- Шановні, дякую за увагу. З вами до зустрічі…

- В п’ятницю. - люб’язно два голоси з групи мені підказало.

- Так, в п’ятницю. Конопля, а вас я попрошу залишитися. - жодної реакції. - Олександр Конопля? - окриком мені вдалося нарешті привернути його увагу перевів на мене збентежений погляд. В принципі могла і не говорити, щоб він залишився він і так ще нікуди не поспішав. Студенти понуро поплили в інші аудиторії.

- Чим зобов’язаний вашій увазі? - видав він.

- Розмовою. Прошу до мого кабінету.

- Я нічого не зробив. - похитав він головою.

- Так я ні в чому тебе і не звинувачую. - покосився, подумав, взяв сумку і пішов слідом за мною. Зайшов в кабінет кинув сумку на підлогу, сів, підпер голову рукою. М-да, по вигляду так і не скажеш, що йому потрібно співчування. Ніхто не казав, що буде легко.

- Твій стан мене турбує. Що трапилося? - після мого питання він занімів на місці.

- Чого це ви вирішили, що щось трапилося? І чому вирішили, що я буду з вами про це говорити?

- Дорога починається з першого кроку. Я ні в чому тебе не звинувачую, я нічого від тебе не вимагаю. Є проблема? Озвуч. Вислухаю. Якщо зможу, спробую допомогти. То, що тебе гризе? - впіймала його погляд, дивився розгублено, навіть нервово облизав губи.

- Це особисте. - опустив очі додолу. Я задумливо на нього подивилися Ще раз запитала себе на біса мені це потрібно? Чому б не дати йому самому в цьому розібратися? Тому, що в цього поганця в очах ховався відчай.

- Сашко, ти когось убив?

- Що?! - витріщився він на мене.

- Твоє щире здивування означає ні. Хух, вже полегшення. Обіцяю, ця розмова залишиться між нами, майже, як на сповіді. То розповіси, що з тобою відбувається? Чи пропонуєш далі вгадувати?

- Я..- він задумався. - Мені призначили видалити мигдалини. - почав говорити він і я затаїла подих. - Коротше я навіть не знав, яка в мене група крові. Тому, довелося здавати кров. Зі мною була мама. Лікарка подивилася і сказала, що в мене досить рідкісна четверта група. Потім запитала і в кого з батьків така, а мама відповіла, що ні в кого. Що в неї третя позитивна, а в чоловіка друга позитивна. Після чого лікарка розсміялася і запитала, а ви впевнені, що це батько дитини? Бо групу крові діти успадковують когось з батьків, а мама нічого не сказала, просто вийшла. Я…то виходить мій тато, не мій батько? Чи вони взагалі не моя сім’я? - на останніх запитаннях він спіткнувся і скоромовкою видав своє наболіле. Після його історії я на мить навіть не знала, що сказати так, як цензурних слів в мене ще не було. Видихнула.

- Як ти певно знаєш існує чотири види груп крові. Перша група крові сама давня і сама поширена. Вважається, що від першої групи крові походять інші три групи, які, утворилися з неї шляхом мутації. З них четверта утворилася десь близько 2000 років тому. Її унікальність в імунологічному захисті, яка проявляється в стійкості до аутоімунних та алергічних захворювань людини. І якщо я правильно пам’ятаю тільки десь 5% населення мають дану групу крові. Перейдемо до успадкування групи крові. Успадкування груп крові визначається різним поєднанням трьох алелів однієї алеломорфної групи генів…- по його скляних очах зрозуміла, що треба простіше. - Іншими словами при поєднанні другої групи крові батька та третьої групи крові матері, з ймовірністю 25% можливе успадкування дитиною будь якої з чотирьох груп. Тобто в тебе четверта, в твого теоретично брата чи сестри могла б бути перша, друга, третя, чи четверта. Міг би бути випадок, що у всіх чотирьох дітей могла б бути різна група крові. Це є загальною і доступною інформацією, зайди в мережу з запитом успадкування групи крові.

- Тобто …вони мої батьки? - облизавши губи запитав він. Видихнула.

- Якщо тебе бентежило тільки те, що твоя група крові не співпадає з батьківською, то, то є нормально.

