Волоське експедиція ставала тепер безпредметовою і тим часом як у польськім таборі галасливо святкували капітуляцію Сучави, як визначний польський успіх, одинокий успіх яким кінець кінцем могла похвалитися вся ся гучна кампанія,-хан і Хмельницький мусіли перенести всі свої гадки на розправу з королем.

Примітки

¹) Ся назва вагається: Борки чи Борки, тепер Великі і Малі Бірки над Тясмином, км. з 30 від Чигрина.

²) “Був я в козацькім обозі в Борках на ріці Тясмині, від Чигрина 30 верст, але в обозі Б. Хмельницького не застав, і мене з обозу привів до гетьмана до Чигрина підписок Андрій Скрицький. В Чигрині був я у гетьмана, і він мені казав, що король стоїть обозом за Старим Константиновим коло Чолганьского Каменя, і з ним велике військо, Поляки і Німці, а скільки тисяч, і хто начальники, і чи єсть там посполите рушеннє, того напевно невідомо. А твої государеві великі посли тепер теж в обозі під Чолганським Каменем(!), і честь їм від короля велика і корм іде великий; а приймав їх король в Варшаві і на стрічі було богато людей. А козацьке військо стоїть у зборі в Білій Церкві, сім полковників з козаками, і Ногайські Татари пішли теж під Білу Церкву; а скільки тисяч козаків і Татар, напевне невідомо. А в Борках у гетьманськім обозі козаків тисяч з десять. До Чигрина прийшов до гетьмана кримський посланець і сказав гетьманові, що йде йому в поміч сам кримський хан, але чи справді йде, чи ні, і скільки з ним людей, се (гетманові) невідомо. Гетьман чекає наступу короля і Поляків, а згоди з ним не сподіватись. Гетьманич Тимофій сидить у Сочаві в облозі з своєю тещею, і з ним 13 тис. козаків, а обложили його угорські та мунтянські люди. А господар волоський Василь на сім боці Дністра, і з ним людей до 100. Писав Тимофій до Чигрина до писаря Ів. Виговського, щоб він просив у його батька людей на виручку, але гетьман вагається (в том в розмышленье): післати сина виручити, так не буде з ким йому самому на Поляків стояти. Чекає твоєї государевої милости і хоче прислати післанцем рідного брата Виговського-але як його звати і з чим він його пошле не знаю”. Сівського столу 149 л. 51-3 (оповіданнє я перевів на перш. особу).

³) Акты Ю.З.Р. Х с. 56.

⁴) Тамже с. 58.

⁵) Акты Ю. З. Р. Х с, 43-4.

⁶) Тамже.

⁷) Акты Моск. Госуд. II с. 346.

⁸) Див. татарські оповідання нижче.

⁹) Михалов. с. 697.

¹⁰) Акты Ю.З.Р. Х с. 33, вище 643.

¹¹) Там же ст. 15-6.

¹²) Московські посли, Стрешнев і Бредихин, переїхавши українську границю 4 (14) жовтня, зібрали такі відомости, що під Білою Церквою стоять 6 полків: прилуцький, київський, переяславський, хотинський (!), білоцерківський і гетьманський, татарський царевич і Караш-мурза з 20 тис. Татар. Акты Ю.З.Р. Х с. 38. Пор. оповіданнє фастівського сотника вище с. 658.

¹³) Акты Ю.З.Р. X с. 39.

¹⁴) Акты Моск. Гос. II с. 343. Инший вістун чув 3(13) жовтня від якогось Іванка з Сорочинець, що сам нібито був в волоськім поході-мовляв гетьман почувши про смерть сина “нашвидку побіг у Волоську землю виручати своїх людей, що лишилися в облозі після його сина, взяв людей тільки два полки, а велике військо татарське від гетьмана відійшло-стоїть під Чорним Лісом, лишилися тільки два мурзи і з ними небогато людей”-тамже с. 346.

¹⁵) Акты Ю.З.Р. Х с. 42-3.

¹⁶) Кримські справи 1653 р. стовб. 18. В звідомленню того ж посольства оповідається під днем 8 (18) вересня: приходив до послів “литовський полонений диакон”, на імя Доментіян, і говорив: як приходять до царя від Б. Хмельницького грамоти, то його, диакона, кличуть до царя читати ті грамоти; Б. Хмельницький пише цареві, що король іде на нього з великим військом і посполитим рушеннєм, і наємного війська 60 тис. За тими вістями цар Іслам ґерай піде в поміч Хмельницькому після 10 вересня с. с.-кн. 34 л. 219.

¹⁷) Вище с. 558.

