щеплені проти однієї революції й тому стійкі до іншої, зацікавлені лише тропічною спекою вільного кохання, а не його політичним запалом. Однак під терплячою опікою міз Морі я почав усвідомлювати, що справжня революція охоплює і сексуальне звільнення.

Це розуміння не надто вже відрізнялося від прозріння містера Франкліна. Той старий хитрий сибарит добряче знався на важливості еротики для політичного життя і, намагаючись здобути підтримку французів в американській революції, залицявся до жінок так само, як і до політиків. Тому суть листа великого американця до його юного друга була слушна: нам усім слід мати старших коханок. Це не такий уже сексизм, як може здатися, бо ж мається на увазі, що старші жінки також спатимуть з юними жеребчиками. І якщо посланню старигана дещо бракувало витонченості, була в ньому груба правда. Вона полягала в другому пункті, а саме тому, що тягар віку з роками спускається згори донизу. Все починається з рис обличчя, тоді рушає на південь до шиї, грудей, живота і так далі, тож старші коханки можуть бути соковитими й м’якими там, де треба, задовго після того, як їхні обличчя всихають і стають різкими — у цьому разі можна просто надягнути на таке обличчя кошика.

Але у випадку з міз Морі такої потреби не було, адже вік на її обличчі найприємнішим чином не позначався. Єдине, що могло порадувати мене ще більше, — потенційна компаньйонка для Бона, який, скільки я знаю, теж практикував свої соло. Він завжди був сором’язливим, серйозно і покірно ковтав пігулку католицизму. Те, що стосувалося сексу, завжди бентежило його більше, ніж те, що мені здавалось значно важчим, як-от вбивство людей. Такий підхід цілком чітко визначався історією католицизму, де гомо-, гетеро- чи навіть педофілійних різновидів сексу начебто ніколи не було, бо вони були приховані під рясами Ватикану. Папи, кардинали, єпископи, священики та монахи мали зв’язки з жінками, дівчатами, хлопчиками та один з одним? Це майже не обговорювалося! Не те, щоб щось було не так з цими зв’язками — смердить не секс, а лицемірство. А те, що церква катувала, вбивала, рушала у хрестові походи чи заражала мільйони людей в ім’я Господа нашого Спасителя, від Аравії до Америк? Це визнано, з побожним жалем, який ні до чого не годиться.

Що стосується мене, все було навпаки. З часів моєї гарячкової юності я задовольняв себе зі старанністю спортсмена, тією ж рукою, якою хрестився в підробній молитві. Це сім’я сексуального повстання одного дня дозріло до політичної революції, попри батькові проповіді про те, як онанізм неодмінно призводить до сліпоти, волосся на долонях та імпотенції (він забув сказати про диверсії). Якщо я вже мав потрапити до пекла, то хай так і буде! Коли я примирився з тим, що грішив з собою, інколи чи не щогодини, то згрішити з іншими було вже питанням часу. Так, у тринадцять років я вчинив свій перший неприродний акт з випатраним кальмаром, привласненим з материної кухні, де він чекав на гідну себе долю разом з товаришами. О, бідолашний, невинний, німий кальмаре! Ти був завдовжки з мою долоню, і коли тебе позбавили голови, щупальців та нутрощів, набув гідної форми кондома, хоч я тоді про таке і не знав. Зсередини ти був гладеньким і клейким, саме такою я уявляв собі піхву. Не те, щоб я колись бачив на власні очі це диво, крім тих версій, що виставляли напоказ немовлята й малюки, які бігали провулками й дворами мого рідного містечка голі або повністю, або від талії до п’ят. Це видовище обурювало наших французьких керманичів, вони вбачали в цьому дитячому оголенні ознаку нашого варварства, яке тоді виправдовувало зґвалтування, грабунки й мародерство заради святої мети вбрати наших малих в одежини, аби вони так не спокушали гідних християн, ставлячи під питання стриманість їхнього духу й плоті… Але я відволікся! Повернімося до тебе, незабаром зґвалтований кальмаре: коли я зі щирої цікавості сунув вказівний, а тоді й середній палець у твоє туге устя, воно так засмоктало мене, що моя невтомна уява не могла не порівняти тебе з тією забороненою частиною жіночого тіла, що нею я був одержимий в останні кілька місяців. Без жодного заклику, без жодного контролю моє маніакальне чоловіче єство заволоділо мною, спонукаючи до тебе, о чарівний, спокусливий, звабливий кальмаре! Хоча мати скоро мала повернутися додому, та й до нашої кухні під навісом будь-якої миті міг зайти сусід і спіймати мене з моєю головоногою нареченою — я все одно спустив штани. Загіпнотизований покликом кальмара та своєю ерекцією у відповідь, я вставив друге у перше, і, на жаль, вони ідеально пасували один одному. На жаль, бо відтоді жоден кальмар не міг сподіватись убезпечитися від мене, не кажучи вже про те, що цей пом’якшений різновид зоофілії (зрештою, ти, безталанний кальмаре, все одно був мертвий, хоча тепер я розумію, що це викликає інші питання морального штибу) траплявся не так часто, адже кальмари були рідкісним задоволенням у нашому сухопутному містечку. Мій батько подарував кальмара матері, адже сам він харчувався добре. Священикам завжди приділялося чимало уваги, їхні фанати, набожні домогосподарки та багаті парафіяни, ставилися до них так, наче вони охороняли ту оксамитову мотузку, що перекривала вхід до ексклюзивного нічного клубу — Раю. Ці фанати запрошували їх на вечерю, прибирали їхні покої, готували їм страви та підкупали різноманітними подарунками, зокрема чудовими, дорогими морепродуктами, призначеними не для смакування бідними жінками на кшталт моєї матері. Я не відчув жодного сорому за здригання своєї еякуляції, однак страшенний тягар провини впав на мої плечі, щойно я прийшов до тями, не через порушення моральних принципів, а тому, що я не міг позбавити матір жодного шматочка кальмара. Їх було всього лиш півдесятка, вона мала помітити, що один з них зник. Що робити? Що робити? Мені на думку одразу спав план, поки я стояв там з одурманеним, позбавленим цноти кальмаром у руці й моя єресь витікала з його розбещеної вульви. Спочатку — вимити з нерухомого, спаплюженого кальмара всі ознаки мого злочину. Потім — позначити свою жертву невеликими шрамами. А тоді — чекати вечері. Моя невинна мати повернулася до нашої жалюгідної хатини й нафарширувала кальмарів меленою свининою, бобовою локшиною, січеними грибами й рубленим імбиром, тоді підсмажила їх і подала з імбирно-лаймовим соусом. На тарелі лежала моя нещасна кохана одаліска, помічена моєю рукою, і коли мати сказала мені пригощатись, я одразу ж ухопив її своїми паличками, аби у матері не було жодного шансу випередити мене. Я зупинився під люблячим поглядом матері, тоді вмочив кальмара в імбирно-лаймовий соус і відкусив перший шматочок.