Північний і Південний полюси оточені льодом, який може в майбутньому розтанути. Щоб зрозуміти чому, мабуть, краще розглянути північ і південь окремо.

Північний полюс – це точка на «верхній» частині світу, оточена дуже холодним океаном. На Північному полюсі багато тварин, як-от білі ведмеді, кити і великі товсті моржі з вусами й дуже довгими іклами, і всі вони живуть у воді та на суходолі.

Через сильний холод верхня частина полярного океану замерзає, особливо взимку. Хоча цей лід настільки товстий, що по ньому можна їздити на снігоходах або всюдиходах, він може легко розтанути, коли приходить літо. Насправді це вже відбувається.

Через глобальне потепління морський лід на півночі тане протягом багатьох десятиліть, а інколи влітку залишається тільки половина крижаної шапки замість цілої! Ось чому так багато людей турбуються про подальшу долю білих ведмедів, а також про те, що ми, люди, теж можемо постраждати від глобального потепління.

Південний полюс трохи безпечніший, тому що лід там набагато товстіший. Замість замерзлого океану там є гігантський заморожений континент, який має назву Антарктида. На її середині лід надзвичайно товстий – це крижана гора понад дві милі заввишки.

По краях Антарктиди можна побачити багато пінгвінів (вони і справді такі милі, якими здаються). Але посередині континенту настільки холодно і лід настільки щільний, що там ніхто не живе – окрім науковців, які вирушають туди, щоб вивчати лід і сніг.

Американські дослідники встановили на найпівденнішій точці планети своєрідну позначку – стовп, пофарбований у червоний і білий кольори по спіралі, ніби на вивісках старих американських перукарень, і ви можете за бажання сфотографуватися поруч із ним. Або краще – зробіть на верхівці цього стовпа стійку на руках, попросіть когось сфотографувати, а потім переверніть фотографію догори ногами, буде схоже, ніби ви звисаєте внизу світу!

Але тепер ми знаємо, що навіть лід Антарктиди тане – особливо по краях – і одного дня може зникнути. Це було б не дуже добре, тому що, розтанувши, лід підніме рівень води в морі і створить проблему для людей, які живуть неподалік узбережжя по всьому світу. Але це може бути добре для Антарктиди, тому що тварини зможуть жити в теплішому середовищі. Сто мільйонів років тому світ був таким спекотним, що динозаври жили у вологих болотах на Південному полюсі! Якщо лід розтане знову, хто знає, хто там житиме?

Це питання заводить людей у глухий кут уже тисячі років.

Однією з перших ідей було те, що Сонце – це шматок вугілля, який горить, але сьогодні ми вже знаємо, що Сонце складається переважно з частинок водню і не горітиме так, як вугілля. Замість того водень у центрі Сонця стискається так сильно, що склеюється й утворює газ гелій.

Роботи Альберта Ейнштейна допомогли вченим зрозуміти, що, стискаючись, ці частинки можуть випустити достатньо енергії, щоб сонце світило і залишалося гарячим. Температура в центрі Сонця становить 15 млн градусів за Цельсієм, але температура на поверхні значно нижче – 5700 градусів за Цельсієм. Вода в чайнику кипить при 100 градусах Цельсія, тож уявіть собі, наскільки гарячий центр Сонця.

Сьогодні ми можемо вивчати Сонце в найдрібніших подробицях за допомогою телескопів. Сонце має дивовижно гарячу атмосферу, набагато гарячішу, ніж поверхня, температура якої – 1 млн градусів за Цельсієм. Дивно, що тепло, яке надходить від поверхні Сонця, не може зробити атмосферу такою ж гарячою. Гарячі гази в атмосфері яскраво світяться під рентгеном і в ультрафіолетовому світлі. Сфотографувавши Сонце за допомогою космічних телескопів і побачивши рентгенівські промені й ультрафіолетове випромінювання, люди зрозуміли, що атмосфера залишається гарячою завдяки нескінченним магнітним полям, що проходять крізь ці гази.

Завдяки космічним апаратам SOHO, «Обсерваторії сонячної динаміки» і «Хіноде» люди дізналися, що ці магнітні поля постійно рухаються, пульсують і спричиняють вибухи, які й розжарюють гази в сонячній атмосфері до 1 млн градусів.