¹⁸) “Хмельницький не часто буває у хана, бо ті мурзи-свояки того, що небіжчик Тимошко стяв під Сучавою-хоч хан і пробував їx помирити, таки на нього відгрожуються”-Новини з обозу 14 листопада, Ґоліньск. с. 659.

¹⁹) “Коротка Нарратива” переказує се в таких виразах: Хмельницький “не має впливу між значнішими Татарами, бо його син убив перед сочавською облогою якогось значного мурзу, тому рідко і з ханом сходився, і Ординці шарпали козаків, нарікали на нього, що він Орду сюди спровадив під такий час, і все йому на злість (in barbam) чинили”.

Доні в депеші 12 листопада: оден з татарських бранців, приведених до королівської кватири 9 або 10 листопаду, “оповідав, що деякі мурзи заприсяглися вбити Хмельницького, в пімсту за мурзу, що його син убив у Сучаві; тому (Хмельницький) не поспішається йти до хана, а докучається йому, щоб він ублагав своїх” (с. 574). Так я розумію сей видимо несправний текст маючи на увазі анальоґічну звістку у Ґоліньского: Кілька головніших мурзів сприсяглися (beli w odpowiedzi) на Хмельницького що Тимошко йдучи на Волощину їx брата стяв; через те Хмельницький не бував у хана, але хан пустив в діло свій авторитет і їx цілком погодив-тим самим, що і Тимошок ж здох(!)” І далі відомости з 14 листопада: “Хмельницький не часто буває у хана, бо ті мурзи-родичі того, що Тимошко небіжчик стяв під Сучавою,- хоч хан і старався їx помирити, все таки заявляють, що почувають обовязок пімсти” (с. 658 і 659).

²⁰) Свідчення бранців узятих в середині листопада-у Кубалі в додатках с. 406.

²¹) Тамже с. 407.

²²) Акты X с. 131.

²³) Жовнинський отаман Зощенко оповідав Стрешневу 11 (21) жовтня: “Пішов гетьман у Волоську землю, а з волоської землі мабуть піде під Камінець на короля” (с. 44). А 13 (13) жовтня Юрий Хмельницький оповідав послам, що його батько з-над Дністра, відібравши частину козаків і Татар пішов під Сучаву-визволяти Тимоша (“потому что гетманской сынъ Тимофей... отъ Венгоръ и отъ Мутьянъ и отъ полскихъ людей изъ осады не освободился”), а сам з військом і з Ордою від Дністра пішов під Камінець (с. 45). Відомости жовнівського отамана, очевидно, на кілька день мусіли бути старші,-припускаючи, що вони були вірні і докладні.

²⁴) Акты Х с. 44.

²⁵) Тамже с. 54.

²⁶) Цифру сю дає Радивилів-с. 54.

²⁷) Оповіданнє Харка власне так треба розуміти, що гетьман з-над Богу, з Соболівки вислав військо в поміч синові, сам якийсь час іще лишився на місці, а потім рушив за Дністер на Камінець: “Гетьман Б. Хмельницький стоїть на Богу, в містечку, що зветься Соболеве, а в Волоську землю-визволяти свого сина від Венгрів і Поляків-післав козаків тисяч з 20, та кримські люде пішли з ним; а сам кримський хан і Орда стоять від гетьмана з милю або більше, і з ним Орди тисяч з 40”.-с. 43.

²⁸) Міркую так: Степан виїхав до гетьмана з вістями, що московські посли недалеко Путивля-що було 12-13 н. с. жовтня, а 28 вернувся від гетьмана до Чигрина з наказом, щоб чигиринський полковник тих послів затримав у Чигрині і до війська не пускав. Справа була спішна, і довго у гетьмана він не міг лишатись-значить був у нього десь 21-22 жовтня-с. 51.

²⁹) Тамже с. 52.

³⁰) Я се відзначив уже, що таким чином приходиться признати незручною вигадкою сумну стрічу гетьмана з тілом сина в поході, що пішла в літературі. У Костомарова читаємо-з цитованнєм Бантиша-Каменського: “В дорозі Богдан несподівано стрів козаків, що верталися з Сучави. Вони везли з собою гріб Тимофія, укритий двома коврами. “Хвала Богові-сказав старий-мій Тимофій умер як козак і не дістався до рук ворогів” (с. 635). Останнє, як бачимо, походить з звідомлення Стрешнева, але воно ж і заперечує можливість всякої стрічі Богдана з тілом сина-не то що несподіваної.

³¹) Так говорять “авізи”, зложені на підставі свідчень отсього Татарина, й инших бранців-Міхалов. с. 695.