— Я згодна на дві сукні, — мовила Скарлет.

— Домовились, — очі Айко засяяли чорними опалами.

Дівчат у крамниці привітав дзвін срібних дзвіночків.

Вони ступили ще два кроки і уздріли вимощений коштовними каменями напис: «І обернеться злодій на камінь».

Під красивою засторогою застигла молода дівчина з граніту. Її довге волосся звивалось позаду, ніби та намагалась втекти.

— Я її знаю, — пробурмотіла Скарлет. — Вона вчора вдавала із себе вагітну.

— Не хвилюйтеся, — заспокоїла Айко. — Щойно Каравал завершиться, вона знову оживе.

Якась частинка Скарлет підказувала, що їй би варто пожаліти бідолаху, проте ці почуття затьмарювались припущенням, що Легенді таки притаманне почуття справедливості.

За гранітною статуєю кожна річ випромінювала магію Каравалу. Тут усе було аж надто блискуче і яскраве, з великою кількістю пір’я і бантиків. «Телла була б у захваті», — подумала Скарлет.

А от чарівній сукні Скарлет, здавалося, у крамниці зовсім не сподобалося. Щоразу, коли дівчина приглядалася до нової сукні, її сукня відповідно змінювала барву, ніби промовляла: «Я теж можу бути такою».

Врешті-решт Скарлет зупинилась на сукні кольору квіту сакури, яка чимсь нагадувала їй перший образ, котрий прибирала чарівна сукня. Пишний низ був із кількох спідниць, а на корсажі замість бантиків — рядочок ґудзиків.

Піддавшись наполегливості Айко, вона обрала собі ще одну сукню без корсета, більш сучасну. Рукави оголювали плечі, їх пришили красивим вирізом у формі серця, оздобленим бісером відтінку шампанського та блідої орхідеї — кольорів палкої закоханості. Донизу візерунок набував більш насиченої барви, а внизу спідницю-кльош доповнював вишуканий шлейф — не надто зручний, та надзвичайно романтичний.

— Обміну і поверненню не підлягає, — мовила продавець. Яскрава брюнетка, на вигляд ровесниця Скарлет. Вона промовила цю фразу сухо й без емоцій. Від цих слів у Скарлет мороз пробіг поза шкірою, вона раптом подумала, що це стосується не лишень суконь, а й гри — вороття вже нема.

На полірованому прилавку з червоного дерева лежала подушечка для голок та латунні терези. Одна чаша терезів була порожня, а от у другій лежав предмет, надзвичайно схожий на людське серце. Перед очима постала страшна картина, ніби її серце виймають з грудей і кладуть на порожню чашу.

— Саме за ці сукні ви можете розрахуватися найбільшим у своєму житті страхом і найсильнішим бажанням, або ж платіть часом.

— Часом? — перепитала Скарлет.

— Можемо укласти угоду: лише сьогодні — дві ночі життя за сукню, — діловито вела брюнетка, ніби справа йшла про звичайні гроші. Але Скарлет вважала, що пожертвувати чотири дні життя — це не дрібниця. А ще вона знала, що не варто розкривати всі свої життєві секрети, адже їх можуть згодом застосувати проти неї.

— Я відповім на ваші питання, — мовила Скарлет.

— Коли будете готові, — давала інструкції брюнетка, — знімайте пальчатки і рукою беріться за основу терезів.

Кілька інших відвідувачів магазину вдавали, ніби не дивляться. Тим часом Айко жадібно спостерігала з-за прилавка. Скарлет стало цікаво, можливо, саме це цікавило Айко. Хоча, звісно, якщо вона спостерігала за Скарлет, відповіді вона мала знати наперед.

Скарлет зняла пальчатки. На диво, латунь була теплою та м’якою під пальцями, ніби терези були живою істотою. Руки вкривав холодний піт, а поверхня стала слизькою.

— Тепер повідайте нам про свій найбільший страх, — заохочувала продавчиня.

— Мій найбільший страх, — Скарлет відкашлялась, — що щось трапиться з сестрою, а я не зможу її захистити.

Терези заскреготіли. Скарлет зачаровано споглядала за рухом ланцюжка. Чаша з серцем з легкістю піднялась над порожньою, яка загадковим чином опустилась.

— Завжди прекрасно, коли це вдається, — мовила брюнетка. — Тепер відпускайте.

Скарлет зробила, як їй було велено. Чаші стали на свої місця, терези стали, як і раніше.

— Беріться ще раз і розкажіть про своє найпотаємніше бажання.

