— Не треба. Нехай ті, хто прийде сюди до нас, побачать дуті привиди і справжнє життя Ян-Ях.

Архітектор привів їх до квадратної зали — по її кутках у цинічному сміхові надривались маски. Три широкі уступи піднімалися до стіни навпроти входу. На кожному уступі стояло по два ряди кам’яних лав. У стіні була ніша, а в ній довгий стіл.

— Святилище Трьох Кроків, — сказав архітектор, — тут я пропоную влаштувати місце зустрічей.

— Місце непогане, — схвалив Таель і подивився на Родіс.

— Це вирішувати маєте ви, бо знаєте життя Ян-Ях. Мене ж цікавить тільки святилище. Чому Трьох Кроків?

— Вам це здається важливим? — запитав архітектор.

— Так. Я здогадуюсь, але потрібне підтвердження. Мені це конче необхідно для глибшого розуміння духовного життя Ян-Ях.

— Гаразд. Я дізнаюсь, — пообіцяв Гахден, — а зараз я піду. Треба підготувати приміщення й провідників.

Архітектор зник у пітьмі, не запалюючи ліхтаря. Фай Родіс вирішила наслідувати його, не застосовуючи інфралокатор. Вона сказала про це Таелю, але інженер заперечив:

— Яке це має значення: із світлом чи без світла, якщо ви можете примусити людей не помічати вас?

— І привести за собою тих, хто переховуватиметься в бічних переходах поза моєю увагою?

— Я, мабуть, ніколи не навчуся мислити, як земляни. Спочатку — про інших, потім — про себе. Від людей — до себе — таким є хід майже будь-якої вашої думки. І ви усміхаєтесь усім зустрічним, а ми, навпаки, зарозумілим виглядом приховуємо боязнь насмішки чи образи. Наша грубість весь час виказує низький психічний рівень життя під страхом. Між вами й нами полярна різниця, — гірко промовив Таель.

— Не настільки серйозна, — усміхнулась Родіс, — ходімо зі мною рахувати кроки й повороти. Чи ви теж мусите йти?

— Ні. Я хочу провести сигналізацію до ваших кімнат.

Вони йшли якийсь час мовчки. Родіс допомагала інженерові закріплювати тоненький дріт.

— З вами хочуть зустрітися Сірі Ангели, — сказав Таель.

— Ангели? Та ще й сірі?

— Дуже древня таємна община. Ми думали, що вона припинила свою діяльність ще за часів Віку Розквіту. Виявляється, вони існували, але пасивно. Тепер, як вони запевняють, ваш детектор біострумів повертає їх до життя. Побачення з вами необхідне.

— Святилище Трьох Кроків і Сірі Ангели, — замислено проказала Родіс, — дивовижно! Невже все це було й тут?

— Що саме?

— Розповім потім, коли Гахден добуде відомості про Три Кроки і я побачуся з Сірими Ангелами.

Решту дня Фай Родіс провела, обдумуючи подальші дії. Вже вісімнадцять днів її супутники знайомляться з повсякденним життям міста Центру Мудрості. Ще трохи, і їхня місія закінчиться. Крім Вір Норіна і її. Астронавігаторові не так просто розібратися в інтелектуальній верхівці тормансіанського суспільства. А вона, Фай Родіс, повинна провести паралелі між роз’єднаними класами суспільства Ян-Ях — між людьми, неодноразово ошуканими історією, замороченими хитросплетіннями політичної пропаганди, втомленими нудьгою і безцільністю життя. Без мети не може бути осмисленої боротьби. Тут найвиразніші слова і звабливі ідеї перетворились на пусті заклинання, які не мають сили. Ще гірші слова-перевертні, у звичне й привабливе звучання яких мимовільно закладено перекручений зміст. Шлях у майбутнє розбігся тисячами дрібних стежок. Жодна не викликає довіри. Всі підвалини суспільства й навіть просто людського співжиття тут повністю зруйновані. Законність, віра, правда і справедливість, гідність людини, навіть пізнання ним природи — все знищено володарюванням аморальних, безсоромних і неосвідче-них людей. Вся планета Ян-Ях перетворилась на величезне попелище. Попелище спустошених душ, сила й гідність яких також розтринькані в нерозумній ненависті, заздрості, безглуздій боротьбі, і скрізь брехня. Брехня стала основою свідомості й суспільних відносин на нещасній планеті.

