Коскас припалив нову цигарку від недопалка і провадив далі.

— Загалом, у цьому немає нічого дивного. Традиційно хімічну зброю створюють виробники добрив і пестицидів. Наприкінці 70-х «Метис» зробився міжнародним холдингом, що високо цінувався на ринку сільськогосподарської та хімічної промисловості.

Анаїс навіть не діставала записника. Параноя зобов’язує. Вона сподівалася запам’ятати цю інформацію, можливо, Костас віддасть їй свої матеріали або копії. Та вона не дуже в це вірила. Вони не залишають за собою помітних слідів.

— Ірано-іракська війна відкрила перед ними ще один ринок збуту, — провадив Коскас. — Уперше після війни 14-го року і всупереч Женевській конвенції іракці вирішили застосувати проти ворога хімічну зброю. «Метис» був їхнім постачальником. Холдинг продав Саддамові Хусейну тонни отруйних газів. 28 червня 1987 року Ірак застосував їх проти іранського міста Сердешта. 17 березня 1988 року він повторив те саме проти курдського міста Галабджа. Загалом жертвами хімічної та біологічної зброї, забороненої міжнародною конвенцією, стали сотні тисяч людей. І все це завдяки «Метисові».

Звучало воно жахливо, та Анаїс не поспішала довіряти інформації, яку неможливо перевірити. Розповідь журналіста надто вже скидалася на страшні казочки на тему: «Від нас усе приховують, нам нічого не кажуть».

— Які у вас джерела?

— Надійні, не сумнівайтеся. Досить переглянути папери з державних архівів, що зберігаються у відкритому доступі. Всі факти широко відомі. Обізнані давно вже не мають із цього приводу ніяких сумнівів.

Що ж, нехай воно й так, думала собі Анаїс. Але який зв’язок поміж усією цією геополітикою і міфологічними вбивствами? І тим паче з Віктором Янушем.

— А що сьогодні робить «Метис»? Конкретно?

— На початку 90-х вони зрозуміли, що в хімічної зброї немає майбутнього. Навіть Ірак відмовився отруювати людей газами. І тоді вони перейшли до фармацевтики. Зокрема, до виробництва психотропних препаратів. Гадаю, для вас не секрет, що на сьогодні цей ринок зазнає небувалого піднесення. Розвинуті країни щороку витрачають сто п’ятдесят мільярдів євро на ліки. І чимала частка видатків припадає на психоактивні речовини. Найбільшої популярності зажили поміж ними сертекс, лантанол і рода-100. А випускає їх «Метис».

Вона пречудово знала ці назви. Сама ковтала ті препарати цілими упакованнями.

— То холдинг не виробляє більше зброї?

— Ходять чутки…

— Які чутки?

Журналіст глибоко затягнувся цигаркою.

— Про те, що «Метис» періодично співпрацює з французьким міністерством оборони в царині наукових досліджень.

— Що це за дослідження?

— Створення препаратів, які пригнічують людську волю. Сироватка правди тощо. Це вже ні для кого не секрет. Влада вважає, що має право проводити дослідження в цій царині. Найнебезпечнішою зброєю на світі залишається людський мозок. Якби Гітлер заживав потужне заспокійливе, то світова історія поточилася б іншим шляхом.

Анаїс мало не зареготала. Коскас помітив її скептицизм.

— У мене немає доказів того, що «Метис» співпрацює із французькою вояччиною. Але таке припущення видається цілком логічним. Не забувайте про головне. Засновники «Метиса» мали досвід у цілком специфічній сфері, пов’язаній із тортурами. Вони воювали в Алжирі. І виявилися на межі хімічних досліджень і, сказати б, досвіду застосування певних відкриттів на людях.

— Ви казали про засновників. Але ж вони, либонь, уже й померли?

— Авжеж. Але їхні діти підхопили цю естафету. Більшість із них належить до вершків місцевого світу. Якщо я назву вам імена, ви й рота роззявите.

— Я лише на це і чекаю!

— Якщо я опублікую сьогодні цього переліка, мене потягнуть до суду й викинуть із роботи. Тому скажу одне: ці люди належать до найвищого кола Бордо. Дехто посідає посади мерів у найпрестижніших містечках. Інші володіють славетними винарнями Жиронди.

Слово «винарня» прозвучало для неї сигналом тривоги.

— Яка роль мого батька в цьому холдинзі?

— Він міноритарний акціонер, проте має достатній вплив, щоб бути в раді директорів. Крім того, він виконує обов’язки консультанта.