Ми використовуємо слово «добре», щоб описати речі, які нам подобаються, речі, які покращують життя, і добрі речі, які люди роблять для інших. Ми описуємо людей цим словом, коли вони чесні і добре ставляться до інших, коли вони виконують обіцянки і намагаються досягати якнайкращого. Добро дуже важливе, адже воно допомагає покращити світ.

Відтоді як люди вперше запитали себе: «Як правильно поводитися і ставитися одне до одного?», почалися суперечки щодо природи добра. Давньогрецькі філософи почали дискусію про доброту, яка триває й досі. Вони навчили нас думати, що добро – не тільки те, що ми робимо, а й те, як ми думаємо. Це означає, що наше ставлення до того, що відбувається, важливе, тому що наші дії залежать від нашого ставлення, тож ми всі мусимо думати про те, як правильно жити і діяти.

Ми всі повинні запитати себе: що, на мою думку, є добром? чому я так вважаю? я саме збирався зробити щось – правильно це чи ні? Даючи відповіді на ці запитання, ви маєте бути впевнені, що відповідь переконлива і для інших людей: переконати лише себе занадто легко!

Думаючи про добро, щоб мати можливість робити хороші речі, потрібно розмовляти з іншими людьми, зрозуміти, про що думають різні суспільства і чому вони про це думають, і запитувати, чому люди вважають щось добрим чи поганим.

Отже: добро починається з відповідального і розумного ставлення до того, як наші думки і вчинки впливають на нас, на інших людей і на світ навколо нас.

Донедавна найрідкіснішою твариною вважали гігантську черепаху Пінто. Живим був лише один представник цього підвиду, Самотній Джордж. Він жив на Галапагоських островах. Вважається, йому було близько ста років. Він, на жаль, помер у червні 2012 року, тож підвид нині не існує.

Гігантська панда, найвідоміша серед вимираючих тварин, насправді не найрідкісніша. Їх, звичайно, дуже мало – експерти вважають, що існує лише близько 1600 панд, які живуть у бамбукових лісах Китаю, – і популяція зменшується. Але велика кількість тварин – у набагато більшій небезпеці. Деякі вже зникли з дикої природи, хоча офіційно не вважаються вимерлими, тому що певна їх кількість живе в неволі. Це, наприклад, блакитний ара – залишилось близько 120 таких папуг, і всі вони живуть у зоопарках або в людських оселях.

Деякі види тварин більш чисельні, але перебувають у більшій небезпеці. Це такі відомі види, як яванський носоріг, тигр і гірська горила, а також каліфорнійська морська свиня (маленька свинка, живе біля берегів Мексики), широконосий лемур (мавпоподібна тварина з Мадагаскару), аддакс (африканська антилопа) і багато інших тварин, про яких більшість людей ніколи навіть не чули.

Всього під загрозою зникнення – понад дві тисячі видів тварин (це лише відомі нам) і багато тисяч інших, які вимирають. Але не всі вони приречені на вимирання. Сірий кит – чудовий приклад: після того як 1946 року було заборонено комерційне полювання, чисельність популяції зросла з декількох сотень до 21 тисячі особин. Тож хороша новина полягає в тому, що, коли докладатимемо зусиль, щоб урятувати тварин від вимирання, ми справді зможемо це зробити.

У певному сенсі дівчатка і хлопчики дуже схожі ззовні. Наприклад, вони мають однакову кількість рук, ніг, вух і носів. Одна з найбільших відмінностей між чоловіками і жінками (окрім лисини, яку ви іноді бачите у чоловіків!) в тому, що жінки мають груди, а чоловіки – ні. Крім того, у чоловіків є статеві члени, а у жінок немає. Усередині тілá жінок і чоловіків також відрізняються. У тих і інших є серця, які перекачують кров по тілу. І у жінок, і у чоловіків є легені, якими вони дихають. Але всередині животика жінки є річ, яка називається матка. Вона, як правило, розміром з куряче яйце, але може розтягуватися, як повітряна куля. Вона порожниста і м’яка. У чоловіків її немає.