Крім того, нікому вже не хочеться мати вигляд недоумка, що лякає колег в офісі позитивними гаслами чи веде сам із собою «дзеркальні» бесіди про те, що «усе буде добре, мій чемпіоне!»
Але є у цієї проблеми й інший корінь. На щастя, у нашому світі не так багато людей, які сіють зло. Справжніх «породжень пекла», слава Богу, видно з першого погляду. І вони не горлають про це на кожному кроці, бо суспільство дуже насторожено ставиться до будь-яких проявів агресії і негативу. Саме тому «легкий наліт» негативу помітити в комусь досить складно, а в собі – і взагалі неможливо. А як виправити те, чого не бачиш сам у собі (особливо якщо воно криється у підсвідомості)? Найчастіше в колективі знаходиться одна «злюка» чи один «песиміст», а решта вважають себе «реалістами», не помічаючи негативних думок і переконань у самих собі.
Негативні шаблони мислення
Зараз я хотів би поговорити про найпоширеніші шаблони негативного мислення й поведінки. І прошу вас запитати себе: чи зустрічаються ці явища в моєму щоденному житті? Відповідайте собі відверто, поговоріть зі своїм персональним «Я», яке приховане в глибині душі.
Зізнатися собі вкрай важливо, адже це означає початок змін на краще. Але в той же час не впадайте в крайнощі і не рвіть на собі волосся зі словами: «Боже, як я помилявся! Я зіпсував собі життя!»
Так, можливо, ви самі методично «підкладали собі свиню» в минулому. Але ми детально обговоримо з вами, як позбутися кожного з наведених нижче шаблонів. Тому що це – можливо! Дослідження вчених показали, що позитивна думка має силу, яка в 100 разів перевищує силу думки негативної, – значить, у наших з вами руках завжди буде потужніша зброя.
Цей шаблон означає, що ви робите висновки із ситуації, не проаналізувавши чи не прийнявши до відома логічні пояснення або докази того, що відбувається. Наприклад, ви щиро вважаєте, що пан Х замислив проти вас щось недобре й тільки й чекає, як вас підставити. Начебто доказів цього немає, його поведінка ніяк не підтверджує ваших думок, але ви всупереч усьому переконані, що від пана Х слід триматися якомога далі, а ще краще – завдати йому удару на випередження.
Або, побачивши людину на тонованому «Мерседесі», ви подумки записуєте його до мафії.
Або, зауваживши, що хтось розмовляє неподалік і всміхається, коли дивиться у ваш бік, ви вирішуєте, що він сміється з вас чи розпускає про вас плітки. Цей шаблон мислення небезпечний тим, що відриває вас від реальності і змушує діяти на підставі власних домислів, а не реальності.
Поділивши світ на чорне та біле, людина просто не бачить інших кольорів і відтінків. І якщо в певній ситуації щось пішло не так, вона автоматично вважає це провалом. Любитель чорно-білого мислення завжди дуже радикальний воцінках: «Якщо я не зробив чогось ідеально, я зазнав поразки. Краще було й не починати». Такі думки викликають дочасне старіння, призводять до депресії і навіть до виразки шлунка.
У таких людей одна негативна подія зразу перетворюється на глобальну схему всього життя:
«Я йому не сподобалася! Усе, я так і знала, що мене ніхто і ніколи не полюбить!»
Або:
«Іван знову обійшов мене й обійняв посаду директора департаменту. Не світить мені в цьому житті підвищення по службі. Так і сидітиму вічно звичайним продавцем».
І ніщо вже не може переконати таку особу, що минулі події – лише поодинокий випадок. Або випадок у низці подібних, але наступного разу можна буде зробити інакше.
Занадто часто такі люди будують своє життя, спираючись на певні правила (походження яких часом просто незбагненне), і не готові хоч на крок відступити від аксіом.
«У справді талановитих господинь страви виходять із першого разу. А у мене руки не звідти ростуть…»
«Усі розумні хлопці вступають до університету на бюджет, а я, видно, розумом не доріс…»
«Мене мають поважати вже тому, що я – начальник відділу!»
Невідповідність установленим нормам викликає в людини не просто розчарування, а й презирство, якщо не огиду, до самої себе.
Але є в цього шаблону й ще один бік. Мотивуючи себе винятково фразами типу: «Ти повинен сісти на дієту, подивися на себе!» або «У твоєму віці вже треба бути одруженим!», – любителі стандартів викликають у собі лише невдоволення, відчуття, що вони не відповідають навколишньому світу. Не дивно, що такий підхід не працює і призводить лише до саморуйнації, бунтарства і дій «на зло».
Крізь подібний фільтр, що спотворює картину світу, у людини проходить лише частина подій. Наприклад, презентація перед групою з десяти осіб у дев’яти з них мала схвальний відгук. І лише один зі слухачів висловив своє незадоволення або критичне зауваження. Промовець з вибірковим мисленням кілька днів перебуватиме у пригніченому стані через незадоволення одного, при цьому забувши про дев’ять схвальних відгуків. Загалом людина сама обирає, на чому концентрувати свою увагу, та, на жаль, зазвичай думає вона не про позитив.
Люди з поведінкою за таким шаблоном рідко розповідають про свої досягнення й рідко згадують позитивний бік подій. Вони щиро вважають, що хороші результати – це щось звичайне, щось із серії: «Так може будь-хто, нема чим пишатися». Єдине, про що думають такі люди, – провали та поразки під гаслом: «Як ти міг так помилитися? Це ж і дитина може!»
Цей шаблон не такий смертельний, як багато інших, але здатен по-справжньому отруїти життя, забравши з нього радість перемог і задоволення від похвали.
Цей шаблон був би навіть корисним, якби відображав реальну сутність речей. Але ні, власник цього шаблону завжди пророкує всім провали й поразки: «Я просто впевнена, що це побачення перетвориться на справжній жах!» Або: «З моїми здібностями ця співбесіда точно стане мукою»… І найстрашніше в тому, що для подібних прогнозів йому чи їй не потрібні факти й прикмети, – це передбачення народжується саме нізвідки перед будьякою важливою подією.
Цей шаблон називається так саме тому, що єдиним логічним обґрунтуванням подій людина вважає свої емоції. Ми перекладаємо провину за власні переконання з розуму на почуття (якими нібито, на думку багатьох, не можна керувати – а значить, людина стає заручником своїх емоцій).
«Я постійно почуваюся винним, мабуть, я зла й небезпечна людина і когось весь час кривджу…»
«Відчуваю, що ні на що не здатний – напевне, так і є. Емоцій не надуриш…»
Це – продовження чорно-білого мислення. Тільки відбувається воно за такою схемою:
«Моя презентація пройшла не ідеально» – «Це поразка» – «Я жалюгідний невдаха!»
Таврувати себе подібними «ярликами» безглуздо, адже будь-яка невдача – це подія, а не характеристика людини. Так, ви припустилися помилки, але від цього не стаєте кимось, ким ви не є (наприклад, лузером чи недотепою).
Є в цього шаблону й інший прояв, коли ярлики навішуються на інших людей: «Мій начальник – ідіот, з ним неможливо працювати!» або «Моя подруга – черства й бездушна, вона зовсім не намагається мене зрозуміти». Те, що у вас виникають проблеми на роботі або в особистих стосунках, абсолютно не означає, що причетні до цього люди дурні або нечулі. Не можна чіпляти ярлики, які роблять ситуацію безвихідною! Адже, здавалося б, що можна вдіяти, якщо начальник – ідіот? Хіба звільнитися… Але це далеко не завжди той вихід, який ви можете собі дозволити.