Сестри Ґабі й Урсі молодші за Мартіну, і без старшої сестри їх не відпускають. А друг Конні Андреас передучора потрапив па мопеді в аварію і тепер лежить у лікарні в гіпсі. Учора він довідався, що гіпс на ногах знімуть тільки через шість тижнів, а хребет буде в гіпсовому корсеті три місяці. Отож, як учасник подорожі до Греції він відпадає. А його подруга Бібі не хоче покинути свого бідного загіпсованого хлопця. А її подруга Лотті не хоче їхати до Греції без Бібі. Якщо вже без Бібі, то ліпше з батьками, бо вони летять у США.

Так чи інак, тепер у Конні був прекрасний будинок на грецькому острові, та не залишилося нікого, хто би міг скласти йому товариство.

– Всі інші мої друзяки, – зітхнув Конні, – вже давно спланували свої канікули і не можуть змінити плани!

– За таких обставин Конні найліпше було би залишитися вдома, – знову втрутилася мама Конні. – Але після всіх тих мордацій із випускними іспитами він таки заслужив собі гарні канікули. А крім того, якщо в Ішлі Мартіну охоронятиме її дра-кониха-бабуся, то він все одно не матиме з того жодної користі. І взагалі, на мою думку, йому слід триматися подалі від цієї жахливої сімейки! Мартіна дуже мила, але ця ідіотська родинка вважає, що це наш Конні винен у тому, що вона провалила іспит. Вони стверджують, що він заважав їй вчитися. Він – їй! Він же сам блискуче склав іспити! Якщо йому вистачило часу на підготовку, то їй, певно, теж нічого не мало би завадити.

– Я хотів дати оголошення в газету, щоби знайти піднаймачів, – сказав Конні, – але ж ніколи не знаєш, хто зголоситься. От я і подумав, ану ж спочатку спитаю пані сусідку. Чи ти теж уже маєш якісь плани?

Конні витягнув із кишені штанів гаманець, а з нього – фотографію і підсунув її Маргариті.

– Це він!

На фотографії був білий двоповерховий будиночок із пласким дахом, блакитними віконницями та дверима й білим балкончиком над входом. До дверей вели дві сходинки. На них дрімало двійко рудих котів.

Обабіч сходинок у зелених бляшаних відрах росли олеандрові деревця.

– Там відразу за ним починається море, – пояснив Коні, – а навпроти – кав'ярня «Липке крісло». Вона так називається, бо там можна приклеїтися дупою до пластикових стільців. А поряд – стара капличка, але вона зачинена!

– Ми вже багато років відпочиваємо в тому селищі, – сказала мама Конні, – і було би справді дуже прикро, якби тепер, коли він нарешті винайняв будинок своєї мрії, все зірвалося.

– Матусю, серденько, а чи не хочеш ти піти до кухні і почати потроху готувати хавчик? – спитав Конні.

Мати Конні підвелася.

– Так-так, – сказала вона без краплини образи в голосі. – Я зрозуміла твій тонкий натяк!

Вона долила Маргариті й Конні кави і вийшла з вітальні.

Маргарита втупилась у фотографію. Вона відразу ж упізнала цей будиночок. То був будинок не лише сусідової, але і її власної мрії.

Торік Закмаєри були у відпустці в Греції. На острові Нак-сос. Одного разу Маргарита, мама та Меді поїхали на прогулянку катером. Тато і Гансик, звичайно ж, не брали в цьому участі. Такий стрес їм був не до вподоби! У відпустці тато і Гансик

зазвичай лежали в тіньочку або плавали на надувних матрацах. Катер тричі причалював у портах сусідніх островів. За третім разом – на острові Паром. І тут Маргарита побачила цей дім. Двоє англійців, обгорілих на сонці, один молодий, другий старший, сиділи на білих сходинках перед вхідними дверима, попиваючи з бляшанок пиво. Вони запросили на пиво маму та Маргариту. Але Меді цього не допустила.

«Якщо в них нема пива для мене, – обурено закричала вона, то про це не може бути й мови! Вічно ви знайомитеся з людьми, котрі не мають дітей. Вас ніколи не цікавить, щоби мені теж було з ким побавитися!»

Маргарита закохалась у будиночок з першого погляду. Вона часто згадувала про нього, навіть після відпустки.

– Звичайно, ти можеш взяти з собою, кого захочеш, – сказав Конні. – Що більше, то краще. – Він нахилився до Маргарити. – Хата дорожча, ніж я сказав своїй мамучі. Якщо я не знайду піднаймачів, я повний банкрут.

