Переконаний: якби ви спитали цих суддів, чи впевнені вони, що приймають однаково справедливі рішення кожного разу, вони б образились. Але цифри (та сендвічі) не брешуть. Коли в нас не лишається жодних запасів енергії, ми схиляємось до прийняття помилкових рішень.

Це явище отримало назву «виснаження еґо». Суть у тому, що той чи інший вибір передбачає витрати енергії. Це дивний різновид виснаження: ви не почуваєтесь утомленими фізично, але ваша здатність приймати правильні рішення знижується. Насправді тут змінюється ваш самоконтроль – здатність залишатись дисциплінованими, розсудливими та передбачливими.

Зовсім нещодавно це продемонстрував інший цікавий експеримент. Група дослідників прагнула з’ясувати, як приймання рішень впливає на самоконтроль. Тому вони зібрали типових об’єктів психологічних досліджень – студентів університету – та провели із частиною з них сеанс прийняття низки рішень. Зокрема, цим студентам представили різні товари та попросили вибрати ті, які їм більше сподобаються. Їх попросили уважно подумати перед цим, бо наприкінці експерименту вони отримають подарунок, який залежатиме від їхніх преференцій. Іншій частині студентів жодних рішень приймати не доводилось[31].

Тестовій групі поставили низку запитань. Які ароматичні свічки їм подобаються – ванільні чи мигдалеві? Якій марці шампуню вони віддають перевагу? Які із запропонованих цукерок вони хотіли б з’їсти? А потім був класичний тест на самоконтроль: якомога довше протримати руку в крижаній воді.

Які б ресурси не спалювались у процесі прийняття рішень, вони також використовуються під час саморегулювання. Студентам, які легко приймали всі рішення щодо товарів, не вдавалось протримати руки в крижаній воді так само довго, як контрольній групі, яка була звільнена від цих рішень.

Таким чином, існує обмежена кількість правильних рішень, які ви можете прийняти в той чи інший день, причому приймаючи їх більше й більше, ви зменшуєте свою здатність до регулювання власної поведінки. Ви починаєте робити помилки – дедалі серйозніші. Як показує крива Максвелла, ці помилкові рішення впливають на продуктивність. Тому закінчуйте роботу о п’ятій. Вимикайте мобільний на вихідних. Дивіться кіно. Мабуть, найважливіше – вчасно їжте. Працюючи менш напружено, ви зможете виконувати більше роботи, причому кращої якості.

Scrum просить своїх прихильників змінити уявлення про роботу та припинити вимірювати її годинами. Самі по собі години – це витрати. Вимірюйте замість них досягнутий результат. Яка різниця, хто скільки над чим працював? Значення має лише те, як швидко робота виконується та наскільки вона добра.

За Таїчі Оно, існують три типи марнування, які ведуть до того, що люди працюють важче та більше часу, ніж необхідно. Я щойно пояснив, чому понаднормова праця – це напрочуд погана ідея, але розуміння складників марнування, яке Оно назвав мурі, тобто «непродуманість», «нерозсудливість», є, мабуть, найпотужнішим із доступних нам інструментів досягнення змін.

Першим складником є «абсурдність». Ви маєте ставити перед своєю командою амбітні цілі – підштовхувати її до досягнення чогось більшого. Але ви не маєте вести її до абсурдних, нереальних цілей.

Другим складником є «необґрунтовані очікування». Скільки разів вам доводилося чути чиєсь вихваляння, що проект був врятований лише завдяки їхнім героїчним зусиллям? Зазвичай ці люди отримують поплескування по плечу, схвальні вигуки та привітання. Я вважаю це основною помилкою в робочому процесі. Команда, яка залежить від регулярних героїчних дій для дотримання своїх дедлайнів, не працює так, як це має бути. Постійний перехід від однієї кризи до наступної спричиняє вигоряння й не дозволяє досягти обґрунтованого безперервного покращення. Це як різниця між ковбоєм, який бездумно кидається рятувати дівчину від поганих хлопців, і дисциплінованими морпіхами, які планомірно зачищають ворожу територію.

