Лісове повітря є втіленням здоров’я. Хто хоче вдихнути на повні груди чи в особливо добрій атмосфері повправлятися в спорті, той іде до лісу. Це має свою причину. Між деревами повітря дійсно набагато чистіше, тому що вони діють як велетенські фільтрувальні станції. Листя та голки перебувають у постійних повітряних потоках і виловлюють звідти великі й малі часточки бруду. За рік на кілометр квадратний їхня кількість сягає до семи тисяч тонн^{51}. Причина полягає у велетенській поверхні, яку утворюють крони. Порівняно з луками вона в сотні разів більша, і це можна пояснити вже тільки через розбіжність у висоті між травою та деревами. Проте відфільтрований повітряний баласт складається не лише зі шкідливих речовин, як наприклад, сажа, а й зі здійнятих у повітря крупинок землі та пороху. Щоправда, особливо шкідливою є частка, яку спричинює людина. Кислоти, отруйні вуглеводні та сполуки азоту концентруються між деревами подібно до жиру у фільтрі витяжного ковпака на нашій кухні.

Проте дерева не лише все відфільтровують, а й самі докидають свою лепту. Це послання через ароматичні речовини та, звичайно ж, фітонциди, про які я вже згадував. У цьому плані ліси значно відрізняються одні від одних залежно від виду дерев. Хвойні ліси суттєво зменшують кількість мікробів у повітрі, що особливо добре відчувають алергіки. Щоправда, через лісонасадження смереки та сосни завезли в ті райони, в яких вони від природи є зовсім не місцеві. І ці прибулі види мають тут значні проблеми. Здебільшого, річ у низовинах, що для хвойних дерев надто сухі й теплі. Як наслідок, повітря більш запилене, що влітку ви можете добре побачити проти яскравих сонячних променів. І, оскільки смерекам та соснам постійно загрожує смерть від спраги, їх атакують короїди, відчуваючи легку здобич. А тоді у кронах тріпочуть хаотичні ароматичні послання — дерева «кричать», щоб їм надали допомогу, й для цього застосовують свій хімічний оборонний потенціал. І це все з кожним новим вдихом потрапляє у ваші легені. Чи можна несвідомо відчути цей стан підвищеної бойової готовності? Зрештою, дерева, що перебувають у небезпеці, є нестабільними й непридатними до життєвого простору людини. І позаяк наші предки ще в кам’яному віці завжди шукали собі оптимальне місце перебування, то було б розважливо сприймати стан нашого довкілля інтуїтивно. Тут доречно згадати наукове спостереження: кров’яний тиск людини під хвойними деревами збільшується, натомість у дубових гаях знову спокійно знижується^{52}. Проведіть одного разу й самі цей тест і визначте, в якому типі лісу ви почуваєтеся найкраще.

Те, що мова дерев впливає на людину, нещодавно стало темою фахової преси^{53}. Корейські науковці аналізували самопочуття старших жінок, які ходили або лісом, або містом. Результат: у жінок, що гуляли лісом, вирівнявся кров’яний тиск, збільшилися об’єм легень та еластичність артерій, натомість вилазки в місто ніяк не вплинули на їхній організм.

Фітонциди, можливо, також сприятливо впливають на нашу імунну систему, тому що вбивають мікробів. Та особисто я думаю, що також і мовний коктейль дерев, який витає в повітрі, є однією з причин, чому ми так добре почуваємося в лісі. Принаймні в незайманих лісах. Туристи, що в моєму лісництві гуляють одним зі старих заповідників листяних дерев, знову й знову розповідають, що їхня душа наповнюється радістю та щастям і вони почуваються там як удома. А коли вони мандрують по хвойних лісах, що в Центральній Європі здебільшого були насаджені, а отже, є вразливим штучним утворенням, такі почуття їх не переповнюють. Можливо, справа в тому, що в букових лісах є менше «сигналів тривоги», а тому дерева обмінюються посланнями про своє добре самопочуття, котрі через ніс досягають також і нашого мозку. Впевнений, що на рівні інстинктів ми здатні відчувати здоров’я лісів. Спробуйте це якось і самі!

