Повернімося до листопаду. Те, що напружувати всю свою силу та щороку народжувати нове листя таки доцільно, дерева доводять після кожної пережитої зими. Проте тут криються ще й інші небезпеки, наприклад, сніговій. Якщо вже згадані 1200 квадратних метрів листяного покриву зникають, то біла ковдра вкриває тільки гілки, а це означає, що більшість снігу падає на землю. Ще більший тягар, аніж сніг, створює крига. Температура трохи нижче від нуля вкупі з безневинною мжичкою — кілька років тому я таке пережив. Три дні тривала ця незвична погода й з кожною годиною я все більше боявся за ліс. Тому що опади просто миттю нагромаджувалися на гілках і посутньо їх обтяжували. Це мало неймовірно гарний вигляд: усі дерева огорнув скляний кожух. Проте весь молодий березняк гуртом перехилився, і я подумки та з важким серцем уже його списав. Серед дорослих дерев передусім хвойні, здебільшого псевдотсуги та смереки, втратили до двох третин зелених гілок крони, що з гучним звуком відламалися. Це неймовірно послабило дерева, й мине ще багато десятиліть, аж поки верховіття знову повністю відновляться.

Одначе перехилений молодий березняк мене здивував: коли за кілька днів лід розтанув, дев’яносто п’ять відсотків стовбурів знову випросталися. Тепер, через кілька років, на березах не видно жодних наслідків тих подій. Звісно, були й такі, що вже не підвелися. Їхні трухляві стовбурці одного разу переламалися, вони померли й тепер повільно перетворюються на гумус.

Отже, листопад — це ефективний захисний захід, що ідеально пасує до клімату наших широт. Окрім того, для дерев це також можливість урешті-решт випорожнитися. Як і ми перед сном ідемо до вбиральні, так само й вони прагнуть позбутися зайвих речовин. Останні сиплються у вигляді опалого листя додолу. Скидання листя — активний процес, отже, тоді дерево ще не має спати. Після того як резервні речовини перетекли назад у стовбур, дерево утворює розділювальний шар, що обрубує зв’язок з гіллям. І тепер, щоб листя впало на землю, досить уже навіть найменшого подуву вітру. Тільки тоді дерево йде на спочинок. Це необхідно, щоб відпочити від навантажень попереднього сезону. Брак сну впливає на дерева так само, як і на людей: він небезпечний для життя. Це і є причиною того, чому посаджені у вазонки дуби й буки не здатні вижити в наших кімнатах. Тут вони не можуть відпочити, а тому здебільшого вмирають іще на першому році життя.

Для молодняка, що перебуває в тіні своїх батьків, існують деякі чіткі відхилення від стандартної процедури листопаду. Коли материнське дерево втрачає листя, на землю несподівано потрапляє достатньо сонячного світла. Тому молоді дерева по-справжньому чекають на цей проміжок часу, щоб у променях сонця накачати багато енергії. Це триває аж до перших морозів. Якщо температура опускається суттєво нижче за нуль, скажімо, нічні заморозки досягають —5 °C, тоді всі дерева примусово втомлюються й поринають у зимовий сон. Утворення розділювального шару більше неможливе, скидання листя — виключено. Для карликів це не відіграє жодної ролі. Через їхній низький зріст їм не загрожує жоден вітер, і навіть сніг тільки в дуже рідкісних випадках стає справжньою проблемою. Навесні молоді деревця ще раз користаються з цієї нагоди. Вони зеленіють на два тижні швидше, ніж дорослі дерева, й забезпечують собі в такий спосіб поживний сонячний сніданок. Одначе звідки потомству знати, що пора діяти? Йому ж точно не відомо, коли материнські дерева пустять паростки. Це дія м’яких температур, які панують в навколоземному просторі й дійсно про наближення весни оповіщають молодняк приблизно на два тижні швидше, ніж тридцятиметрові крони. Там холодні вітри та шпаркі нічні морози ще трохи затримують теплу пору року. Тільки старі дерева завдяки своїм парасолюватим гілкам тримають на припоні сильні пізні морози біля землі; шар листя над землею діє як підігрівальний компост, що змушує позначку термометра піднятися на кілька градусів. Разом з виграними восени днями нащадки отримують цілий місяць вільного часу для росту — а це таки становить майже двадцять відсотків вегетаційного періоду.

