• частування

• священик

• сукня

• обручки

• музика (ді-джей чи оркестр)

Тепер слід зробити ось що: взяти всі ці складники й розсортувати їх за пріоритетами. Для різних людей результат буде різним. Кожна наречена та кожен наречений дивляться на світ по-іншому. Але якось я спитав свого друга Алекса, як він розставив пріоритети у своєму переліку, і ось що вийшло в нього:

• наречена та наречений

• священик

• обручки

• зала для прийому гостей

• запрошення

• частування

• музика

• сукня

• квіти

• церква

Сенс цієї вправи – визначити дійсно важливі речі та взятися за них передусім. Для Алекса частування та музика важливіші за церкву чи квіти. Це важливо, бо якщо ви не встигатимете чи не вкладатиметесь у кошторис, то будете знати, із чого почати скорочення – з кінця вашого переліку. Я детальніше зупинюся на цьому в розділі 8, а наразі, мабуть, досить.

У Medco такий перелік зайняв три стіни великої конференц-зали, нараховуючи сотні пунктів, підготованих шістьма різними командами. Але концепція була повністю такою самою. Організуйте перелік за цінністю, якою б вона не була. У випадку Medco це може бути цінність бізнесу, а у випадку весілля – щастя нареченої.

Отже, ви маєте перед собою перелік речей, які потрібно виконати, і пріоритети розставлено. Тепер слід визначити, скільки зусиль, часу та грошей коштуватиме проект. Як я вже наголошував, ми, люди, абсолютно не вміємо це робити. Але добре вміємо давати відносні оцінки – порівнювати між собою різні розміри. Наприклад, виявляти різницю між малими, середніми та великими футболками.

Моїм улюбленим прикладом відносного оцінювання є «собакометр». Кілька років тому мій друг, один із провідних майстрів гнучкого мислення Майк Кон, як і я, намагався розв’язати проблему виконання проектів вчасно та в межах бюджету, а також їх оцінювання. Будучи любителем собак, хоча дружина не дозволила йому завести пса, він почав питати свою команду, завбільшки з якого собаку є кожен шматок проекту. Він навіть запропонував використовувати для порівняння деякі породи:

• лабрадор-ретривер

• тер’єр

• данський дог

• пудель

• такса

• німецька вівчарка

• ірландський сетер

• бульдог

Після цього його питання почали звучати так: «Гаразд, ця проблема – це в нас такса чи данський дог? Якщо та була таксою, то ця має бути розміром з лабрадора, чи не так?» А потім команди проглядали всі моменти, які мали розробити, й оцінювали їх за розмірами собак. Трохи згодом Майк сказав: «А давайте надамо кожній породі цифрове значення. Так простіше. Такса в нас буде одиниця, дог – тринадцять. Тоді лабрадор стане п’ятіркою, а бульдог – трійкою»[32].

Те саме можна зробити з весільним переліком, який ми з вами щойно склали. Знайти відповідне приміщення? Ну, доведеться попрацювати, пошукати інформацію, походити та подивитись. Це потребує зусиль. Назвімо це проблемою завбільшки з лабрадора, п’ятіркою. Наречена й наречений? Жодних проблем: нам просто треба обом з’явитися вчасно. Це буде «такса» – одиниця, нічого такого. От із запрошеннями вийде складніше. Треба буде скласти наш власний перелік гостей, урахувати переліки наших матерів, вибрати папір та конверти, роздрукувати запрошення, надписати адреси. Це вже великий проект – «дог», тринадцять. Може, навіть два «доги». А якщо щось настільки велике, його, мабуть, слід розбити на менші шматки. Як щодо того, щоб зробити відбір гостей одним проектом, а роздрук іншим? Те й друге потягне на «бульдога», чи не так? Назвімо їх трійками. Надписування адрес буде «лабрадором», п’ятіркою. І далі в тому ж дусі.

