Пастух
Ні, ти послухай мене.
Блазень
Ні, ви послухайте мене.
Пастух
Гаразд, кажи вже.
Блазень
Оскільки вона — не ваша плоть і кров, це значить, що ваша плоть і кров нічим не образила короля. Отже, вашу плоть і кров королю нема за що карати. Покажіть одяг, який був на ній, усе, що ви тримали в таємниці, все, що ви знайшли при ній, і тоді, ручуся вам, закон вас випустить зі своїх кігтів.
Пастух
Я все скажу королю, нічого не приховаю, і витівок його синочка — так само. Бо він, я наважуся це сказати, повівся нечесно зі своїм батьком і зі мною, бажаючи мене зробити королівським сватом.
Блазень
Це правда, ви стали б щонайменше королівським сватом, і вашу кров можна було б продавати по бознаскільки за унцію.
Автолік
(убік)
Непогана думка, собачі діти!
Пастух
Гаразд, ходімо до короля. Доведеться йому почухати собі бороду, як він побачить, що в цьому вузлику!
Автолік
(убік)
Боюся, що ця скарга стане на заваді втечі мого пана.
Блазень
Благаймо небо, щоб він був у палаці!
Автолік
(убік)
Хоч я й шахрай від природи, та можу випадково стати й чесним. Сховаймо в кишеню цю гидоту.
(Зриває свою фальшиву бороду)
Гей, селюки! Куди ви йдете?
Пастух
До палацу, з ласки вашої.
Автолік
Доповідайте мені, навіщо, з ким, звідки взявся цей клунок, де ви мешкаєте, ваші наймення, вік, маєтність, освіта і все інше, що треба знати.
Блазень
Ми люди звичайні, пане.
Автолік
Брехня: ви неотеси й нечеси. А я брехні не терплю. Вона личить хіба що торговцям, і часто трапляється, що їм за брехню їхню ми, солдати, платимо дзвінкими монетками, а слід би платити гострою крицею. Отже, вони брешуть не задарма.
Блазень
Ваша милосте, ви й нам дали б монетку, якби не спіймали нас на гарячому.
Пастух
А ви, певно, з двору, пане, коли ваша ласка.
Автолік
Чи ласка, чи неласка, а я таки з двору. Хіба ж не по-двірському виглядає це вбрання?* Хіба ступаю я не в ритмі двірської музики? Хіба твій ніс не вловлює двірських пахощів, якими тхне від мене? Невже ти не відчуваєш у своєму підлому стані моєї двірської зневаги? Чи ти не вважаєш мене двірською персоною через те, що я, так тонко натякаючи, розпитую тебе? Я двірський вельможа від голови до п’ят, людина, що може підштовхнути або затримати твою справу. І саме тому я наказую тобі розкрити її мені.
Пастух
Моя справа, пане, стосується короля.
Автолік
Чи маєш ти вже адвоката для цього?
Пастух
Пробачте, пане, я не знаю, що це таке.
Блазень
(до пастуха)
Адвокат — це, по-двірському мовлячи, фазан. Кажіть йому, що не маєте.
Пастух
Ні, пане, я не маю ні фазана, ні фазанихи.
Автолік
Яке це щастя — мужиком не бути!
Але ж могла природа приділити
Мені те місце, що займає він,
Тому не зневажатиму його.
Блазень
(до пастуха)
Це, безперечно, значний вельможа.
Пастух
Він має розкішне вбрання, але не вміє його носити.
Блазень
(до пастуха)
Через своє дивацтво він здається ще благороднішим. Це значний вельможа, присягаюся вам: ви ж бачили, як він длубається в зубах.*
Автолік
Цей клунок? Що там у ньому? А в тій скриньці?
Пастух
Пане, в цьому клунку і в цій скриньці сховано такі таємниці, про які належить знати лише самому королеві. І він дізнається про них за годину, якщо тільки я зможу з ним поговорити.
Автолік
Марні, бородо, твої труди.
Пастух
Чому, пане?
Автолік
Короля нині нема в палаці. Він тільки що зійшов на новий корабель, аби розвіятися й прочистити душу від смутку. Бо. якби ти тямив серйозні справи, то знав би, що король переповнений печаллю.
Пастух
Так кажуть, пане. Це все від його сина, що хоче одружитися з пастуховою донькою.
Автолік
Якщо цього пастуха ще не запроторили за грати, нехай швидше тікає. Йому на голову впадуть такі прокляття, його візьмуть на такі тортури, що в будь-якого чоловіка лусне хребет, а серце розірветься навіть у чудовиська.
Блазень
Ви так думаєте, пане?
Автолік
Та ще й не він один страждатиме від усього, що розум може вигадати найжахливішого, а помста — найжорстокішого. Всі його родичі * — аж до п’ятдесятого коліна — будуть віддані катові на поталу. Дуже шкода, але з цього не викрутишся. Старий — мерзотник, баранячий свистун, овечий опікун — забажав зробити зі своєї доньки її величність! Дехто казав, що його каменують, але я відповів, що така смерть буде надто легка. Стягти наш трон у хлів! Та за такі жарти всіх смертей буде замало і найгірші тортури будуть надто слабкі.
Блазень
А ви не чули, пане: має той старий сина чи ні?
Автолік
Він має сина, і з нього живого здеруть шкуру, а потім його обмажуть медом і кинуть в осине гніздо, і він помре на три чверті з половиною. Тоді його повернуть до життя, покропивши горілкою або іншою вогненною рідиною. А потім, коли віщуни передбачать найспекотніший день, його приставлять до цегляного муру голісінького та ще й з південного боку, і сонце пектиме його, а мухи заїдять до смерті. Але навіщо нам говорити про тих мерзенних зрадників? Супроти їхніх злочинів страждання їхні — ніщо, вони гідні хіба що посмішки. Скажіть-но мені, — ви начебто гарні люди, не крутії, яку ви справу маєте до короля? Бажаючи вам допомогти, я проведу вас на корабель, представлю вас королю, шепну йому слівце, і, якщо є хтось при дворі, хто може задовольнити ваше прохання, то цей чоловік перед вами.