Лихо цього суспільства в тому, що вся соціальна боротьба у природному ході історичного процесу опустилась до дикого бандитського рівня насилля, на зразок племінної ворожнечі, якій відома тільки мета захоплення влади, їжі, жінок.

Колись супротивники були пов’язані певними морально-релігійними основами і мета була — впровадження своїх вірувань, організація суспільства й правила життя. А тепер боротьба за владу зовсім випустила з поля зору людину. Все можна, влада дозволена всім, кому завгодно — хто зуміє піднестись. Ці мерзенні методи вседозволеності вкоренилися скрізь і застосовуються в сім’ї і науковій лабораторії, у театрі й крамниці, не кажучи вже про органи влади. І повністю втрачені честь і гідність людини, які стали тепер мішенню для знищення.

Цей жахливий стан безвір’я, скепсису, нерозуміння шляху породжує, крім усього, ще й шизофренію. За секретними підрахунками, на Тормансі близько шістдесяти відсотків населення — психічнохворі. Досі “кжи” зневажали всі, а “джи”, залякані “Змієносцями”, жили в постійному страху. Тепер назріває криза. “Джи” і “кжи” зрозуміли, що так жити більше не можна, необхідно скинути обман і брехню, якими їх обплутали. Якщо вдасться показати їм правильний шлях, зруйнувати недовіру — тоді можна повертатися додому!

“Кораблю — зліт!” Скільки ще днів доведеться чекати ці довгожданні слова! Скільки ще днів доведеться провести у мансарді й підземеллі, поки вона здобуде право сказати ці слова Гріф Ріфту, який від тривоги ставав дедалі нетерплячішим. Цими днями має відбутися нелегке побачення з ним по СДФ. Потрібна ще одна дев’ятиніжка або хоча б її проектор для святилища Трьох Кроків.

Засинаючи, Родіс із сумом згадала свою “Мері”, як живу істоту, що залишилась у садах Цоам.

Вона підвелася з першими променями світила й ледве встигла проробити ранкові вправи, як з’явився “ліловий” і сповістив про прибуття (вони ніколи не приходили, тільки “прибували”) спеціального уповноваженого володаря Ян-Ях. Трохи здивована раннім візитом, Фай Родіс зустрілася з невисоким, опасистим са-нозником. Золоті змії на грудях і плечах свідчили про дуже високий ранг безпосереднього помічника Ради Чотирьох.

“Змієносець” передав вітання від Чойо Чагаса. Земна гостя ні в якому разі не повинна розглядати своє переселення як вигнання чи немилість з боку володаря. Великий і Мудрий вирішив, що в палаці їй самотньо і приємніше бути ближче до своїх супутників.

Родіс, приховавши усмішку, подякувала, додавши, що тут вона так само далека від міста, як і в палаці.

Сановник зітхнув з вдаваним смутком. Ян Гао-Юар, сказав він, зробить усе, щоб забезпечити її охороною, яка б не заважала під час прогулянок по столиці. Родіс висловила ввічливий сумнів. “Змієносець” поцікавився, чи добре опікають її призначені на те люди. Поговоривши про дрібниці, він підвівся. Знуджене, тупе обличчя його зробилося настороженим, гострі розумні очі забігали по кімнаті. Він схилився до Родіс і ледь чутно запитав, чи може вона увімкнути машину для захисту від підслуховування. Ствердно кивнувши, Родіс покрутила циферблат дев’ятиніжки, стала перед кріслами й витягла платівки випромінювачів. Магнітний промінь пробіг по кутках кімнати, складках завіси й меблях на випадок, якби там встановили нові апарати. Заспокоєний сановник знову вмостився у кріслі і, не зводячи настирливого погляду з Фай Родіс, заговорив про невдоволення народу владою і сучасним життям. Деякі вищі сановники, розуміючи це, згодні змінити діюче управління. Зокрема, у нього в руках “лілові” на чолі з самим Ян Гао-Юаром. Якби Фай Родіс допомогла йому, то влада Чойо Чагаса і всієї Ради Чотирьох впала б.

— Що, по-вашому, я мушу зробити для цього? — запитала Родіс.

— Зовсім мало. Дайте нам декілька ваших машин, — він зиркнув на СДФ, — і виступіть по телебаченню із заявою, що ви на нашому боці. Це ми беремось влаштувати.

— І що ж буде після того, як ви скинете владу?

— Вам, землянам, буде цілковита свобода пересування по планеті. Живіть у нас скільки завгодно, робіть що хочете! І коли прийде другий зореліт, то для нього не буде теж ніяких обмежень.