Маслоу найбільше цікавив оцей верхній шар, на якому також зосереджений і Scrum: допомога людям досягти особистісного зростання та самореалізації. Піднімаючись по цій піраміді, люди стають не просто щасливішими та більш реалізованими, але й ефективнішими та більш інноваційними. Вони отримують змогу досягти надзвичайності.

Я зараз майже бачу, як ви киваєте головами, бо ми всі відчуваємо цю піраміду спинним мозком, навіть якщо хтось із нас ніколи глибоко не розбирався в її значенні. Штука в тому, щоб піднятися до цих захмарних висот і зуміти точно простежити це. Якщо ви керуєте підприємством, то, мабуть, вимірюєте свої досягнення прибутками та зростанням. Якщо намагаєтесь допомогти хворим, то, мабуть, вимірюєте їх кількістю тих, що залишилися жити. Якщо намагаєтесь змінити світ, то, мабуть, вимірюєте їх величиною впроваджених змін. Якщо ж просто прагнете виконати перелік справ вашої дружини, досягнення, мабуть, вимірюються кількістю вихідних, вільних для риболовлі.

Недостатньо просто бути щасливими. Щастя має приносити результати. Усі складники Scrum об’єднуються якраз навколо допомоги людині в цьому. У чому головна хитрість? У розставленні пріоритетів. Детальніше про це ми поговоримо в наступному розділі.

Що треба запам’ятати

Це шлях, а не пункт призначення. Справжнє щастя – у процесі, а не в результаті. Дуже часто ми винагороджуємо лише результати, але насправді маємо заохочувати прагнення людей до надзвичайності.

Щастя – найкращий вітамін. Воно допомагає вам приймати розумніші рішення. Крім того, коли люди щасливі, то більш творчі, рідше звільняються з роботи та частіше досягають просто неймовірних результатів.

Обчислюйте щастя. Недостатньо просто почуватися добре. Потрібно вимірювати це відчуття та порівнювати його з реальною продуктивністю. Інші показники дивляться в минуле. Щастя ж демонструє майбутнє.

Ставайте кращим кожного дня – і вимірюйте це. Наприкінці кожного спринту члени команди мають обирати одне маленьке покращення, або кайдзен, яке зробить їх щасливішими. І це має бути найважливішою річчю, якої вони досягнуть у наступному спринті.

Таємність – отрута. Не має бути нічого таємного. Усі мають знати все, включно з інформацією про зарплати та фінансові справи компанії. Прихованість потрібна лише людям, які керуються власними, а не командними інтересами.

Робіть усе видимим. Заведіть дошку, що показуватиме всю роботу, яку потрібно виконати, над чим уже працюють і що наразі виконано. Усі мають бачити ці дані та оновлювати їх кожного дня.

Щастя – це автономія, майстерність і мета. Усі хочуть контролювати власну долю, ставати кращими у своїй роботі та служити меті, вищій за них самих.

Лопайте щасливі бульбашки. Не ставайте настільки щасливими, щоб почати вірити у власне марення. Не забувайте порівнювати щастя з продуктивністю і в разі виявлення невідповідності будьте готові діяти. Самовдоволеність – ворог успіху.

Розділ 8. Пріоритети

Зі Скоттом Максвеллом я вперше зустрівся в «Закусочній Джонні» у Ньютоні, штат Массачусетс, кілька років тому. Я вже розповідав про нього раніше. Він – засновник компанії OpenView Venture Partners і та сама людина, яка вирахувала, що понаднормова робота породжує більше клопотів, ніж досягнень. Я пропрацював з OpenView та їхніми клієнтами майже вісім років, і всі вони демонстрували надзвичайне зростання продуктивності. Але Scrum призначений не лише для прискорення роботи команд. Він має величезний вплив, який у випадку з венчурними капіталістами набуває простої форми – прибутку. Якщо компанія не приносить грошей, це не успішне комерційне підприємство, а якесь хобі.