Цього разу руки не пітніли. Та однаково здавалося, що терези живі.

— Понад усе я прагну знайти сестру, Донателлу.

Ваги затремтіли. Злегка проскрипів ланцюжок. Проте чаша з серцем впевнено звисала вниз.

— Щось з ними не так, — мовила Скарлет.

— Спробуйте ще раз, — підказала брюнетка.

— Понад усе я прагну знайти сестру, Донателлу Драґна. — Скарлет стисла щосили терези, та нічого не змінилось. Порожня чаша та серце не рухалися.

Вона ще міцніше вчепилась у терези, але вони навіть не похитнулись.

— Усе, чого я бажаю — розшукати сестру.

Продавщиця скривилась:

— Перепрошую, але терези ніколи не обманюють. Мені потрібна інша відповідь, або сплатите двома днями свого життя.

— Ви ж увесь цей час за мною спостерігали, — Скарлет повернулась до Айко. — Ви ж знаєте, що понад усе я прагну знайти сестру.

— Мені здається, це і справді ваше найбільше бажання, — відказала Айко.— Та є чимало речей, котрих ви прагнете. Й не бачу нічого лихого в тому, що у вас є сильніше бажання.

— Ні! — суглоби пальців починали біліти — це гра намагається її обвести навколо пальця. — Заради сестри я готова життя віддати!

Ланцюжок заскрипів, терези зарухалися і вирівнялися. Це була правда, та, на жаль, не стосувалася платні.

Скарлет висмикнула руку, перш ніж у неї не встигли вкрасти ще кілька секретів.

— Отже, це коштуватиме вам два дні життя, — промовила продавчиня.

Скарлет почувалася обманутою. То он чого вони домагалися! Два дні життя — серце дівчини тривожно калатало, достоту так, як при укладанні угоди з батьком. Вона вже збиралася відмовитися від цієї ідеї, та коли зробить це, то лиш підтвердить, що насправді не прагне всім серцем повернути сестру. До того ж вона могла втратити можливість почитати записник Айко.

— Якщо ви заберете два дні з мого життя, як саме це станеться? — запитала Скарлет.

Брюнетка витягнула з подушечки для голок маленький меч.

— Проколи ним свій палець, потім вичави три краплини крові на терези, — вона показала на висушене серце.

— Якщо бажаєте, я можу вас вколоти, — запропонувала Айко. — Часом простіше дозволити комусь себе поранити.

Годі вже зі Скарлет кривд од інших.

— Ні, я сама, — вона провела крихітним мечем по кінчику пальця.

Крап

Крап

Крап

Всього лишень три крапелиночки, а Скарлет відчула кожну. Біль поширився далі пальця. Задавалося, їй встромили кігті у серце і щосили стиснули його.

— Від цього має так боліти?

— Невелике запаморочення — це норма. Ви ж не думали, що безболісно втратите два дні життя? — продавчиня хихикнула, ніби це був жарт.

— Сукню з ґудзиками можете забрати просто зараз, — сказала вона, — а от з бісером вам доставлять за два дні, одразу по отриманні платежу. Опісля...

— Стривайте, — урвала Скарлет. — Ви хочете, щоби я сплатила борг саме зараз?

— Так, а для чого нам два дні вашого життя по завершенні гри? Не хвилюйтеся. Поки не зійде сонце, я візьму лише платню частково. І у вас буде досить часу дістатись до безпечного місця.

«Безпечного місця?»

— Мені здається, сталась якась помилка, — Скарлет вхопилася руками за край прилавка. Це їй здається, чи серце на терезах почало битись? — Я думала, втрачу два дні наприкінці життєвого шляху.

— А де ж знаття, коли завершиться ваше життя? — зайшлася сміхом брюнетка. Від її реготу земля під ногами Скарлет похитнулася. — Не хвилюйтеся. Якщо з вашим тілом нічого не станеться, оживете на світанку вісімнадцятого цілою і неушкодженою.

За два дні до весілля! Скарлет намагалась подолати ще одну хвилю паніки відтінку болиголова — кольору отрути й жаху. Вона втратила лише три краплинки крові, але почувалася так, наче в неї справжній крововилив.

— Я не можу піти з життя на два дні. За два дні я мушу їхати звідси!

Якщо Скарлет зараз помре, вона ніколи не зможе знайти сестру і вчасно з’явитися на весілля. А що як хтось інший, наприклад Данте, розшукає Теллу, поки вона лежатиме мертва? Страх розлився тілом краплями ртуті.