Ви колись говорили самі собі: «Я не хочу провалити цієї справи», «Я не хочу працювати тут усе своє життя», «Я не хочу втратити цієї нагоди», «Я не хочу зіпсувати цю важливу ділову зустріч / побачення»?

Послухайте!

Перш ніж до вашого мозку дійде сенс усієї фрази і, зокрема, частки «не», перш ніж до роздумів підключиться ваша воля, ваше тіло вже отримає імпульс провалити справу, залишитися на роботі, втратити нагоду і зіпсувати важливу зустріч.

Отже, коли ви прагнете мислити позитивно, запитайте себе:

«Якщо я чогось не хочу, то чого ж я натомість хочу?» І думайте про те, чого бажаєте, а не про заперечення (ми ще поговоримо про це трохи пізніше).

І тут виникає інша дилема: чи можемо ми так робити? Так.

Більше того, ви вже робите це постійно. Щодня, 24 години на добу ви дотримуєтеся цих рекомендацій у своїй голові. І називається цей процес візуалізацією (або уявою). Хтось із вас уже чув про це, і подумає: «О, візуалізація! Це коли ми придумуємо, що відбуватиметься в майбутньому, і створюємо відповідну картинку чи відео у своїй голові? На зразок: «Ось я – такий розумний і підготовлений – заходжу в аудиторію, беру саме той білет, який вивчив, блискуче відповідаю й отримую відмінну оцінку».

Так і є!

Швидше за все, ви просто не розглядали візуалізації з такого боку, як я. Якщо ви не вважаєте, що наділені силою такого передбачення, або думаєте, що від неї немає ніякої користі, – тут ви дуже помиляєтеся.

Дам вам деяку інформацію для роздумів. Відповіді на кілька запитань.

Як ви назвете людину, яка бачить те, чого не існує? Відповідь, швидше за все, буде – «божевільна».

А як ви назвете людину, яка бачить те, чого ЩЕ не існує?

Як ви назвете людину, яка стверджує, що бачить розважальний парк на місці безлюдного болота у Флориді, а потім починає втілювати те, що бачила, у життя?

Ви назвете таку людини божевільною?

Я називаю її на ім’я – Волт Дісней. Адже насправді все так і було: Волт Дісней приїхав до Флориди вже після того, як відкрив свій перший «Діснейленд» у Каліфорнії. Одначе йому хотілося побудувати ще один парк, більший за площею і більш вражаючий. Він побачив болото та можливості, які воно для нього відкривало.

Я думаю, усі ми знаємо людей, які так чи інакше «бачать» те, чого немає або ще не відбулося. Ми часто називаємо таких людей віщунами чи навіть фантазерами. Але не тільки вони – ми всі маємо такі здібності.

Так!

Ви теж можете бути провидцем, достатньо тільки «повернути навпаки» навички, які ви використовуєте, коли щось згадуєте. Згадуючи, ви викликаєте в пам’яті образи, запахи, відчуття або звуки. (Пам’ятаєте, ми обговорювали можливість створення «фільму» у вашій свідомості?) І ми згадуємо всі ці речі так, наче все це відбувається зараз.

Тільки уявіть, наскільки було б корисно так гостро переживати своє майбутнє! Замість того щоб згадувати минуле, ви могли б уявляти події, які ще не відбулися. І насправді багато хто це вже робив. Не вірите? Я можу вам довести, що ви вже бували в ролі провидця.

Тільки ми називаємо це інакше: занепокоєння. Коли ми хвилюємося про щось, то у своїй свідомості часто малюємо картини нещасть і всіляких непередбачених обставин, які можуть перешкоджати здійсненню наших планів. Ми уявляємо ці образи дуже чітко і яскраво, ніби дивимося фільм з усіма його спецефектами.

«Боже, його досі немає вдома! А якщо він потрапив під машину? (І свідомість запопадливо малює тіло, розпластане на асфальті в калюжі крові). А якщо на нього напали грабіжники? (І ось уже внутрішній кінотеатр показує вам чотирьох бугаїв із ножами)».

Але, на мій погляд, занепокоєння, як і будь-які інші переживання, – це марне витрачання уяви. Марк Твен одного разу сказав: «Більшість найжахливіших подій у моєму житті ніколи так і не втілилася в реальність».

