Перша частина такого шаблону – персоналізація – це спроба звинуватити себе й тільки себе в ситуаціях, цілком від вас незалежних. Наприклад, людина, побачивши двійку в синовому щоденнику, лає себе: «Ти нікчемний батько! Проводив би більше часу з дитиною – і син вчився б на одні п’ятірки!»

Або жінка, яку б’є чоловік, може докоряти собі: «Так, я сама нариваюся. Була б хорошою дружиною – то він мене не бив би!»

Друга частина шаблону – це зняття відповідальності з себе в будь-якій ситуації і пошук винних. Перевернемо наведені вище приклади:

1. Син може вважати, що це батько винен у його незадовільних оцінках: проводив би він більше часу з ним – отримував би той лише п’ятірки.

2. Чоловік вважає, що дружина сама доводить його до рукоприкладства: «Ну як можна її не бити, коли вона так поводиться?»

Пошук винних не приводить до розв’язання проблем, бо людина перекладає провину за події на інших – на тих, на кого ніяк не може вплинути, замість узяти ініціативу у свої руки і, не звинувачуючи себе надмірно, приступити до пошуку рішення.

Цей шаблон змушує людину вірити в те, що їй усі щось винні. Наприклад: «Мене вигнали з роботи – держава зобов’язана мені допомагати!» Або: «Я глава сім’ї. Діти повинні мене поважати вже тільки через це!»

Подібний шаблон не лише породжує нереалістичні очікування, а й обмежує права інших людей, а також знімає відповідальність за свою долю з такої людини.

Цей шаблон змушує людей дивитися на світ крізь призму ненависті, розчарування і презирства. «Куди світ котиться? Навколо самі негідники! Нікому не можна вірити! Усі тільки й думають, як ото мене надурити! І чому тільки мені так не щастить? Але в цьому житті всім не щастить, бо життя – лайно! Добре хоч, що коротке воно».

Цей шаблон почасти пов’язаний із попереднім, але має і свою особливість. Людина з таким шаблоном поведінки вірить, що недостойна добробуту або ж просто їй страшенно не щастить – отже, нічого путнього від життя вона не отримає.

«Мені такого ніколи не бачити!», «У мене ніколи не буде стільки грошей, як у Х!», «Мені ніколи так не пощастило б, як їй!», «Так і буду все життя зводити кінці з кінцями!» тощо.

Цей шаблон змушує вважати, що ніхто не здатен зробити щось правильно, що ніхто нічого не розуміє в житті, що все потрібно робити самому, що тільки він один знає, що і як необхідно зробити.

«Вони мені кажуть, що треба схуднути й покинути курити. Та що вони розуміють? Пожили б, як я, – не давали б таких дурних порад. Я й сам розберуся, сам знаю, що потрібно саме мені!»

Такий шаблон застує людині очі пеленою недовіри, гордині й зарозумілості, не даючи змоги вчасно прийняти допомогу чи пораду та знайти оптимальне для конкретної ситуації вирішення проблеми.

Цей шаблон змушує людину вибудовувати з однієї події цілий ланцюжок наслідків, які неодмінно обернуться катастрофою. Цей шаблон – не просто узагальнення чи негативне пророкування. Людина з поведінкою за таким шаблоном простежує весь ланцюжок, на її погляд, логічних наслідків будь-якої події, наслідків, яких не існує.

Наприклад: «Я спізнююся на зустріч із клієнтом! Якщо я спізнюся, він розсердиться. Розсердиться і скасує зустріч узагалі. І більше не захоче зі мною зустрічатися. І ніколи більше нічого в мене не купить. Це наш важливий клієнт, і мене за це виженуть з роботи. Та ще й напишуть у трудовій щось таке, що я більше ніде не влаштуюся. Моїй кар’єрі кінець!»

Сторонній людині зрозуміло, що немає практично жодної ситуації, якої не можна було б виправити. Тому думки такого штибу – безглузді. Але, на жаль, уражена цим шаблоном людина так звикла накручувати себе, що вже не бачить своїх логічних помилок.

