У нашій п’єсі. Щоб не відчували

Нестачі ви ні в чому...

Відходять розмовляючи.

Входить Автолік.

Автолік

Ха-ха! Ото ще дурепа та Чесність! Та й Довіра, її сестричка названа, — простакувата кумася! Я спродав усі мої блискітки: фальшиві самоцвіти, стрічки, склянки, парфумовані кульки, брошки, записнички, балади, ножики, нитки, рукавички, ремінці для сандаліїв, браслети, рогові персні,— нічого не лишилося, щоб перешкодити моїй скрині здохнути з голоду. Вони билися за те, хто купить перший, ніби мої цяцьки мали благословення, яке передається покупцеві. А я зміг побачити кілька пикатих гаманців і не забув використати їх для свого інтересу. Мій блазень, що міг би стати розумною людиною, так очманів від співу тих двох красунечок, що навіть не хотів з місця рушити своїми свинячими ногами, так був напханий по вінця співами та словами. А решта отари просто мало не затоптала мене, і нашорошені вуха краль змусили їх забути про все на світі. Можна було залізти будь-якій під спідницю, — ніякого враження. Можна було заіграшку звільнити будь-який гульфік від захованої в ньому калитки. Я міг відпиляти всі ключі від їхніх ланцюжків. Чим більше вони слухали, тим більше тетеріли, вони чули тільки пісеньку того пана і були захоплені тим нікчемою! Я гарненько скористався з такої летаргії, аби зрізати та випотрошити всі празникові гаманчики. І якби старигань не припхався галасувати через свою дівулю та королівського синка й не розігнав усіх моїх гав, то з усього війська гаманців жодного б не лишилося живого.

Камілло, Флорізель та Утрата виходять наперед.

Камілло

Мої листи туди раніше прийдуть,

Як ступите на берег ви. Вони

Всі сумніви розвіють.

Флорізель

А листи,

Що від Леонта надійдуть сюди...

Камілло

Тривогу батька вашого вгамують.

Утрата

Благослови нас небо! Ви надію

Відроджуєте в нас.

Камілло

(помітивши Автоліка)

А це ще хто?

Цим чоловіком можна скористатись.

Не гребуймо нічим, що стати може

Нам у пригоді.

Автолік

Якщо вони чули мої слова, то зашморга мені не оминути.

Камілло

А йди-но сюди, хлопче! Яка це пропасниця тебе трясе? Не бійся, друже: ми не заподіємо тобі нічого лихого.

Автолік

Я лише бідний чоловік, пане.

Камілло

Говори далі. Ніхто з нас не забере в тебе твоєї бідності. І все ж таки, аби прикрасити твою злиденність, ми маємо зробити обмін. Скидай же негайно свою шкаралупу — повір, це дуже потрібно, — і перевдягнись у вбрання цього пана. Якщо це невигідний обмін, то візьми оцю дещицю на відшкодування втрат.

(Дає гроші)

Автолік

Я лише бідний чоловік, пане.

(Убік)

І добре знаю вас, між іншим.

Камілло

Ходімо, поспішай, будь ласка; цей пан уже наполовину обдер себе.

Автолік

Ви мовите поважно, пане?

(Убік)

Я чую нюхом: щось вони хитрують.

Флорізель

Швиденько, прошу тебе.

Автолік

Ви й справді дали мені завдаток, але по совісті, я не можу його взяти.

Камілло

Розстібай гудзики та мерщій!

Флорізель і Автолік міняються одягом.

Хай щастя супроводить вас, шановна!

Щоб побажання це моє здійснилось,

Вам також треба перебратись. Отже,

В коханого візьміте капелюх,

Насуньте на чоло собі, обличчя

Закрийте хусткою і скиньте плащ,

Аби ніхто не зміг вас упізнати

(Лихого ока дуже я боюсь)

І не пустити вас на корабель.

Утрата

Я бачу, п’єса вже готова, я ж

В ній маю роль зіграти.

Камілло

Неодмінно.

Чи вже перевдяглися ви?

Флорізель

Якби

Я навіть батька по дорозі стрів,

Мене б він сином не назвав ніколи.

Камілло

Ні, капелюх тепер вам не пасує.

(Дає його Утраті)

Ходімо, пані. Друже, прощавай!

Автолік

Прощайте, пане.

Флорізель

Не забули ми

Нічого, Втрато? Згадуйте, прошу!

Камілло

(убік)

А я піду до короля негайно,

Щоб повідомити його про втечу.

Скажу йому, куди вони тікають,

І певен, що його переконаю

Податися за ними у погоню,

І разом з ним побачу я нарешті

Сіцілію мою. Цього жадаю

Я, наче жінка.

Флорізель

Поможи нам, доле!

У путь, Камілло, — і хутчій на берег.

Камілло

Тепер чим швидше рухатись, тим краще.

Флорізель, Утрата й Камілло виходять.

Автолік

Я зрозумів, у чому річ, бо дещо чув. Мати тонке вухо, гостре око та легку руку — це головне для мисливця за гаманцями; не завадить ще й мати добрий ніс, аби винюхати роботу для інших чуттів. Нині настав гарний час для того, щоб шахрайство забуяло пишним цвітом. Цей обмін був вигідний і без додачі, а ще ж яку додачу підкинули до обміну! Напевно, боги цього року поблажливі до нас, і ми можемо витворяти будь-що, не турбуючись про наслідки. Сам принц задумав якесь дурисвітство, вислизаючи з рук свого батечка, хоч має ніби гирю на ногах. Навіть якщо чесність велить мені попередити короля, я не зроблю цього; більш по-шахрайському буде змовчати, і я лишуся вірним законові мого фаху.

Входять блазень і пастух.

Сховаймося! Ось гарна здобич для тямущого мозку. В кожному провулку, в кожній крамничці, церкві, в суді чи на повішенні, — скрізь досвідчений чоловік знайде собі роботу.

Блазень

Диви лишень, яка ви важлива персона! Єдиний спосіб викрутитися, — це сказати королю, що цю дитину вам підкинули феї,* а ви тут ні до чого.