Письмове фіксування причин стресу, конфліктів і переживань знижує напруженість і почуття занепокоєння.

Що я намагаюся сказати? Перенесення переживань на папір дає відчуття свободи і допомагає позбутися безлічі негативних думок просто тому, що ви наче зливаєте їх із підсвідомості. Саме тому я наполегливо просив вас зафіксувати в письмовому вигляді всі негативні шаблони вашого мислення, проблеми й складнощі.

Так само хочу відзначити, що записування має стати вашою звичкою – і для позитивних, і для негативних вражень і думок.

Цій темі я присвятив окремий розділ (розділ 8), але не можу не згадати цього прийому й тут. Якщо концентрувати увагу на рішеннях, саме рішення ви будете отримувати, не даючи змоги проблемам контролювати вашу свідомість і ваше життя. Фокусування на рішеннях дозволяє бути більш активним, позитивно налаштованим і спокійним, бо роздуми й переживання про проблеми розхитують нервову систему, не даючи результатів. Більш детально ми поговоримо про рішення в одному з останніх розділів, і в ньому я розповім про те, як перетворювати ускладнення в рішення і розв’язувати проблеми раз і назавжди.

Наукові дослідження підтверджують, що люди, які вміють прощати, набагато швидше й безболісніше звільняються від переживань і стресів, довше живуть і рідше хворіють. Я розумію, що багатьом із нас складно пробачити й забути ницість, підлість, помилку чи зраду близьких. Ми зачаюємо злість та образу на дружину, рідних, колег і друзів. Але ось про що я хочу, щоб ви подумали: якщо хтось вас скривдив (на вашу думку), велика ймовірність того, що він сам про це і не підозрює. А навіть якщо й знає про це, то навряд чи це з’їдає його зсередини. Непрощення спалює зсередини саме вас! Воно впливає на ваш настрій, здоров’я, результати… Просто подумайте: невже не простіше було б пробачити й забути, звільнитися від страждань? Не думайте про справедливість щодо кривдника, подумайте про справедливість щодо самого себе: невже справедливо змушувати себе страждати через чиїсь вчинки? Окрім того, непрощення – це бар’єр на шляху до успіху, до того життя, про яке ви мрієте. Це те, що перешкоджає вам у досягненні неможливого.

«Прекрасна порада, – подумаєте ви. – От тільки як це зробити?

У мене ніяк не виходить».

Відповідаючи на це запитання, забіжу трохи вперед і розповім про те, що в подальших розділах книжки буде розкрито докладніше. Для того щоб бути ефективним, не можна просто перебувати в гарному настрої і мислити позитивно. Вашій свідомості потрібно щось дієвіше. Що?

Мета і напрямок руху до неї.

За відсутності мети свідомість тиняється без діла, уникаючи того, що вам неприємно, але не наближаючи вас ні на крок до успіху. Не вибравши напрямок руху для свого життя, розмірковуючи: «Буде що буде», – ви так і проживете в очікуванні удару долі з-за рогу.

Саме для того, щоб знайти контроль над своїм життям, необхідно поставити перед собою цілі й розробити план їх реалізації. Багато людей це розуміють, але не застосовують на практиці. Ми вже говорили про це, і я знову буду повторювати протягом усієї книжки: самих думок недостатньо! Якщо сильно чогось захотіти, але нічого не зробити – бажання саме в життя не втілиться. Так, свідомість має приголомшливу силу, але тільки роздумів мало. Всесвіт – це не служба доставки, у яку потрібно просто подумки звернутися, щоб отримати бажане.

Один зі способів мотивувати себе (поставивши перед собою цілі) – постійно запитувати себе: що тепер я можу (маю) зробити для того, щоб наблизитися до моєї мети?

Щоб успішно рухатися по життю, вам будуть потрібні і цілі, і напрям руху – як карта, що показує шлях, і компас, що дає змогу не збитися з курсу.

Наостанок хочу поділитися з вами ще двома прийомами мотивації себе, які вам особливо знадобляться ПІСЛЯ того, як ви пройдете шлях постановки цілей у наступних розділах книжки.

Прийом перший. Захистіть себе від провалів. Прийом другий. Рухайтеся в напрямку успіху.

Задумайтеся, що мотивує вас сильніше: прагнення уникнути невдачі (бідності, ганьби, провалу, хвороб тощо) чи прагнення досягти успіху (стати багатшим, здоровішим, щасливішим і т. д.)?

Обидва стимули ефективні й однаково корисні. Але тут важливо пам’ятати про баланс!

Якщо ви все життя тільки й думаєте про те, як уникнути проблем, ви далеко не підете і станете жити за принципом «хоч би нічого не сталося…» Ваше життя буде сірим і позбавленим радості досягнень.