Я навів вам лише кілька прикладів, з якими зустрічався особисто в житті і в роботі. Безумовно, таких шаблонів десятки. Але головна ідея ось у чому: будь-яка думка, яка мучить нашу свідомість і заважає нам просуватися вперед, вважається негативною. Будь-яке переконання, яке не дає нам досягати успіху, змінювати своє життя, знаходити душевну рівновагу, та й просто отримувати задоволення, – слід знищувати.

Ось у чому таїться справжня небезпека негативних шаблонів.

Пам’ятаєте, ми говорили про те, що все «записується» у вашу підсвідомість?

Так от, це означає, що може прийти мить, коли ваша підсвідомість абсолютно непомітно для свідомості поведе вас шляхом, яким ви вже ходили раніше. Вибравши будь-який із наведених вище шаблонів як «стандартну поведінку», вона так і змушуватиме вас ходити по колу. Окрім того, негативні думки, що постійно крутитимуться у вашій голові, досить скоро стануть притягувати до вас і негативні подій, про які ви весь час думаєте.

Не так давно цей механізм дістав назву «Закон Притягання». Цей закон говорить, що подібне притягує подібне, а значить, усі думки людей, як свідомі, так і несвідомі, визначають хід їхнього життя, притягуючи відповідні речі та події (або матеріалізуючись відповідним чином). Причому люди можуть цього абсолютно не усвідомлювати.

Виходить, якщо ви хочете чогось досягти і вірите, що це можливо, то в підсумку ви це й отримаєте. На жаль, якщо ви вірите в реальність того, чого отримати не хочете (але далі й далі про це думаєте), ви все одно, швидше за все, накличете на себе саме це.

Багато хто сприйняв такий «закон» як одкровення, панацею, Велику Таємницю. Але він сам не може принести життєвого успіху. Ви можете думати про будь-що скільки завгодно, і сподіватися, що це збудеться, але немає ніяких гарантій того, що щось станеться саме по собі, без вашої участі! Закон Притягання – вихідна точка, частина Таємниці, і він не може бути запорукою досягнення мети. Це лише один із необхідних компонентів на шляху до неможливого.

Усі ми постійно думаємо про різні речі, позитивні та негативні, але найчастіше висловлюємо свої думки у формі заперечення: «Не повертай ліворуч», «Не кури», «Не їж цього», «Не роби того», «Не роби цього».

Але ж ми не мислимо запереченнями. За допомогою них ми лише свідомо висловлюємо свої думки. А як ці свідомо висловлені фрази сприймаються підсвідомістю?

Проведімо невеличкий експеримент: не думайте про гарячу запашну смажену курку з хрусткою скоринкою.

Що вийшло?

Ви подумали про запашну смажену курку! А потім силою волі змусили себе відкинути цю думку, перекреслити її – адже вам було сказано НЕ думати. Щоразу, коли ви використовуєте заперечення, мозок у першу чергу реєструє протилежне тому, про що ви кажете.

Дуже цікаво!

Нещодавно я зустрів чоловіка, який щойно потрапив в аварію на своєму автомобілі. Ми поговорили, і він докладно розповів мені про те, що трапилося. Згодом, коли я на власній машині їхав дорогою в щільному потоці, мене гризли думки: «Навіщо я все це слухав? Джоне, не відволікайся! Гляди, нікого не зачепи!» І що ви думаєте? Я подряпав чужу машину!

Скільки разів ми думали про щось: «Тільки не роби цього! Не роби в жодному разі!» І у підсумку виходило все навпаки. Таке буває з усіма нами дуже часто. Так, ми можемо контролювати себе, і я розповім вам пізніше про те, як можна цього домогтися.

Але ви тільки уявіть силу заперечень! З їхньою допомогою практично від самого початку відбувається виховання наших дітей: «Не впади», «Не торкайся цього», «Не роби того». І часто те, що зовні може сприйматися як непослух, для самих дітей буде неусвідомленим актом набуття досвіду «падіння» чи «торкання чогось».