Найперша бібліотека з’явилася в Єгипті. Книжки, які в ній зберігалися, не мали сторінок, вони були написані на згорнутому папері, так званих сувоях. Уяви собі цілу бібліотеку книжок, схожих на гігантські рулони туалетного паперу! Якось у бібліотеці почалася пожежа, і всі книжки згоріли. Який жах! Будь ласка, не допусти, щоб подібне сталося з твоїми улюбленими книжками.

Усім деревам, рослинам і тваринам, які розділяють цей дивовижний світ з нами, потрібні три невидимі гази, щоб рости й бути здоровими. Ці магічні гази називаються двоокис вуглецю, водяна пара і кисень. Вони – основні будівельні блоки всіх істот, без них не було б життя на Землі.

Щоразу, вдихаючи, ти заповнюєш легені свіжим повітрям, яке містить кисень. Твоєму тілу потрібна велика кількість кисню, щоб правильно функціонувати, тож кисень швидко витрачається і замінюється на вуглекислий газ. Коли ти видихаєш, вуглекислий газ виходить назовні.

Усі рослини, в тому числі дерева, збирають із повітря вуглекислий газ і водяну пару. Вони використовують енергію сонячного світла, щоб перетворити ці гази на цукор та інші основні продукти живлення, які допомагають рости. Роблячи це, рослини виділяють у повітря кисень.

Цей процес називається фотосинтезом і є єдиним джерелом цукру й кисню для всіх істот.

Люди й рослини, звісно, дихають по-різному. У нас є ніс і рот, крізь які ми вдихаємо кисень. Вони пов’язані з легенями, які закачають і викачують цілющі гази. У рослин немає легень, але вони мають багато дихальних пор, розкиданих по листю і стеблах, які пропускають гази. Вони поєднуються прихованою своєрідною системою дуже тонких трубок, які переносять воду з глибокого коріння рослин у сирому ґрунті аж до листків на верхівці рослини.

Усі рослини роблять усе можливе, щоб трубки завжди були заповнені водою. Але коли листя дуже нагрівається або ґрунт дуже висушується, вони закривають дихальні отвори, щоб зберегти воду. Коли дихальні отвори відкриті – вода випаровується. Тим часом двоокис вуглецю надходить у рослину.

Працюючи в садку, я співаю, тому що знаю: всі рослини дякують за вуглекислий газ, який я видихаю! Звичайно, я не можу їх чути. Але я знаю, що двоокис вуглецю допомагає їм виростити більше квітів, фруктів, крупи й овочів.

Те, як від невидимих газів і сонячних променів виникає життя, скидається на казку. Але це і справді відбувається в усьому світі. Я дуже тішуся з цього, адже в іншому разі не зміг би відповісти на твоє чудове запитання – мене б просто не існувало.

Знаєш, як це, коли мама й тато роздратовані, але це не твоя провина? Ти дуже, дуже злишся і також трохи сумуєш, чи не так?

Ну, можливо, після цього ти робиш щось, що дратує когось іншого. Можливо, брата або сестру, і ти знаєш, як їх заводить, коли ти заховаєш улюблену іграшку або нагадуєш, що вони зовсім не розуміють математику. Або, можливо, ти знаєш, як змусити злитися когось у школі – наприклад, сказати, що на обід буде риба, коли знаєш, що він її ненавидить, або обізвати його.

Ось чому люди злі – тому що хтось їх розгнівав або засмутив. Вони хочуть позбутися цього почуття, тож намагаються розсердити або засмутити тебе. Це все одно, що використовувати інших людей як сміттєвий кошик. Їм погано, тому вони намагаються викинути це почуття в тебе. Трохи згодом вони відчувають полегшення. Вони думають: «Дякувати Богові, я позбувся цього сміття».

Але це не допомагає. За певний час це сміття повертається, як коли викинеш щось у море або ставок і воно спливає на поверхню. Можливо, ці люди почуваються потім погано через те, що вчинили погано. Або, можливо, вони сумують і плачуть.

Можливо, вони не відчувають докорів сумління. Але за те, що вони такі злі, їх ніхто не любить. Це злить і засмучує їх іще більше. Тож вони викидають навіть більше сміття в людей, які їх оточують. Проте все лише погіршується, і вони, врешті-решт, почуваються так, ніби перебувають посеред величезного звалища.

