Ви, мабуть, зараз пригадуєте цинічні вислови на кшталт «Просто зроби це» [12], але циніки зазвичай лише скаржаться.

Звертати увагу слід на сміливих людей.

Не дозволяйте болю та страху зробити з вас невдаху. Не звертайте уваги на біль.

Будьте сміливішим. Страх змушує вас тікати від болю. Мужність допомагає вам зцілити його.

Саме такі рішення слід приймати, коли ви вирішуєте не здаватись.

І коли ви вирішите, що, незважаючи на біль, сльози, страх, невдачу – незважаючи на це все, ви не здаватиметесь, ви здійсните прорив.

Розуміння того, як працює людський мозок, є основою стратегії людських стосунків.

Насправді, вся концепція швидко руйнується, якщо ви не знаєте, як мозок обчислює інформацію.

З іншого боку, ви можете досягти чого завгодно, якщо зрозумієте, як мозок приймає рішення і впливає на продуктивність.

Дослідження показують, що просте знання того, як ваш мозок працює насправді, робить вас розумнішим.

Звичайна обізнаність змушує вас бути більш вдумливим щодо своєї поведінки.

Коли ви усвідомлюєте біль і страх у вашому житті, ви можете обрати, як на них реагувати.

Обізнаність дозволяє контролювати будь-яку ситуацію. І це робить вас сильнішим.

Ви думаєте, що знаєте, як працює ваш мозок, так? Зрештою, ви намагаєтесь його використовувати якомога частіше.

Подумайте ще раз.

Мозок людини являє собою складний комп’ютер, що постійно збирає дані від ваших чуттів і миттєво аналізує можливості на основі ваших минулих досвідів, переконань, упереджень і освіти.

Водночас, незважаючи на всю цю складність, мозок автоматично приймає рішення на основі кількох первинних інстинктів.

Мозок людини насправді не змінювався з початку людства. Після сотень років гіпотез щодо роботи мозку такі передові технології, як МРТ, підтверджують, що мозок залишився таким же примітивним, як і був раніше.

Існують три основні способи, якими мозок обробляє отриману інформацію:

Підсвідомо мозок переходить в один із цих трьох типових режимів, намагаючись отримати, проаналізувати й узагальнити інформацію про довкілля та наш внутрішній стан.

Мозок кожної людини працює саме так. Але кожен із нас бачить світ по-іншому.

Цей унікальний погляд формує те, як ми сприймаємо події навколо і всередині нас. І це сприйняття керує нашими відповідями та реакціями.

Ваше сприйняття подій і обставин залежить від ваших власних життєвих ситуацій, ваших поглядів на світ. Якщо не обдумувати події, ваша підсвідомість налаштується на ваші хороші та погані упередження.

Саме так ми й бачимо речі – не раціонально або реалістично, а так, як відчуваємо їх.

Так само ваш мозок обробляє біль і страх.

Ви бачите ситуацію і сприймаєте її як болісну, хоча вона може взагалі не бути загрозливою. Ви можете бачити тільки тіні на стіні.

Найпотужніша реакція мозку на біль і страх – це реакція «боротьба або втеча». Навіть найменший натяк на незручну або загрозливу ситуацію може перевантажити нашу нервову систему.

За частку секунди мигдалеподібне тіло вашого мозку відправляє електричні імпульси всій симпатичній нервовій системі, щоб активувати надниркові залози. Вони викидають адреналін у кров. Адреналін миттєво пришвидшує дихання, сердечний ритм і кров’яний тиск та напружує м’язи, щоб вони були готові до дій. Кровоносні судини на шкірі звужуються, щоб у разі необхідності зменшити кровотечу. Слина припиняє текти (у вас пересихає в роті), і травна система вимикається для економії енергії.

Усе це відбувається автоматично. Часто ви цього навіть не усвідомлюєте.

Так відбувається весь час. Ваш мозок постійно шукає можливості боятися чогось, що здається небезпечним.

Він постійно розширює свою базу речей, які вважає страшними чи емоційно травматичними. Співбесіда. Сварка з чоловіком або дружиною. Критика. Можливість невдачі. Можливість не досягти своїх цілей.

У сучасному світі не існує шаблезубих тигрів, які можуть з’їсти вас живцем. Зараз загрози зовсім інакші.

Але вони все ще нас лякають. І є такими ж реальними, хоча б у вашому мозку.

У відповідь на ці передбачувані загрози ви або починаєте захищатись і стаєте агресивним (боротьба), або відключаєтесь і уникаєте ситуації (втеча).

Обидва методи чудово працюють. За винятком однієї речі.

Коли вас охоплює страх, ви перебуваєте в стані тимчасового божевілля. Ви ірраціонально реагуєте і не можете контролювати свої емоції.

Звичайно, вам усе це здається раціональним, адже така поведінка базується на тому, що ви думаєте, що ви бачите і як сприймаєте ситуацію.

Але зовнішність може бути оманливою. Насправді, дуже мало речей у житті виявляються саме такими, якими ви сприймаєте їх.

Ось загальне правило життя:

Це так і є. Зовнішність оманлива. Ваше сприйняття відрізняється від реальності. Те, що ви бачите, не завжди є таким насправді.

І саме тому ви ірраціонально реагуєте на дані, які отримує мозок. (Ви ж розумієте, що ірраціональна поведінка інших людей, яку ви засуджуєте, має ті самі причини, що й ваша?)

Ви заплутались і не знаєте, що робити. Ви хочете перестати непокоїтись, боятись та перебувати в невизначеності. Але не знаєте, як це зробити.

Відповідь насправді проста: зніміть «окуляри страху». Шукайте істину. Візьміть мислення під свій контроль.

Контроль над думками – це найважча частина боротьби за успіх. Немає нічого складнішого за це.

І, чесно кажучи, це найважливіше.

Погляньмо правді у вічі. Шлях до успіху складний. По дорозі ви наб’єте синці та ґулі.

Саме тому важливо бути сильним морально.

Фредді Чепмен дуже добре зрозумів важливість сили духу.

1930 року 23-річний Фредді Чепмен вів британську експедицію до Ґренландії. Через сильний холод він втратив усі нігті на руках та ногах. Під час подорожі він упав у льодову тріщину й ледве врятувався, тримаючись за ручки своєї собачої упряжки та підтягуючись нагору. В інший момент він заблукав у морі і провів 20 годин у байдарці. Він був одним з усього лише трьох осіб, які вижили під час експедиції.

А тепер пропустимо більш ніж десятиліття з його життя.

Капітан Британської армії Фредерік Чепмен майже одноосібно запобіг вторгненню Японії до Малайзії під час Другої світової війни. Протягом чотирьох років він керував партизанською місією в тилу ворога.

1945 року за два роки бойових дій він повністю вичерпав ресурси, а члени його загону загинули або під кулями, або від хвороб. Протягом наступних двох років він потерпав від малярії, дизентерії та укусів п’явок. Його черевики зносились, і він ішов джунглями босоніж. Його захоплювали в полон і японські війська, і китайські бандити, але він тікав від усіх. Він захворів на пневмонію, тропічну лихорадку й тиф, пролежавши непритомним 17 днів. Його поранило в результаті вибуху бомби. Йому прострелили руку.

Проте капітан Чепмен вижив, незважаючи на всі труднощі. Він не тільки вижив, але й досяг свого роду успіху. Він був відповідальним за знищення 7 поїздів, 15 мостів, 40 танків і бронемашин, а також сотень японських солдат. Одна людина. Без чужої допомоги.