Третій складник цього різновиду марнування Оно назвав «перевантаження». Це поведінка, яку художник Скотт Адамс регулярно висміює у своїх коміксах про Ділберта. Сюди належать обтяжлива політика компанії, що заважає роботі; непотрібна бюрократія, коли люди змушені заповнювати форми заради форм; пустопорожні зустрічі, що висмоктують час і не приносять жодної користі.

Хоч Оно не згадав четвертого складника, на думку спадає також «емоційне марнування». Воно виникає тоді, коли серед співробітників компанії знаходиться гівнюк, якому подобається накручувати інших і тримати їх у постійній напрузі. Такі гівнюки часто виправдовують свою поведінку, заявляючи, що вони просто намагаються покращити роботу колег. Насправді ж вони потурають негативним аспектам своєї особистості, підриваючи здатність команди до покращення як ніхто інший.

Не будьте гівнюками. Не дозволяйте, не заохочуйте та не допускайте такої поведінки в інших.

У теоретично ідеальному світі не було б ані процедур, ані зустрічей, ані форм, ані звітів. Натомість було б створення саме того, чого хоче клієнт, навіть якщо той поки не знає, чого саме. Будь-яка «процедура», якою користуються люди, була б зайвою, у тому числі Scrum.

Але ми живемо не в ідеальному світі, а погані процедури настільки вкорінились у нашому мисленні, що як альтернатива нам потрібна найлегша процедура з найбільшим впливом на роботу. Scrum якраз і зосереджує нас на намаганні позбутися безцільного марнування, яке здається невід’ємною частиною роботи. Я намагався створити його так, щоб сама по собі процедура турбувала людей якнайменше, не заважаючи їм зосереджуватись на головному.

Найголовнішим для вас є досягти у своїй роботі так званого «потоку», який би не вимагав жодних зусиль. У бойових мистецтвах чи медитативній практиці, коли ви досягаєте відчуття єдності з рухом, він перестає бути зусиллям, перетворюючись на енергію, що тече крізь вас вільним потоком. Дивлячись на відомих танцюристів чи співаків, ви просто-таки відчуваєте, як вони підкорюються силі, більшій за них самих, дозволяючи їхньому мистецтву текти крізь них. Саме досягнення такого стану в нашій роботі ми й повинні всі прагнути.

Але, як скаже вам будь-який майстер кунг-фу, монах, танцюрист чи оперний співак, в основі потоку лежить дисципліна. Там не має бути жодного зайвого руху – нічого стороннього, лише зосереджене застосування людських можливостей. Усе, що відволікає вас від цього, є марнуванням. Якщо ви почнете дивитись на роботу з точки зору дисципліни та потоку, то зможете досягти просто неймовірного результату.

Багатозадачність робить вас дурними. Виконання більш ніж одного завдання за раз гальмує та погіршує обидва. Не робіть цього. Якщо ви думаєте, що вас це не стосується, то помиляєтесь – ще й як стосується.

Виконане наполовину – невиконане зовсім. Наполовину зібраний автомобіль просто зв’язує ресурси, які можна було б використати, щоб зробити щось цінне або зекономити. Усе незавершене коштує грошей та енергії, не приносячи геть нічого.

Робіть усе як слід з першого разу. Зробивши помилку, виправляйте її відразу. Зупиняйте все інше та беріться за неї. Виправлення її пізніше може забрати у вас у двадцять чотири рази більше часу, ніж якщо виправити її без затримки.

Понаднормова робота лише збільшує роботу. Якщо працювати довше, ви не зробите більше. Ви зробите менше. Надмірна праця викликає втому, призводячи до помилок, які змушують виправляти те, що ви тільки-но закінчили. Замість того щоб працювати до пізньої ночі чи на вихідних, працюйте лише в робочий час у постійному темпі. І обов’язково беріть відпустку.

Не будьте нерозсудливими. Амбітні цілі мотивують. Нереалістичні викликають депресію.