От вам і відносне оцінювання – порівняння завдань між собою. Тут ми, на жаль, не використовуємо всіх собак, але ви, можливо, помітили послідовність чисел, яку я вибудував: 1, 3, 5, 8, 13. Кожне число в цьому ряді дорівнює сумі двох попередніх. Це називається «послідовність Фібоначчі», і для її використання є певні причини. Адже вона простежується скрізь і всюди.

Саме в такій послідовності проявляється все живе: черепашка черевоногого молюска, крона дерева, опуклості ананаса чи луска соснової шишки. Її видно в суцвіттях цвітної капусти та звивинах людського мозку. Вона однакова в завитках листя папороті та формі галактики. Це одне з тих явищ, які здаються дивною примхою природи.

• Послідовність Фібоначчі – це схема, де наступне число є сумою двох попередніх:

0, 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55…

• Вона простежується в усіх природних системах, тому знайома людям тисячі років.

Цей феномен має свою назву – «золотий перетин». Ми бачимо його в пам’ятках архітектури та витворах мистецтва. Від Парфенону в Афінах до Великої мечеті Кайруана в Тунісі. Він використовується для визначення розміру й форми сторінок у книжці, а також пропорцій гральних карт. Люди запрограмовані вважати такі пропорції привабливими. Що ж до ділових практик, то достатньо розуміти: наш вид глибоко відчуває пропорції послідовності Фібоначчі. Просто-таки спинним мозком.

Числа в послідовності Фібоначчі достатньо віддалені одне від одного, тому ми легко можемо бачити різницю. Людям нескладно рухатись нею з одного боку чи іншого. Якщо одна особа оцінить щось на п’ять, а друга на вісім, ми інтуїтивно відчуємо різницю. А як щодо різниці між п’ятіркою і шісткою? Вона вже доволі незначна, і наші мізки не завжди можуть її відчути.

У медицині добре відомо, що для сприйняття пацієнтами покращення їхнього стану воно має перевищувати 65 відсотків. Наш розум не працює з незначним приростом. Ми краще сприймаємо переходи з одного стану до іншого – і не гладенькі, а різкі стрибки.

Використання послідовності Фібоначчі для розрахунку розміру завдання дозволяє робити оцінки, що не обов’язково мають бути на всі сто відсотків точними. Ніщо не буде точно п’ятіркою, вісімкою чи тринадцяткою, але за допомогою цих чисел можна збирати думки про розмір завдань, де всі користуватимуться приблизно однаковим мірилом, і досягати таким чином згоди.

Таке групове оцінювання виходить значно точнішим за індивідуальне.

Отже, тепер ми знаємо, що добре вміємо порівнювати речі між собою. Ми також знаємо найкращий підхід до розв’язання завдань. Але як ним скористатись? Перелік пріоритетних речей – це все добре, але як же нам визначити, що в нас п’ятірка, а що вісімка, що «лабрадор», а що «вівчарка»? І навіть якщо одна людина має доволі добру ідею, як нам переконатися, що її оцінки збігаються з думками всіх інших? Що як вона не врахувала якихось ключових факторів?

Звісно, ця проблема не нова. Люди билися над нею десятками років. З одного боку, різні члени команди знають різні речі, а з іншого, існує так званий «ефект стадності». Ви бували на таких зустрічах. Це коли хтось висуває ідею, і всі починають про неї говорити. Тоді, навіть якщо спочатку ви були проти, то поступово погоджуєтесь, бо погоджується група. А далі всі дружно йдуть уперед шляхом, що здається дійсно чудовим, але із часом виявляється повним провалом. Коли ж ви питаєте людей про це рішення, майже завжди виходить, що всі мали якісь застереження, але не озвучили їх, бо бачили захват усіх інших. Люди вважають, що якщо всі інші із чимось погоджуються, то їхні власні перестороги є безглуздими чи непродуманими, а тому не бажають виставити себе дурнями перед групою. Запам’ятайте: таке групове мислення – не поодинока помилка. Для людей вона типова.