I саме час задуматись, що раз вiн появивсь,

То й бог десь рядом ходить.

Люди, люди, цi дурнi козли!

Як остопиздiли менi мiстичнi блядi,

Обвiшанi восточною хуйнею,

Що перед тим як взяти хуй у рота

Повинна привести себе у резонанс

З ефiром свiтовим. Кiстлявi атеїстки,

Що лекцiї читають кугутам про Марс i iншу поєбєнь,

А кугути їбуть їх довгими сумними вечорами

Десь пiд коморою, а та тiки сопить,

А крикнути стiсняється, падлюка,

Бо з города приїхала, в костюмi,

I дулю накрутила в головi.

Совсєм не кайф їбать таку колоду безчуственну.

Та i клiкуши тоже хороши -

Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,

А як не даш їм грошей, то сєйчас

Обматюкають i плюнуть на пальто,

Що i хiмчистка потiм не почистить.

Куди не кину оком стомленим -

Кругом хуйня. Заябують мене

Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,

Розпатлана самиця злоєбуча,

Що верхи на скаженiм бугаї

Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових

У нiкуда; або духовнiсть смирна

Що перстами, покрученими от полiартрiту,

Показує нам, де дорога к храму. В храмi тiм

Залiзо ржаве лежить у рiзних позах

I гнила картопля. О, блядський смисл життя,

Якщо ти єсть!

Фiлiн.

Ти тоже розпиздiвся на весь лiс, начальник.

Ну просто романтiзмом повiяло

I Байроном набздiло трохи.

Що ж ти не пiшов в поети,

А подавсь в шпiони?

Власов.

Справа в тому, mein lieber Совушка,

Шо поети разлiчними стiхами

Нам об'яснялi мiр.

Но основна задача в том i состоiт,

Щоб мiр цей пєрєдєлалi шпiони.

Голос з лiсу.

Ау! Ау!

Власов.

То Пєлагєя,

Вона у лiс по ягоди пiшла,

Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.

Вiн їх обох пиздячить, маму й тата,

Хiба це жизнь — щодень приходить п'яний

I батька з матiр'ю халявами по пицi виховує.

Фiлiн.

Та отруїти надо.

Власов.

Ха! Його труїли ми неоднократно,

Та вся отрута в його органiзмi

В мить перетворюється

На шмурдяк молдавський.

Гiвно, яке вiн їсть, у ту же мить

Утворюється бiлоснiжним салом.

Входить Пєлагєя Нилiвна, мать з великої букви, ум, чєсть i совiсть нашої епохи iз слiдами билої краси на лiце i тєлє.

Пєлагєя (ридаючи, до генерала).

Мiй любчику, яка хуйова жизнь!

Хотiлося б, усе в пизду пославши,

Вдвох милуватися у банi на полицi

I вiничком любовно пиздитись

I сьорбати чайок. А замiсть цього

У тебе развєдка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,

А у мене — мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,