Усупереч загальноприйнятій думці, лісове повітря не завжди мусить бути особливо багатим на кисень. Життєво потрібний газ виробляється в результаті фотосинтезу й вивільнюється під час розщеплення СО₂. Кожного літнього дня квадратний кілометр лісу випускає в повітря приблизно десять тисяч кілограмів кисню. Якщо кожна людина щодня споживає майже кілограм, то цього задосить для такої самої кількості людей. Тому кожна прогулянка лісом схожа на справжній кисневий душ. Щоправда, тільки вдень. Адже дерева виробляють багато вуглеводів не тільки, щоб відкладати їх у деревину, а й щоб утамувати голод. Під час харчування, так само як і в нас, у клітинах цукор перетворюється на енергію та СО₂. Удень це не має для повітря жодного значення, позаяк усе заглушує вже згаданий велетенський огром кисню. Проте вночі фотосинтез не відбувається, відтак не розщеплюється СО₂, ба навіть навпаки. У темряві відбувається харчовий процес, у клітинних електростанціях спалюється цукор, і в повітря випускається велика кількість СО₂. Не хвилюйтеся, під час нічної прогулянки ви не задихнетеся! Постійні повітряні потоки дбають проте, щоб усі задіяні гази безперервно змішувалися, тому близько до землі брак кисню не такий відчутний.

А як узагалі дерева дихають? Частину «легень» ви бачите й самі: це голки та листя. На нижній частині поверхні в них є мініатюрні продихи, що скидаються на маленькі ротики. Удень дерева тут видихають кисень і поглинають СО₂, а вночі все відбувається навпаки. Від листя через стовбур до коренів — це далекий шлях, тож останні також здатні дихати. Інакше листяні дерева взимку загинули б, адже тоді їхні наземні «легені» опадають. А втім, оскільки дерево й далі живе на маленькому вогні, а його коренева система навіть і далі росте, то енергія виробляється за допомогою резервних запасів, але для цього потрібен кисень. Саме тому для дерев так драматично, коли земля навколо їхнього стовбура настільки ущільнена, що закупорюються маленькі повітряні канали. Корені, принаймні частково, задихаються, відтак дерево хворіє.

Повернімося до нічного дихання. У темряві СО₂ потужно виділяють не тільки дерева. У листі, в мертвій деревині та в інших зігнилих рештках рослин цілодобово відбувається ненажерлива оргія: найменші тварини, гриби й бактерії перетравлюють усе цінне і знову виділяють його у вигляді гумусу. Узимку стає ще скрутніше: дерева впадають у зимову сплячку й навіть удень більше не поновлюють запасів кисню. Проте життя в землі активно триває й далі — і то настільки інтенсивно, що земля навіть за найсуворіших морозів не замерзає глибше, ніж на п’ять сантиметрів. Чи тоді в зимовому лісі стає небезпечно? Нашим порятунком є глобальні потоки повітря, що постійно несуть на континент свіжий морський вітер. У морській воді живуть незліченні водорості, що цілий рік інтенсивно виділяють з води кисень. Вони настільки добре компенсують цей дефіцит, що ми можемо глибоко дихати навіть під засніженими буками та смереками.

До речі, про сон: ви коли-небудь запитували себе, чи деревам він дійсно потрібен? Що було б, якби ми захотіли вчинити їм добро й освітлювали їх уночі, щоб вони змогли утворити ще більше цукру? Згідно з актуальним станом наукових досліджень, це було б кепською ідеєю. Очевидно, деревам потрібні фази спокою так само, як і нам, а їхній брак має подібні катастрофічні наслідки. Ще 1981 року в журналі про управління садами та парками «Ґартенамт» ішлося про те, що в одному американському місті причиною зменшення кількості дубів на чотири відсотки є нічне освітлення. А як щодо тривалої фази зимового сну? Деякі поціновувачі лісу мимохіть уже й самі виконали цей тест. У розділі «Зимовий сон» я про це розповідав. Вони привезли молоді дуби та буки додому, щоб тримати їх там у вазоні на підвіконні. У затишній вітальні геть відсутня температурна зима, а тому більшість молодих деревець не мають перепочинку й просто ростуть собі далі. Проте коли-небудь стає помітно фатальні наслідки відсутності сну й, на позір, сповнені життя, рослини гинуть. Тут можна було б заперечити, що деякі зими аж ніяк не холодні й тоді принаймні в низинах практично немає морозяних днів. Попри це листяні дерева все одно скидають своє листя й тільки навесні знову пускають бруньки, адже вони, як уже згадано, можуть вимірювати протяжність світлового дня. Чи не мало б це спрацювати також і з деревцями на підвіконні? Можливо, таке і вдалося б, якщо вимкнути опалення та проводити зимові вечори в темряві. Однак ніхто не хоче відмовитися від комфортних 21 °C та тепло-білого електричного світла, тому що вони вичакловують у наших домівках штучне літо. А жодне центральноєвропейське лісове дерево не здатне витримати вічне літо.