Наступного разу, коли хтось намагатиметься тебе розізлити, просто запитай себе: «Цікаво, чому ця людина настільки нещаслива? Цікаво, що змушує її поводитися так зі мною?»

Найдивніше, що коли зробиш це, ти не почуватимешся так погано.

Науковці знайшли докази того, що Всесвіт утворився після гігантського вибуху, який називають Великий Вибух. Усі маленькі шматочки, які утворюють сучасну галактику, зірки і планети раптово з’явилися після цього вибуху. Насправді «Великий Вибух» створив і сам космос. Що навіть дивніше, «Великий вибух» створив і час.

Через те що на початку був саме вибух, Всесвіт і далі розширюється. Це означає, що галактики віддаляються одна від одної й віддалятимуться ще більше. Проте сила тяжіння може все змінити.

Сила тяжіння (гравітація) – це сила, яка намагається тримати все разом. Ось чому, падаючи, ти падаєш на Землю, а не вгору, подалі від Землі. Гравітація притягує тебе і Землю одне до одного. Так само одна частина Всесвіту притягується до іншої. Тож не виключено, що в далекому майбутньому сила тяжіння може уповільнити розширення Всесвіту, зупинити його і повернути у зворотній бік. Це означає, що Всесвіт стискатиметься.

Потім, у дуже, дуже далекому майбутньому у Всесвіті трапиться протилежне Великому вибуху, що іноді називають «Йикилев Хубив» («Великий Вибух», записаний задом наперед) або Великий Хрускіт. Це може привести до «Великого Відскоку» та іншого «Великого Вибуху» і так далі. Історія Всесвіту буде такою: Великий Вибух, Велике Розширення, Велика Зупинка, Великий Колапс, Великий Хрускіт, Великий Відскок, Великий Вибух…

Іншими словами, Всесвіт не утворився з нічого, він утворився в результаті розпаду попереднього всесвіту.

Наш Всесвіт є переробленою версією попереднього.

На жаль, у нас немає досить доказів, щоб довести, що ця теорія про утилізацію Всесвіту правильна. Справді, є деякі факти, які свідчать про те, що Всесвіт не може змінити розмір. Тому вчені й далі досліджують цю таємницю.

Поки ми чекаємо наукової відповіді на це запитання, варто згадати святого Августина, християнського філософа IV століття, який наштовхнувся на подібну головоломку. Замість запитання «Що було до Великого Вибуху?» хтось запитав його: «Що робив Бог, перш ніж створив світ?» Він відповів, що Бог створював пекло для людей, які ставлять такі запитання.

Спочатку розгляньмо, як наша шкіра отримує колір. У шкірі є особливі клітини, які утворюють темні згустки молекул, що називаються пігменти. Різні згустки мають різні кольори. Комбінації згустків можуть мати інші кольори. Що більше пігментів у шкірі, то сильніший її колір. Наприклад, у шкірі шведів дуже мало пігментів, тому вони бліді, у шкірі жителів Сенегалу (це в Африці) дуже багато пігментів, тому вони темношкірі.

Щоб дізнатися, чому в людей різний колір шкіри, звернімо увагу на користь, яку приносить пігмент. Він може бути природним сонцезахисним кремом. Сонячне світло містить небезпечні види енергії, які можуть викликати сонячний опік і навіть спричинити рак. Коли ж небезпечне сонячне світло потрапляє на шкіру, пігмент може захопити його і не дати нашкодити людині. В Африці, де сонце дуже інтенсивне, темна шкіра – ніби сильний щит, що захищає людей від раку. У європейців цей щит не такий сильний (але це не означає, що вони частіше хворіють на рак).

Якби ми не отримували сонячного світла, у нас були б інші хвороби. Нам потрібне сонячне світло, щоб одержувати вітамін D, який потрібен організму, щоб бути здоровим. В Африці так багато сонця, що невелика кількість сонячного світла все ж таки може потрапити у шкіру. У Європі сонце не таке сильне і його недостатньо, щоб вироблявся вітамін D. Ось чому в людей, чиї предки з Європи, шкіра світла.