Замість цього задумайтеся над тим, як можна використовувати свою уяву для ефективнішого планування життя.

Більше того, ми знаємо, що спортсмени-олімпійці постійно використовують цей метод. Напевно, ви бачили, як проходять змагання, і дивилися інтерв’ю з чемпіонами, де вони розповідали, як прийшли до перемоги. Вони подумки уявляли, як це відбувається. Ще задовго до початку змагань спортсмени тренувалися, змальовуючи в уяві свої переможні виступи в усіх деталях.

Ось майбутній чемпіон застиг біля стартової смуги, лунає сигнал до старту. Він відчуває, як тіло напружується і рветься вперед. Він біжить, відчуваючи під ногами рівну поверхню бігової доріжки. Ревіння натовпу наповнює повітря. І нарешті попереду фініш! Він уявляє, як підбігає і розриває грудьми червону стрічку, перетинаючи фінішну смугу. Він чує привітання інших спортсменів, і його душу переповнює радість перемоги.

Саме це й називається візуалізацією.

Але ми найчастіше витрачаємо можливості своєї уяви на занепокоєння. Неважливо, наскільки ви хоробрі і сильні, – ви теж хвилюєтеся. І якщо ви можете непокоїтися, занурюючись у минуле, чому б не робити цього в напрямку майбутнього?

Але для початку я хочу, щоб ви зрозуміли: у ваших силах змінити спосіб мислення і віднайти контроль над власними думками – а значить, змінити результати, які ви отримуєте від життя.

Ви питаєте, чи можна змінити свій спосіб мислення? Так, це можливо.

І відповідь на це запитання відкриває перед вами нові горизонти для роботи над собою. Чим частіше й детальніше ви будете уявляти те, що хочете побачити, почути й відчути, тим більше ваш мозок працюватиме над пошуком рішень для досягнення поставленої вами мети.

На мій погляд, щоб навчитися досягати більших результатів, насамперед потрібно змінити своє мислення.

Але не все так просто.

Не так давно я виявив, що коли почати говорити з кимось про зміну стилю мислення, то великого захоплення та інтересу ви не виявите.

Кому хочеться визнавати, що він мислить негативно? Більше того, зміна стилю мислення – це тільки початок процесу зміни результатів.

Зараз навколо стільки говорять про необхідність змінити негативне мислення на позитивне, що в багатьох уже виникла алергія на ці слова.

Я ж пропоную вам трохи змістити фокус. Так, змінити мислення важливо. Але це – лише перший крок, лише інструмент. Навіщо ми взагалі починаємо всі ці експерименти зі свідомістю? Та щоб змінити своє життя, тобто – результати, які ми отримуємо від будь-якої дії і події!

Звичайно, зміна мислення виступатиме невід’ємною складовою цього процесу. Повернімося до нашої діаграми й згадаємо, що думки – це один із етапів (за номером 3), що приводять нас у підсумку до кінцевого результату.

Але як нам змінити результат?

Я приготував для вас декілька рекомендацій. Проте зверніть увагу, що поради, якими я хочу з вами поділитися, не є процесом, незважаючи на те, що всі вони пронумеровані (для зручності роботи з ними). Причина полягає в тому, що не для кожної людини вони йтимуть у тій послідовності, у якій я представляю їх вам.

Однак перші кілька рекомендацій практично завжди матимуть одну й ту саму послідовність і будуть обов’язкові для всіх, хто хоче домогтися зміни своїх результатів. Адже саме зі зміни результатів і починається наш рух до неможливого.

Тож почнемо.

Ви можете виявити, як мало людей замислюється над тим, що у них є проблеми з мисленням і необхідність його змінити.

Причина зрозуміла. Усі ми різні, усі бачимо й сприймаємо одні речі та явища по-своєму. Цю думку добре ілюструє вислів: «Карта і територія – не одне й те саме». Він означає, що не всі наші переконання правильно відображають реальність. Так, вони реальні для нас, але не обов’язково будуть такими для інших людей. Отже, прагнучи змінити результат, особливо стосовно наших думок і дій, ми повинні чітко усвідомлювати, що всі люди різні. Виходить, що кожен із нас живе у власному світі – я живу не в тому самому світі, у якому живете ви, і навпаки.