На додаток
Смакує по-ізраїльськи Кугл картопляний
1 кг картоплі, 1 цибулина, 1 велика морквина, 1/4 склянки борошна, 1 ч. л. солі, 1 /8 ч. л. перцю, 2 яйця, З ст. л. жиру.
Очистиш овочі і натерти їх на тертці або пропустити крізь м'ясорубку. Додати збиті яйця і решту продуктів, добре перемішати. Викласти суміш у змащену жиром сковорідку. Запекти в духовці на середньому вогні, доки страва не підрум'яниться.
Відожілюди
Меїр І Пал єн(1948) — видатний письменник, твори якого перекладено 16 мовами світу. Варто прочитати: «Есав», «Як кілька днів...», «Голуб і хлопчик».
Амос Оз(1939) — письменник, філософ, публіцист, один з чільних членів руху «Шалом ахшав» («Мир — зараз»), лауреат ордена Почесного Легіону 1997 року. Варто прочитати: «Торкнути воду, доторкнутися до вітру», «До смерті», «Те ж море», «Повість про любов та пітьму» та ін.
Едгар Керет(19б7) — письменник, сценарист, драматург. Варто прочитати: «Дні, як сьогодні», «Аз єсмь», «Коли померли автобуси».
Ієгудіт Кацир(1963) — популярна письменниця. Варто прочитати: «Сухопутні маніяки».
Мальта
ALMA MALTA, або
ЛИСТИ ДО МАЙКЛА
«Дорогий Майкле!
Дозволь називати тебе тим іменем, під яким ти фігуруєш в одному з романів, адже ти сам просив не розкривати свого справжнього імені.
Отже,привіт, дорогий Майкле!
Пишу тобі з Сент-Джуліанса, з того самого готелю і, можливо, з того самого номера, який ти прибирав, коли працював тут «покоївкою».
Мушу визнати: готель справді чудовий. Скільки не подорожувала, а таких не бачила. Скрізь чогось бракує. А тут, почавши огляд від самого порога, бачу, що враховано навіть праску, не кажучи вже про інші дрібниці, які мають бути у «п'яти зірочках». Про синхрон телебачення у ванній і два телефони — над ванною і біля унітаза — взагалі мовчу.
Уявляю, як треба було старатися, наводячи в таких номерах ідеальний порядок. Тим більше тобі, чоловікові. Туг, у цьому респектабельному
*Роман І. Роздобудько «Ранковий прибиральник».
готелі, як ти й розповідав, ніколи, навіть випадково, не зустрінеш жодної покоївки, жодного прибиральника чи служителя: з'являтися на очі мешканців їм категорично заборонено. Тому тепер ясніше уявляю всі твої службові «злочини», які ти чинив у номері своєї загадкової незнайомки, складаючи до шафки її білі шкарпетки чи залишаючи у вазі троянду. Справді, за це ти міг позбутися місця.
...Мені здається, що цей задовгий вступ про готель використовую лише задля того, аби відтягнути ту приємну і хвилюючу мить, коли ділитимуся своїми враженнями. Адже боюся заплутатись в емоціях і порівняннях твоїх спостережень з моїми.
Як ти й казав, Пачевіль, той розважальний район Мальти, де знаходиться Сент-Джуліанс, досить галасливий і надто туристичний. Особливо в центрі, де до ранку працюють казино та дискотеки. Тепер я краще зрозуміла, чому на обід чи вечерю ти виїздив у Мнайдру чи Рабат, і взагалі надавав перевагу усамітненню на островах Коміно чи Святого Павла. А ще зрозуміла, чому це взагалі можливо — обід в іншому місті: Мальта — крихітна. Перейти з міста до міста можна пішки менше ніж за 10-15 хвилин. Ширина деяких вулиць — ширина розмаху рук.
І через це ще більше вражає, скільки тут таємниць, загадок і... цивілізацій.
Але краще — по черзі.
Республіка Мальта складається з шести островів, лише три з яких — Мальта, Гозо і Коміно — населені. Решта — Коміното, Філфа та острів Святого Павла — це велетенські камінні брили, розкидані (за легендою) в Середземному морі гігантською міфічною жінкою на ім'я Сансуна.
Коли світить сонце, всі острови набувають медового відтінку. Одне зі значень слова «мелі-та» означає «медовий». Але Мальта стала Мальтою не тільки завдяки медовому кольору своїх камінних стін, коли у світлі призахідного сонця всі містечка здаються ніби підсвіченими зсередини.