У Маргаритиній голові клубочилися, наштовхуючись одна на одну, різні думки. «Гінцель хоче поїхати з тобою в Югославію! Флоріан хоче подорожувати з тобою Європою! А якщо мама послухається свого бажання, тобі загрожує Португалія! Май розум, не ускладнюй ситуацію ще більше!»

Однак раптом усі думки кудись поділися, й у Маргаритиній голові залишилось одне-єдине, напрочуд спокійне міркування: «Я хочу в цей будинок, а що хочуть інші – мене не обходить!»

Маргарита поклала фотографію на журнальний столик і кивнула Конні.

– Правду кажучи, в мене була ціла купа планів, – сказала вона, – але можеш на мене розраховувати, вважай мене своїм піднаймачем!

Маргарита навіть не запитала про ціну. «Задля здійснення деяких мрій, – сказала вона собі, – можна забути про ощадливість». Ударивши по руках, вони зафіксували укладення угоди і з'їли по тарілці грецького салату, який приготувала мама Конні. Жуючи, Маргарита ще встигла отримати від доброї жіночки деяку цінну інформацію про вартість умеблювання вітальні, а тоді, тихенько наспівуючи собі щось під ніс, почимчикувала в рідну домівку, дивуючись своїй радісній безтурботності. Вона ж сама визнавала, що в такій ситуації радше пасував би панічний настрій. Урешті-решт, можливі конфлікти з різними рідними та близькими особами через її рішення – це аж ніяк не дрібниця!

Маргарита розмірковувала, з ким першим вона поділиться своїми планами на літо. Тут у неї був величезний вибір! «Ні в якому разі не з Гінцелем, – подумала вона. – Він негайно впаде в депресію. А це мене похитне, і я зміню своє рішення. Йому не подобається Парос. Він каже, що це острів для багатеньких снобів! Він хоче в якесь югославське задуп'я! Винаймати комірчину в тамтешнього листоноші!»

«Спочатку я поговорю з Флоріаном, – міркувала далі Маргарита. – Він буде лаятись і сваритись. Отже, я теж зможу лаятись і сваритись. І це буде трохи легше!»

Проте за хвилину Маргарита стояла перед своєю родиною, яка в повному складі обідала у вітальні. Всі як один відірвалися від поглинання моцарели і хором запитали:

– Ну, то що хотів від тебе Конні?

«Хто перший питає, той перший отримує відповідь», – подумала Маргарита, сіла між мамою та Меді й, утупившись у скатертину, заговорила:

– Ми домовилися, що проведемо все літо разом на Паросі, в будинку, про який, як виявилося, мй обоє, незалежно одне від одного, вже давно мріяли!

Раптом усі припинили жувати. У кімнаті запанувала могильна тиша.

Маргарита відвела очі від скатертини і подивилася на присутніх. Гансик сидів із відкритим ротом, Меді покусувала нижню губу, мама посміхалася. Тато мружив очі, ніби його засліплювало сонце, і закручував кінчики вусів у напрямку підборіддя.

– Мені шкода, – сказала Маргарита, – якщо я цим перекреслила чиїсь плани.

– Облиш ці свої пишномовні фрази! – Тато відпустив вуса, стиснув руки в кулаки й ударив ними по столі так, що аж тарілки перелякано затанцювали.

Меді закричала: '

– Тоді я теж не поїду в Португалію! Тоді я поїду з Пепі до його бабусі. Вона сказала, що візьме мене! Пепі її вже питав!

– А я залишуся на все літо в нашої бабусі! – вигукнув Гансик.

– Ви що, всі повар'ювали? – тато підскочив і забігав по вітальні *- від вікна до дверей, від дверей до вікна. Вперед назад, вперед назад. Коли тато хвилювався, він не міг всидіти на місці.

– Закмаєре, припини бігати, – сказала мама – Для мене твоя біганина – як психотерор. Мене це лякає.

Тато гепнувся на канапу.

– Я не вважаю доцільним, – сказала мама, – насильно запихати невдоволених дітлахів у літак до Португалії.

– Що ви всі раптом почали мати проти Португалії? -поцікавився тато.

– Закмаєре, йдеться не про Португалію, – м'яко сказала мама. – Йдеться про те, що в цій сім'ї кожен хоче відпочивати відповідно до власних бажань.

– А в тебе які бажання? – визвірився на маму тато. – Кажи спокійно, ну, давай! – він підскочив і знову почав бігати взад уперед між вікном і дверима. – Ну? Вельмишановна хоче з Марі-Луїзою на Північний полюс? Чи самостійно в Нікарагуа? У гарної жінки в дорозі завжди є купа шансів завести нові знайомства!