- Зверніть увагу – мій спокійний голос таки привернув увагу частини студентів. – Якби я викладала у вас психологію, то попросила приділити увагу такому от виверту свідомості. У дигерів існує поняття – глюк підземелля. Коли ви спускаєтесь під землю в печери чи катакомби там постійна темрява, температура в середньому 14 градусів, а повітря стерильної чистоти. І коли ви знаходитесь в незнайомому середовищі, не чуєте звичних звуків, шуму, то мозок починає робити дивні речі. І таке буває не тільки з новачками, але й старожилами. Хоча до кінця ще не відомо все ж чи то ігри розуму чи аномальні явища. Отже, раз у нас є такий наглядний приклад, як привид, поговоримо з чим же ще можна зітнутися при спускові:

- Світіння. При повній відсутності світла, людина починає бачити силуети і контури грота, або скель, що підсвічені таким зеленуватим світлом.

- Візит господаря. Усі хто під землею водночас починають чути кроки, що наближаються. Немовби хтось в повній темряві обходить скелю чи грот.

- Просторово-орієнтовочні аномалії. Є місця під землею в який по незрозумілій причині вкрай важко зорієнтуватися.

- Погляд в спину. Людина, що йде по штреку відчуває немовби хтось дивиться на неї позаду, повертається і нікого не бачить.

- Страх, що неможливо пояснити. Іноді під землею починаєш відчувати напад абсолютного ірраціонального страху.

- Аудіо-глюки. Люди водночас чують мови, музику, або хор, який щось тягуче співає.

- Зникнення і поява речей. Раптом зникають речі, які ви явно на виду залишали, або поява таких речей на іншій стоянці

- Привид, ось такий як у нас, людина раптом бачить, що скеля перетворюється на обличчя, або зве тебе, або зникає вдалині, або дехто бачить боковим зором рухи. Люди говорять, що відчувають чужу присутність, але не бачать даного створіння. Але доктор Швейцарського федерального інституту технології говорить, що подібне відчуття виникає в екстремальних умовах, а також у людей, що страждають неврологічними захворюваннями. За ще однією думкою спеціалістів всьому виною плісень і погане повітря. По словам керівника дослідницької групи Шейна Роджера токсичні випаровування, деяких пліснявих грибів, викликають галюцинації. Токсини з них перемішуються в повітрі і можуть викликати у людини психоз, напади гніву і сильне відчуття тривого. Це все здатне спотворити відчуття реальності. Тому попереджені, отже озброєні. За чудову презентацію привиду ставлю вищий бал і оголошую догану за зірвану пару. То що? Є автор даної роботи. – в аудиторії запанувала тиша.

Я сиділа в кафе і їла тістечко запиваючи його кавою, коли до мене підсів Тарас з чашкою чаю.

- Привіт! Як життя? - на диво радісно він виглядав.

- Сиджу і радію, що я не істерична панянка. Мені сьогодні мої дорогі студенти привида влаштувала. - озвучила я свої думки, облизавши ложку від тістечка.

- Лепсько, - розсміявся Тарас, - і головне креативно.

- Іноді з жахом думаю про свою нервову систему.

- Укріпляй, сама ж розказуєш, про здорове харчування, спорт і здорові помисли.

- Оті саме помисли особливо важливі.

- Ага. І що зробила з студентами?

- Похвалила за чудову ілюстрацію і прочитала лекцію про завороти психіки під землею.

- От за що ти мені подобаєшся, то це за те, що завжди викрутишся. Про таких ще кажуть без мила…

- Ей, я в курсі.

- Вмієш ти виляти.

- Я то не добровільно освоїла. Он сьогодні нові правила отримала. Сиджу туманію.

- Сама ж говорила, що зміни то на краще.

- Не ріж по живому, я в цілому за зміни, але ж не тоді коли вони несуть в собі абсурд. Це щось на кшталт якби видали постанову на голові ходити. Он начебто і зміни, але ж запитай, А НАВІЩО? І все стане ясно. Таке враження, що це запитання можновладці не ставлять, головне щось видати.

- Що так все погано?

- Можу в фарбах розписати, але я все таки добре людина і непідготовлених чоловіків мучити не буду. Так давай поговоримо про тебе. Що в тебе хорошого? А то такий у тебе настрій веселий, прямо бісить.