Листяні дерева по-різному ставляться до ощадливості. Перед листопадом резервні речовини перекачуються назад у гілки. Проте деяким деревам це геть байдуже. Наприклад, вільхи, скидаючи додолу яскраво-зелене листя, поводяться так, ніби завтра не настане ніколи. Щоправда, вони здебільшого стоять на болотистих, рясних на поживні речовини територіях і, очевидно, можуть дозволити собі розкіш щороку заново виробляти хлорофіл. Із цією метою гриби та бактерії коло підніжжя дерев переробляють старе листя, і ця сировина тоді знову потрапляє в корені. Вільхи також відмовляються від рециркуляції азоту, адже живуть у симбіозі з протеобактеріями, що постійно надають його в достатній кількості. За рік на одному квадратному метрі вільхового лісу маленькі помічники здатні витягти з повітря й доставити до коріння своїх дерев-друзів аж до тридцяти тонн азоту^{40}. Це більше, ніж багато селян розкидає на своїх полях як добриво. Якщо чимало дерев намагаються господарювати економно, то вільхи демонструють власне багатство. Подібно чинять також ясені та бузина. Ці марнотратники скидають зелене листя, відтак не роблять жодного внеску до осіннього забарвлення лісів — кольоровими є тільки ощадливі дерева. Хоча навіть це не до кінця точно. Жовті, оранжеві та червоні барви з’являються через відкачування хлорофілу, але навіть і ці каротиноїди й антоціани врешті розкладаються. Дуб є настільки обережним, що витягує з листя все й скидає його аж коричневим. Буки мають усі кольори — від брунатного до жовтого, а вишні втрачають червонясте листя.

А втім, іще раз повернімося до хвойних дерев, які в цьому контексті я майже зовсім занедбав. Також і тут є кандидат, що скидає листя так само, як і листяні дерева, — модрина. Мені не відомо, чому, на відміну від усіх інших хвойних представників, саме вона дотримується того-таки принципу, що й листяні дерева. Можливо, в ході еволюційних змагань просто ще не визначено, як перезимувати найкраще. Адже збереження голок дійсно надає стартові переваги навесні, бо дерева можуть одразу ж, без клопіткого пускання паростків, братися за фотосинтез. Але насправді земля ще мерзла, й багато з них часто зсихає. Натомість крону вже інтенсивно відігріває весняне сонце, тож її листя здатне до фотосинтезу. Окрім того, голки, що утворилися торік і ще не мають товстого шару воску, є зовсім в’ялими, вони не здатні загальмувати випаровування, коли наближається небезпека.

Проте смереки, сосни, ялиці та псевдотсуги так само змінюють голки, адже й вони повинні випорожнюватися. Задля цього вони скидають старі хвоїнки, що вже пошкоджені й не такі продуктивні. Одначе все ж таки ялиці утримують їх десять років, смереки — шість, а сосни — три роки, це видно по відповідних ділянках гілок. Передусім сосни, що в такий спосіб скидають чверть свого покриву, взимку мають трохи обскубаний вигляд. Навесні, з новими паростками, починається новий сезон, що допомагає кроні знову набути здорового вигляду.

Листопад восени та зазеленіння навесні — звичні явища в лісах наших широт. Утім, якщо придивитися до цього процесу пильніше, то це велике диво, адже для нього деревам насамперед потрібне відчуття часу. Як їм дізнатися, що незабаром прийде зима або ж що зростання температури не є лише коротким інтермецо, а дійсно сповіщає про весну?

Цілком логічно звучить, що теплі дні зумовлюють пускання паростків, адже, врешті-решт, замерзла вода в стовбурі дерева тане і знову тече. Однак дивовижним є те, що бруньки зеленіють тим швидше, чим холоднішою була попередня зима. Науковці з Мюнхенського технічного університету дослідили це в лабораторії штучного клімату^{41}. Що теплішою була холодна пора року, то пізніше зеленіло гілля буків — а це спершу звучить нелогічно. Адже, як засвідчують регулярні сенсаційні повідомлення в пресі, багато інших рослин, наприклад, трави, у той час нерідко активізуються й розквітають іще в січні. Можливо, без низьких температур дерева не здатні поринути в такий потрібний для їхнього відпочинку зимовий сон, а відтак не можуть запустити всі життєві процеси навесні? Хай там що, але в процесі зміни клімату це радше негативне явище, бо тоді перевагу здобувають інші види, не такі втомлені й здатні швидше утворити нове листя.