- А? - він на хвилину завмер і слідом нервовим рухом дістав телефон, відкрив галерею і простягнув мені усміхнених чоловіка і жінку, які стояли і обнімалися, як я зрозуміла батьків. Розглянула фото. І як йому взагалі спало на думку сумніватися, що він може бути не їхній син. Ні, ну хоча теоретично якісь близькі родичі там брат чи сестра батька чи матері. Перевела погляд на Сашка. Сидів і в нервовому очікуванні дивився на мене. І від коли це я стала генетиком? Ать!!!!

- Таке підборіддя, як у твого батька, ще називають впертим, зверни увагу твоє виглядає аналогічно, від батька ти успадкував також широкі вилиці. - Я заглянула йому в очі. - Але від мами ти точно успадкував брови і розріз очей. Бачиш оцю лінію? - я провела рукою по його брові. - Вона аналогічна материнській. Розріз очей у твоєї матері більш кошачий, але ти точно успадкував її очі, аніж батьківські. Колір очей я так розумію тебе трішки бентежив? Батько здається має карі очі, і карі очі у твоєї мами. Але твої сірі очі говорять лише про те, що колір очей дитини відрізняється лише вмістом меланіну, тобто коричневого пігменту в райдужчі. Тому, варіантів відтінків кольору очей дитини існує безліч. Навіть у блакитнооких людей може народитися кароока дитина.

- Тобто мене не підмінили в пологовому будинку?

- Ні, тебе не підмінили, не взяли зі сторони, не викрали і т.д.

- Чому тоді лікарка так сказала? А мама промовчала? - прищуривши очі з викликом запитав він.

- А тому, що вчитися треба добре, а не пари прогулювати. Видно лікарка прогуляла це чудове заняття, де пояснювалося, що людський організм досить складний і неоднозначний. А мама промовчала, бо можливо втратила мову від такої почутої дурні. Можливо задумалася знайти іншу лікарню, де їй буде не так страшно віддати на поталу лікарям своє чадо. Послухай, лікарі це ті ж самі люди, вони можуть помилятися, ставити неправильні діагнози і чогось не знати. Залишай місце для скептицизму.

- І ви теж можете помилятися…- його очі знову широко розкрилися.

- Звісно можу, але не зараз. Тому, заспокойся. Якщо тебе так цікавить генетична спадковість, можеш просто дістати фотографії дідусів, бабусі, інших родичі та поколінь і переглянути фото. Зможеш виявити певну закономірність. Деякі риси є мінливі, деякі спадкові, ну, наприклад вихор на волоссі може спостерігатися у всіх поколіннях. Теоретично зможеш навіть вивести певні можливі риси обличчя своєї майбутньої дитини.

- Що правда?

- З немислимою кількістю всіляких комбінацій генів, які впливають на зовнішність неможливо нічого передбачити. Але дізнатися більше про родичів буде цікаво. І до речі одну пару ти вже не сьогодні прогуляв, тому щоб не було ексцесів у тебе у майбутньому з професією пропоную все ж піти на навчання. Через 10 хвилин розпочнеться третя пара.

- Так. - заметався він на місці, підняв сумку, повісив на плече, поправив її. - І дякую.

- Все нормально?

- Здається так. - кивнув Сашко і вийшов з мого кабінету. А я втомлено потерла скроні. Ось тобі і проблеми дітей. Самоідентифікація, пошук себе, прийняття себе. І не вміння працювати з інформацією. Не вміння ставити фільтри, все сприймається капець, як погано. Заглянула в записник і мужньо зібралася на наступну лекцію.

- Привіт! Як у тебе з сном? - починалося класичне моє запитання.

- Ти можливо не повіриш, але спав 12 годин.

- О, то ти тепер бадьорий і енергійний. - поставила усміхненого смайлика.

- Скоріше старий і трухлявий.

- Так, скільки там тобі 40?

- Так.

- Повторюю молодий, здоровий, енергійний у тебе ще все життя попереду. Ти собі навіть не уявляєш, який ти уже багатий, тому, що здоровий. Є здоров’я - є все інше. Все тільки починається.

- Не знаю, чи зможу я ще раз.

- А що тебе так лякає?

- Самотність. Я не хочу бути один.

- Ти ж не самотній. У тебе є сім’я, яка тебе любить. Є друзі. Не плутай поняття. На разі у тебе не має тільки жінки. Але і то таке. Буде у тебе бажання і все налагодиться.

- Я повертаюсь в квартиру і мені дико, що тут так порожньо.