- А, я одружений чоловік, ну, що в мене може бути хорошого? Теща он в гості має приїхати.

- І чим тебе теща бентежить?

- Та в цілому нічим, ну хіба що окрім звички щось радити моєму сімейному життю. Чогось вона свято переконана, що знає краще за мене, як мені буде краще. Ще трохи і почне давати совіти як мені ліпше до своєї жінки підійти . - зітхнув Тарас.

- От, так і зараз лізуть тут всілякі тещі в життя з думками, що знають як воно буде краще, а ми потім пожинаємо плоди невмілий рухів.

- Ти таки справді зла.

- Ні, просто трохи вже втомилася від цього балагану. Кожен день якась нова мулька, та ладно ще б адекватна, а то як в казці піди туди не знаю куди, візьми щось не знаю що.

- Знаєш, як я втомився дивитися на ціни на пальне? А ще заглядати в комунальні платіжки і з тремтінням в колінах іти в супермаркет.

- Ну, от тебе такі дрібнички засмучують, а хтось в цей час мільйони втрачає.

- Починаю розуміти, чого твій чоловік з тобою розлучився , - уїдливо сказав Тарас.

- Я може ніжна і ранима…

- Такі тут не приживаються. - він задумливо покрутив чашку в руках. - А я до речі на днях спілкувався з Лукою.

- Навіщо? - після мого питання він витріщився на мене.

- Твоя логіка іноді вбиває мої розумні мозкові клітини, - скрутно похитав головою. - Просто він подзвонив, запитав як моє самопочуття, слово за слово і ми з ним навіть пива пішли випили.

- Клас, ти завів нового друга, я за тебе рада.

- Давай, без свого цього сарказму. І до речі про пікантну ситуацію з його братом в твоїй квартирі теж розказав. - тут він не витримав і заржав. - Що правда? Ні, ну мене просто порвало, як представлю таку сувору тебе…- і він знову загиготів.

- Може вже годі єхидствувати? - лагідно поцікавилася я в нього.

- Ща, зберу серйозні думки в купу. - видихнувши відказав він. Я подарувала йому милу посмішку.

- Вже не вийде, у мене пари. Ти щось серйозне хотів?

- Та, наче ні.

- Ладно я побігла.

Я трохи втомилася. Уже було видно по тому, що пройшла до 6 способу подолання гніву легко перестрибнула четвертий спосіб: « Не будьте занадто категоричні.» На п’ятому посміялася : «Слухайте. У чомусь ви можете помилятися. Але ви можете зрозуміти те, тільки якщо зможете вгамуєте своє роздратування поки слухаєте співрозмовника.» Шостий спосіб пропагандував, що потрібно вибачатися. Якщо ти не правий скажи про це. Так, як помилки це природна і вельми цінна частина нашого життя» І щось всі ці спроби подолання гніву, власне привели до ще більшого роздратування. Звісно як радили, можна було ще «Подивитися вперед» та тут уже моя витримка здала позиції, тому тиждень я закінчила з таким сіпаючим оком, що колега запитав, чи то в мене може невралгія. Довелося запевнити, що то в мене життя. І прийнято вольове рішення приділити вихідні хобі. Тому в суботу в маленькій компанії зробили вилазку. Воно то було, якось дивно, але підземелля мене заспокоювало. В стані тихої ейфорії я перебувала доти поки ми не наткнулися на дідуся, який сприйняв нас в штики .

- Спокійно, спокійно ми нічого поганого вам не зробимо, ми просто досліджували дані каналізації. – хлопці завмерли, ми всі завмерли і чекали поки дідусь заспокоїться.

- Я тут живу. – глухо відповів він закашлявшись. – Ніде більше жити. З дому довелося тікати.

- Ясно. Вам потрібна медична допомога з вашим кашлем.

- Я нікому не потрібен, – стиха розсміявся він такій моїй пропозиції і тут же знову закашляв.

- Як вас звати? – не заспокоїлася я.

- Ігор Іванович.

- Добре. А давайте ми з вами вийдемо звідси і я відвезу вас до лікарні.

- У мене нічого немає.

- Нічого, вам зараз потрібна медична допомога. Будь-ласка пішли зі мною. – я обережно взяла його за руку, рука була неймовірно гаряча.

- Дарино Олександрівно, – стиха позвав Веталь , - а нам що робити?

- Речі беріть Ігоря Івановича і за мною на вихід.