Дослідження життя успішних людей підтверджують, що вони грамотно використовують обидва прийоми, чергуючи їх і знаходячи правильний баланс. Тому, якщо ви хочете знайти силу й мати достатньо мотивації для досягнення будь-якої мети, необхідно привчити себе рухатися до успіху! Я не сумніваюся в тому, що ви уникаєте невдач і небезпек (на це спрямовані навіть найпримітивніші захисні рефлекси), але сподіваюся, що матеріали цієї книжки допоможуть вам збалансувати свій життєвий шлях. Саме про це – усі наступні розділи. Адже прагнення до успіху лежить в основі вміння робити неможливе.

Я знаю, що ця фраза вже застрягла у багатьох в зубах. Виникає лише одне запитання: чи вірите ви в те, що позитив цей знайти можна і треба? Я закликаю вас шукати не стільки позитив (позитивні емоції та ін.), скільки можливості – для руху вперед і розвитку.

Хочу нагадати вам своє визначення удачі:

Ступінь успішності визначається нашим сприйняттям навколишнього світу і вибором, який ми робимо щодо кожної з можливостей, з якими стикаємося.

Саме тому пошук можливостей і збереження позитивного світосприйняття дозволяють нам істотно підвищити градус своєї успішності.

Можливо, зараз ви про себе думаєте: «Господи, який величезний список рекомендацій! Скільки всього мені потрібно зробити для “прочищення мізків…” Я ніколи в житті не думав стільки про свою свідомість…»

Що ж, прекрасно! Ви стали на шлях змін – і це головне.

Далі в процесі розповіді я запропоную вам ще десятки порад, прямо й побічно пов’язаних із мисленням і сприйняттям світу, які допоможуть вам знайти контроль не тільки над своїми думками, але й над своїми досягненнями.

Головне питання, яке кожен із нас має ставити собі щодня, просте: «Про що я думатиму сьогодні? На чому буду концентруватися? Чим заповнюватиму свою свідомість?»

Але пам’ятайте: «провітрити» і переорієнтувати свої думки недостатньо, це лише перший крок процесу. Це – лише частина Таємниці, але не її суть. Тому що, знайшовши контроль над свідомістю, ви повинні зробити наступний крок – зрозуміти, що ж для вас у цьому житті найважливіше…

Один із моїх кумирів – мій син Бен, я зву його Бенні. І він – один із моїх кумирів не тільки тому, що я його дуже люблю, але й тому, що я багато чого в нього вчуся. Він нагадує мені про те, що в житті найважливіше, про те, наскільки легким може бути це життя, про те, що до всього слід підходити творчо, і про те, що завжди слід старатися виходити за окреслені кимсь межі. Ці уроки дуже важливі для мене.

Хочу розповісти вам про випадок, який стався, коли Бенні був маленьким, йому було років сім. Тоді ми жили у Москві. У Москві мені особливо подобалося проводити разом із ним вихідні. По суботах ми ходили гуляти, Бенні сам вирішував, куди ми підемо, і, відверто кажучи, ганяв мене по всьому місту. Щоразу перед нашою прогулянкою він малював його план кольоровими олівцями, і ми робили все те, що зазвичай роблять татко з сином на прогулянці. Ми могли піти в цирк або аквапарк, чи на бал-маскарад, чи грати взимку в сніжки тощо. І принаймні раз на місяць мій син пропонував мені піти в центр міста, до Кремля. Ми ходили в Оружейну палату чи якийсь інший музей, чи на Красну площу, чи на велику гірку біля Кремля, з якої діти катаються взимку на санчатах. Хочу зауважити, що Бенні в мене дуже розумний, і не просто розумний, а ще й досить хитрий. Словом, весь у мене вдався. Через певний час я помітив, що в кінці кожної нашої «кремлівської» прогулянки ми чомусь опиняємося біля крамниці «Дитячий світ». Що тут скажеш! «Дитячий світ» – чарівне місце для дитини, особливо славетний «Дитячий світ» на Луб’янці. Отже, ми йшли в «Дитячий світ», мій син казав мені: «Я тільки подивлюся…» І думаю, ви вже здогадалися, чим закінчувалося це «подивлюся» – ми купували силу-силенну всіляких іграшок. Зазвичай ми виходили з крамниці з купою непотребу, але нам було весело, і ми чудово проводили час. У Бена була «відпрацьована» методика: ми заходили до крамниці, він показував на іграшку, яка йому сподобалася, і казав: «Татку, дивись, як цікаво. Може, купимо?» Я, звісно, купував, і, виявляючи непересічний талант менеджера з продажів, мій синок «продавав» мені як мінімум кілька позицій за один такий похід.