Навіть не скажу, скільки я бачив компаній із чудовими ідеями та дійсно класним продуктом, яким усі захоплювались. Здавалося, що він неодмінно займе ринкову нішу, що просто приречений на успіх. Адже він такий класний. Але попри мегадози уяви, натхнення та важкої праці, люди, які його виробляли, так і не змогли визначити, як саме заробляти на ньому гроші.

У чому різниця між компаніями Pets.com і Zappos? Вони обидві побачили сегмент ринку, на який люди витрачають мільярди доларів на рік. Вони обидві побачили простіший та дешевший спосіб замовляння й доставлення їхніх товарів онлайн. Одна компанія стала символом провалу Інтернет-проектів та розтрати багатьох мільйонів доларів, тоді як друга сьогодні коштує понад мільярд. Вони обидві мали бачення, але Pets.com не мала відчуття пріоритетів. Люди там не розуміли, що й коли треба робити.

Люблю показувати цю діаграму Венна (див. с. 205).

Власник продукту повинен збалансувати

Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час i_012.png

Про цю діаграму треба думати всім компаніям. Якщо концентруватися лише на тому, що ви здатні створити, це може закінчитись виготовленням насправді нікому не потрібних речей, навіть якщо ви маєте до них пристрасть. Якщо робити ставку лише на те, що ви можете продати, можна наобіцяти речі, які не вийде створити. Якщо ж створювати лише те, що ви можете продати, але до чого не маєте пристрасті, це закінчиться важкою роботою заради посередності. Але в центрі, перехресті, лежить бачення, що проростає з реальності, – бачення з реальною можливістю стати чимось видатним. У цьому розділі я збираюсь показати вам, як до цього прийти. Попередні розділи зосереджувались на тому, як робити все швидше та краще. Цей розділ розповість, як змусити «швидше та краще» працювати на вас – як досягти надзвичайності.

Скотт Максвелл каже, що справжня сила Scrum полягає в його готовому, пріоритетному й вимірюваному беклозі – переліку завдань, які треба виконати. Ось чому Скотт запровадив Scrum у венчурній групі та вважає його вирішальною конкурентною перевагою.

Беклог: що й коли робити

Перше, що потрібно зробити, застосовуючи Scrum, – скласти беклог. Він може бути завдовжки в сотні пунктів або містити лише кілька речей, з якими слід розібратися передусім. Безумовним є лише одне: ви маєте чітко уявляти, що хочете отримати наприкінці роботи. Це може бути якийсь продукт, весілля, послуга, нова вакцина, пофарбовані стіни будинку тощо. Це може бути будь-що, але одразу після створення в голові картинки бажаного результату слід продумати, чого потребуватиме його досягнення.

Нещодавно я працював із компанією, яка виробляє автоматизовані системи для будинків: опалення, охолодження, електрики, сантехніки, усього потроху. Одним із їхніх нових продуктів є система побутової автоматики. Вони створюють систему, здатну контролювати всі аспекти вашого побуту: від відчинення вхідних дверей та вмикання світла в кімнатах до контролю витрат на опалення – і все з вашого мобільного пристрою. Отже, спочатку вони сідають і складають перелік усього, що для цього потрібне: перемикачів, контролерів, інтерфейсів, датчиків, протоколів зв’язку тощо. По суті, не конкретних правил та шматків роботи, а всіх сюжетів та побажань замовника.

Тому вони записують такі речі: «Як домовласник я хочу мати можливість бачити, хто стоїть біля моїх дверей, щоб можна було відчиняти їх лише тим, кого я вирішу пустити». Вони пишуть побажання про відчинення гаражних воріт, увімкнення всіх систем, контроль освітлення. Перелік продовжується доти, доки до нього не ввійдуть усі речі, які, на їхню думку, має робити їхній продукт, щоб бути ринково привабливим.

У цьому випадку перелік якраз і був завдовжки в сотні пунктів, адже йшлося про велику, складну систему автоматики. Беклог базується на ідеї, що в нього має входити все, що тільки можна включити в продукт. Звичайно, всього вбудувати вам не вдасться, але треба мати перелік усіх речей, які можна було би включити в бачення цього продукту.


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта: