Смакуючи сухе ігристе вино, вона відчула, як її охопив сум від спогадів про те, як лише кілька місяців тому таке вино було для неї чимось особливим. Укупі з багаторазовими оргазмами та шампанським життя з Максом морально розтлило її.

Вона стала розбещеною, але не впала у відчай. Хай там як, вона з піднесенням дивилася у майбутнє. Сьогодні ввечері їй знадобиться значно більше, ніж келих шампанського, щоб заснути.

Пересвідчившись, що екіпаж літака нічого не бачить, вона розіпнула шубу та засунула бабку між ніж, затишно прилаштувавши її в потрібному місці. Вона десятки разів спостерігала, як це робив Максвелл. Щоб привабити покупців, він спроектував іграшку таким чином, що вона автоматично нагрівалася до потрібної температури. Навіть не дивлячись вниз, Пенні намацала кнопочку, яка вмикала іграшку.

Вона розмірковувала про те, чим Макс займатиметься, тільки-но «Чарівна ти» з’явиться на ринку. Напевно, він уже вигадує, як удосконалити лінію продукції. А можливо, він знайде собі ще одну подружку з «досконалими» геніталіями, на яких буде випробовувати свої зразки. Яка, не вагаючись, почне виражати своє збудження.

«Подружку» — недоцільне слово. Скоріш за все, «лабораторну мишу».

У чорнильно-чорному небі, високо над Атлантичним океаном Пенні наповнила другий келих шампанським, відкинулася назад, насолоджуючись чарівною пульсацією між стегнами.

Перші тижні у Нью-Йорку пролетіли як уві сні.

Гроші, що подарував Максвелл, надходитимуть у виді щорічної ренти. Не можна забрати усю суму, але Пенні має змогу розкошувати решту життя на накопичені відсотки. Завбачливо вона вклала гроші в невеличкий таунхаус у Верхньому Іст-Сайді. Коли агент з продажу нерухомості показав їй залиту сонячним світлом, викладену кахлем кухню, майстерно зроблений кований ліфт та різьблений мармуровий камін, Пенні, не вагаючись, виписала чек на всю суму. Тут було багато місця для шафи, яку заповнив її роздутий гардероб.

У перший день свого повернення до «Бі-Бі-енд-Бі» вона знайшла собі співмешканку.

Незважаючи на те що Монік вважала себе представницею богеми, вона із задоволенням кинула убогу студію, яку винаймала разом із двома сусідками під мостом Костюшко. Не встигла Пенні оком мигнути, як Монік уже діставала з таксі та тягла у вишуканий передпокій міського будиночку картонні коробки. Він запаху сандалового дерева сховатися було неможливо, але чудернацька музика індійської сітари Монік допомагала заповнити порожнечу. Щоб відзначити їхню першу спільну ніч, неохіппі, що переїхала до Пенні, приготувала каррі з тофу. Опісля обидві жінки плюхнулися на диван у кімнаті з домашнім кінотеатром, кожна з пакетом попкорну на колінах — дивилися наживо церемонію нагородження «Оскар».

Коли камера в театрі «Кодак» показала панораму глядачів, що зібралися на свято, Пенні не могла стриматися. Вона вишукувала бліде хлоп’яче обличчя Максвелла, його м’яке біляве волосся. Он там, у проході, сидів П’єр Ле Куржетт, приятель Алюет. Звісно, він присутній, бо ж Алюет мала отримати нагороду за найкращу жіночу роль. Пенні впізнавала багатьох можновладних людей, які принижували або скоса дивилися на неї. Важко повірити, що нещодавно вона була серед них. Ця частина її життя блякнула, мов мрія про секс. Вона дозволила Максвеллу ізолювати себе задля задоволення, що перетворилося на звичку, без жодного емоційного зв’язку, але тепер вона звільнилася.

Після постійних випробувань Максвелла та оцінюючих поглядів чистокровних завсідників модних курортів, яких вони зустрічали, Пенні вже не була такою вразливою до того, що її пожадливо пожирають очима. Час від часу вона чула, як клацають фотокамери папараці, але більше на них не реагувала. Пенні призвичаїлася до того, що всі очі завжди спостерігають за нею, тому вона мала нову розслаблену поставу.

Через таку свою нову самовпевненість або через нове вбрання вона нерідко ловила на собі зацікавлені чоловічі погляди. Коли вона прогулювалася Лексінгтон-авеню, то майже не впізнавала своє відображення у вітринах «Блумінгдайла». То неспішно крокувала довгонога амазонка. Куди й поділася дівоча гладкість. Волосся колихалося сяючою хвилею.

Озираючись назад, Пенні раділа, що Місто Світла ніколи не чуло про вершкове морозиво з крихтою.

У кімнаті-кінозалі вони з Монік добродушно посперечалися за пульт. Обидві глузували, дивлячись на екран, де менш відомі кінематографісти та продюсери красномовно висловлювали свою вдячність. Зі сцени проводжали переможця у категорії «Найкращий документальний фільм», потім трансляцію перервала реклама.

На екрані телевізора з’явилося кілька усміхнених молодих жінок. Усі скупчилися навколо столу. У центрі кадру найгарніша з дівчат задула свічки на торті з нагоди свого дня народження, а подружки вітали її подарунками. Задля сміху кожен подарунок виявився яскраво-рожевою коробкою, прикрашеною візерунчатим білим логотипом «Чарівна ти». Дівчата знизували плечима та хихикали. Ніби розділяючи якусь дивовижну таємницю, вони стискали губи та шепотіли одна одній на вушко. Іменинниця так пищала, наче в рожевих коробках була нірвана.

Пенні здавалося малоймовірним, що такі дівчата — стрункі, з очима як у лані, гладенькою чистою шкірою — мали якісь проблеми з пошуком залицяльника. Вони — останні в світі жінки, які б мали купувати вібруючі Максвеллові прилади.

Раптом Пенні уявила собі, як мільярди самотніх дружин або одиноких жінок ганьблять себе в ізольованому забутті. У бараках гетто чи в напівзруйнованих сільських будинках. Навіть не намагаючись зустріти потенційного партнера. Живуть і помирають, і єдиний за все життя їхній сексуальний партнер — пристрій лінії «Чарівна ти». Замість того, щоб бути повіями або мадоннами, вони дають обітницю безшлюбності, але багато займаються сексом. На думку Пенні, це зовсім не скидалося на соціальний прогрес.

Рекламу на телебаченні завершив знайомий слоган: солодкий жіночий голос промовив: «От-от з’явиться заміна мільярду чоловіків…»

— У них на П’ятій авеню є фірмова крамниця, — з набитим попкорном ротом промовила Монік. — Не можу дочекатися, коли вони завтра відкриються.

Пенні розмірковувала над відкриттям головної крамниці. Уже зростала черга з жінок, розпочинаючись за два квартали до самого магазину, аж від 55-ї вулиці. Увесь фасад будівлі оздобили рожевими дзеркалами, тому будь-хто, намагаючись зазирнути досередини, бачив лише своє улесливе рожеве відображення.

Пенні сподівалася, що кінцеві продукти ліпшої якості, ніж той, що Максвелл залишив для неї на борті «Гольфстриму». Тоді Пенні заснула під його заспокійливу вібрацію, але коли вони сідали в аеропорту Ла Гуардія, вона прокинулася та побачила, що бабка зламана. Два крильця пластмасової бабки відвалилися, а рожеве силіконове тіло тріснуло посередині. Здавалося, щось із неї вилупилося. Вона тоді ще подумала: «бабка-трансформер». Але ж це гусені перетворюються на метеликів. Метелики лише помирають. Відкладають яйця на капустяне листя та гинуть. Коли пілот приготувався сідати, Пенні потай витягла у себе з піхви шматки силікону, сховала у кишеню шуби.

Рішуче налаштувалася знайти справжнього, живого коханця з плоті та крові, перш ніж стати в чергу на П’ятій авеню.

Монік обізвалася:

— Дівчино з Омахи, обережно! — й почала кидати в Пенні солоним маслянистим попкорном.

По телевізору показували Алюет, яка йшла сценою за нагородою за найкращу жіночу роль. Довга, до самої підлоги сукня вирувала навколо її тонованих ніг. Оголені плечі, пряма постава, корсаж без бретелей високо тримає груди, вона була бездоганним втіленням самовпевненості та високих звершень. На неї захоплено дивилися всі.

— Боже, обожнюю її, — зітхнула Монік. — Ці коштовності справжні?

Поміж грудей, у самісінькому центрі, сяяв величезний сапфір.

Камера наблизила зображення Максвелла, який сидів у десятому ряду, біля проходу. Привабливий селюк, виглядало так, ніби він грає в якусь кишенькову електронну гру. Поки його великі пальці танцювали на клавішах маленької чорної коробочки, він, здавалося, не звертав жодної уваги на тріумф Алюет.