— З вина?

Коскас зареготався. Часом вона поводилася немов дурепа.

— Ви ліпше знаєте кар’єру свого батька. Скажу так: він володіє ідеальними якостями для участі в діяльності «Метиса».

Вона нічого не відказала. Коскас запалив ще одну цигарку. Обличчя його вона не бачила, та не сумнівалася, що він посміхається. Задоволеною і нахабною посмішкою нишпорки, що скрізь пхає свого носа і не приховує втіхи, коли йому таланить вчинити капость.

Вона зціпила кулаки. Час повернутися до головної теми. До вбивств Мінотавра й Ікара.

— У ніч з 12 на 13 лютого неподалік від вокзалу Сен-Жан виявили труп чоловіка.

— Справді?

— Холдинг «Метис» може бути прямо чи непрямо пов’язаний з цією справою.

— Як саме?

У газетяра й голос змінився. У ньому вочевидь відчувалася жадібна цікавість.

— Поки що не знаю, — сказала Анаїс. — Напередодні в тому ж таки районі затримали чоловіка з цілковитою втратою пам’яті. А за три дні його і його подругу, з якою він жив, застрелили в Ґетарі два снайпери. Можливо, вбивці пов’язані з холдингом «Метис».

— У вас є докази? Щось конкретне?

— Більш-менш конкретне. Майже напевно вони працюють на агенцію, що належить холдингу.

— Що це за агенція?

— Запитання тут ставлю я.

— Добре. Але ви не сказали мені головного. В чому ви вбачаєте зв’язок між цими двома справами? Маю на увазі, між убивством на вокзалі Сен-Жан і подвійним убивством у Ґетарі?

— Поки що не знаю, — знову мусила зізнатися вона.

Коскас відступив у тінь.

— Небагато ви накопали.

Анаїс не відповіла. Коскас відійшов ще на кілька кроків. Цигарковий дим огортав його постать загадковим кружалом.

— Ви ж наче з’ясували особу вбивці з вокзалу Сен-Жан?

— У нас є підозрюваний. Не більше.

— І він дременув, еге?

— Ми його ось-ось зловимо.

Журналіст знову зареготався. Анаїс урвала його сміх.

— Чи має «Метис» якийсь зв’язок із грецькою міфологією?

— Якщо не брати до уваги назви, то ніякого. Слово «метис» грецького походження. Означає «мудрість». — Він видихнув цілу хмару диму в бік ліхтаря. — Це ціла програма.

Анаїс замислилася. Одне ніяк не пов’язувалося з другим. Із досвіду вона знала, що світ насильницьких смертей — це особливий світ. Зі своїм словником. Своїми способами. Мотивами. Що спільного поміж серійним убивцею і виробником фармпрепаратів? Між постачальником антидепресантів і стріляниною з «Гекати-2»?

— Ви йдете хибним слідом, — підтвердив її сумніви Коскас. — «Метис» — широко відомий промисловий холдинг. У них купа проблем, та це особливі проблеми. На них нападають, але з цілком інакших причин. Наприклад, ганять за клінічні досліди на людях, за те, що вони використовують недужих як піддослідних кроликів. Звинувачують у тому, що вони штучно роздмухують попит на свою продукцію і підсаджують на неї дедалі більшу кількість люду. Ось і все. Ніколи компанія такого масштабу не встряне до вбивств, про які галасують часописи.

— А їхні гадані зв’язки з армією?

— Так ото ж. Якби в «Метиса» постала проблема, що потребує розв’язання силовими методами, вони звернулися б до своїх партнерів. І ви ніколи ні про що не дізналися б.

Анаїс подумки погодилася з ним. Та тут на думку їй спала ще одна подробиця. 12 лютого охоронна агенція, філія холдингу, подала заяву про викрадення авто моделі Q7, яке їй належало, що доводило його цілковиту непричетність до вбивств.

— Як ви гадаєте, люди з «Метиса» можуть сфальсифікувати протокола жандармерії?

— Здається, ви так нічого й не второпали, — посміхнувся Коскас. — Якщо вірити чуткам, то «Метис» — це передовсім армія. Тобто жандармерія. Тобто поліція. Тобто всі ті, хто носить у Франції однострої. Усі, що охороняють лад і закон. Не можна сказати, що хробак промикнувся у плід. Хробак і плід — це те саме. Вони об’єдналися, щоб опиратися новим ворогам. Терористам. Шпигунам. Саботажникам. Усім, хто так чи інакше може загрожувати безпеці нашої країни.