Існує версія, що в давнину саме тут водились якісь особливі бджоли, мед яких мав дивний, ні з чим не зрівнянний аромат, котрий зупиняв біля берегів іноземні човни. Цей солодкаво-пряний аромат досі відчутний у вузьких провулках. Країна, що пахне медом, — явище зворушливе.
Щоправда, існує ще кілька пояснень цієї назви. «Малат» по-фінікійськи — «тиха гавань, притулок», а по-арабськи «мальта» означає «непокрита».
Правдоподібні всі три версії: «медовий» острів був «тихою гаванню і притулком» для багатьох народностей світу, а його розміщення на перетині морських шляхів та незатишний гірський ландшафт робили його відкритим усім вітрам і всім завойовникам.
До речі, ти, як істинний лицар, досі вважаєш, що історія «справжньої Мальти» розпочалася лише в 1530 році з поселення на ній членів ордену Святого Іоанна-хрестителя. Це, безперечно, так.
Але дозволь внести деякі корективи
Перші поселення на Мальті виникли 5 тисяч 200 років до Різдва Христового. Що це були за поселення, звідки з'явилися — про це досі точаться суперечки і висуваються фантастичні версії про «зниклі народи». Самі мальтійці вважають себе нащадками фінікійських мореплавців, вихідців з Лівану. Хоча фінікійські колонії з'явилися на Мальті лише в XIII сторіччі до Різдва Христового, а дивовижні археологічні знахідки на острові датуються набагато давнішим періодом. І про це я розповім окремо...
Після фінікійців починається довгий ланцюг завоювань цього, на перший погляд зовсім не ласого клаптика землі. Фінікійців перемогли греки, греків вигнали з острова карфагеняни, карфагенян змінили римляни, а римлян витіснили вандали. Після вандалів островом майже чотири сотні років володіли візантійці, але покинули його під натиском арабів.
Треба зауважити, що саме араби навели аут неабиякий лад. Тому й нині багато географічних назв Мальти мають арабське походження: Мдіна, Рабат, Мелліха, Сліма, Марса.
Але в 1091 році араби здали Мальту норманам, а потім її було приєднано до Сицилійської Республіки.
Чи не досить цього грандіозного ланцюга, аби зрозуміти, скільки всього намішано на цій території, де на одному квадратному кілометрі часом не зустрінеш жодної людини, а населення одного містечка може дорівнювати кількості дітей, що вчаться в одній середній школі?
Тепер переходимо до лицарів Мальтійського ордену і до історії про... Золотого Сокола. Тобто — до початку, як ти, Майкле, кажеш, «справжньої історії Мальти», яка принесла їй всесвітню славу, сповнену таємниць, чугок та вигадок.
Відверто кажучи, мене страшенно захопила розповідь про твого мальтійського товариша — морського дослідника-аквалангіста Еджідіо Акулу. До речі, в мальтійських містечках кожен мешканець, крім власного імені та прізвища «за паспортом», має і своє особисте прізвисько. Скажімо, якщо в роду були надто високі люди, до їхнього імені додавалось прізвисько «довгий», спадкових товстунів прозивали «опецькуватими», зарозумілих — «всезнайками». І тому коли питаєш у місцевих:
— Як пройти до будинку містера Джона? — у відповідь почуєш уточнення:
— Джона Довгоносого?
Певно, пращури Еджідіо були мореплавцями або колись уполювали велику акулу. Наскільки пригадую, цей навіжений дослідник затонулих човнів був упевнений, що Золотий Сокіл зберігається в колекції останнього зі справжніх нащадків мальтійських лицарів сера Кретьєна, якого той пофарбував чорною фарбою. Досить незвичайна детективна колізія. За яку Еджідіо і заплатив власним життям.
Але все ж таки ця історія — для романістів. А їх, тих, хто ось уже кілька сторіч висуває власні версії місця знаходження Сокола, хоч греблю гати! І тому дозволю собі викласти цю історію в такому вигляді, в якому вона існує серед пересічних громадян.
...Найдавніший військово-духовний орден Іоаннітів бере свій початок від хрестоносців-прочан з Єрусалима. Це були не ті «хрестоносці», що під машкарою віри сіяли смерть. їхньою метою було служіння добру і справедливості. Але, маючи таку шляхетну мету, вони блукали по світу мов неприкаяні. І надовго ніде не залишались.