- Так в тому то і питання, більшість цих чудових державних органів є обслуговуючими, а вони якось диктують свої правила. Банальний приклад. Чому у нас спочатку, як має народитися дитина батьки бігають в пошуках пологового будинку, а не пологові будинки зацікавлені в тому, щоб породіллі до них прийшли? Чому, щоб влаштувати чадо в дитячий садочок це треба пройти сім кругів пекла? А не навпаки? Чому не садочки бігають за батьками, батьки ж то за це платять? То чому тут все так безутішно? Чому батьки бігають за школою, а не школа робить все можливе, що б діти йшли до них? Чому не університети полюють за талановитими абітурієнтами а абітурієнти воліють виїхати з країни? Чому звернення до таких неймовірно корисних державних органів це черги? І це в період коли мережа інтернет покрила майже весь світ? На якого біса взагалі потрібні такі неймовірно складнощі від нашої начисто неадекватної бюрократичної машини? Чому не задається просте питання НАВІЩО? Від побаченого переліку документів, для того, щоб придбати ділянку землі, я просто втратила дар мови . І це мене ще запевнили, що то зараз така полегшена версія. Он зараз продовжу погоджувати проект на земельній ділянці. Про введення в експлуатацію взагалі мовчу. Відчуваю я таки буду тут жити.

- Ну, з цим питанням я можу вам допомогти.

- З цим питанням я знаю, хто може мені допомогти, але по таким дрібницям зайнятих людей, якось соромно навіть зачіпати. Тому робимо так, спочатку я пробую сама, оцінюю мої можливості, якщо ж мої можливості натрапляють на чужу жадібність і тупість то тоді підключу вирішувачів.

- А може я відразу спробую ваші питання вирішити? - покосився він на мене.

- Ви ж не можете за мене всю роботу робити, тому спочатку я, потім подивимося і оцінимо усі інші варіанти.

- Професійну гордість демонструєте?

- Просто вас жаба задавить платити мені такі гроші і вирішувати всі питання за мене. - нахилившись до нього по секрету прошепотіла йому. Він розгублено моргнув і вже наступної миті голосно розсміявся.

- Ваша безпосередність така ….- спинився він на даному слові,а я запитливо подивилися на нього, - мила. - закінчив він.

- Ага. То давайте таки перейдемо до кави.

- Пішли вже. - і зовсім тихо прошепотів. - Мій ексклюзивний жах. - вирішила зробити вигляд, що я цього не чула. Кави мені все таки хотілося, а ще шоколадки. Тому далі ми вже мовчки дійшли до кабінету на якому висіла вивіска «Зоотехнік». Ярослав Павлович дещо з силою плечем натиснув на двері і ми вломилися всередину.

- Ігор, зустрічай гостей. І вари каву. - радісно повідомив він це чоловікові в халаті з неймовірно рудим волосся і очках в стильній оправі.

- І я тебе радий Ярослав бачити. Емілія! - кивнув він мені. Я вже не дивуюсь тут усі знають все і навіть більше про мене саму. Стратегія така, яку б дурню не чула, ігнорую. - Що з ранку не спиться?

- Весь в труді. Ти ж знаєш. А що в тебе?

- Ніхто не здох, хворих лікуємо, нових замовили.

- А ти умієш лаконічно. І коли привезуть?

- В кінці тижня. Місця підготували.

- Що і накричати на тебе немає за що? - виразно повів бровами Ярослав Павлович.

- То чого ж немає, була б уява і бажання. - хмикнув Ігор.

- Я вже з ранку задовбався до сліз, розрулювати усі тужинки сьогоднішнього дня. Тому просто давай каву. - з надією в очах подивився він на каво машину, яка мирно гуділа і видавала цівки кави. Я з насолодою вдихнула аромат кави і на лице мимо волі набігла посмішка.

- Тримайте, бачу по вашому щасливому лиці, що ви про каву мріяли. - протягнув мені чашку з кавою і пакетик з цукром. Я взяла чашку, висипала цукор помішала і з нетерпінням зробила перший ковток. Кава мала шовковистий, вершковий смак та пряний аромат, з легкою кислинкою я з насолодою ковтнула, крапельку з губи забрала язиком.

- От, бачиш чашка моєї кави і жінка на небі. - мугикнув Ігор. А я відкрила очі і наткнулася на суцільну чорну зіницю Ярослава Павловича. Його погляд був прикутий до мого рота, я нервово облизала губи, а він важко ковтнув та різко відвів погляд. Моє серце щось різко зупинилося та потім пустилося в шалених біг. І щоб опанувати себе я зробила маленький ковток кави, ховаючись за чашкою, я намагалася якось поправити шаблони, які без дозволу кудись поїхали. І зробити вигляд, що все нормально, що нічого такого не було, що той пекучий погляд просто одноразовий погляд чоловіка на жінку.

- Емілія, як вам працюється в нашому краю? - задав запитання Ігор, який просто того всього не бачив, бо саме робив каву.

- О, все, як я люблю, роблю зарання замовлення на обладнання, плачу аванс, терміни приходять дзвоню, щось по темі здрастуйте, а де моє обладнання, у відповідь, ми зараз перевіримо і відзвонимося. День другий, дзвінка немає від менеджера, дзвоню знову , здраствуйте, я замовляла, вчора телефонувала, що з обладнанням. Відповідь, що все чудово, скоро буде. Минуло скоро, тобто два дні пройшло, дзвоню, все теж питання, де обладнання. Відповідь, ну, там накладочка вийшла, ще на заводі. Я з відчуттям зображую ображеного клієнта, тобто волаю на менеджера усілякими різними словами з поясненням, ай яй яй, як не добре обманювати клієнта, який платить гроші. У відповідь тиша і якийсь задушевний писк про те, що все зрозуміли і моє обладнання буде як тільки так і зразу. Минуло, як тільки так і зразу, я люта, подумки вже склала прокльони на їхні голови, а що зробиш ці зарази роблять найліпше поєднання ціна- якість. Наступні конкуренти гірші по якості, а інші значно дорожчі по ціні. Терплю недолугість і нацяцькованість ось таких партнерів. Дзвоню, ричу сумішшю африканського лева та рудого ревуна переходжу вже на гучність синього кита, тобто боляче барабанним перетинкам всім хто поряд, а чуло мене півсела, з вимогою директора до мене. Свої вимоги пояснила так виразно, що на наступний ранок під дверима мене чекав директор в компанії менеджера. Після мальовничих реверансів, та під супровід проявів мого злобного норову ми дійшли до істини, на моє замовлення злегка забили, бо отримали паралельно ще одне жирне. Ось вам і моя реальність.

- Ох, я давно так не сміявся. - на кінець розмови витирав очі Ігор.

- У вас талант розповідачки. - посміювався Ярослав Павлович.

- Так я тільки тим і займаюсь, що всім щось розповідаю.

- То що у вас вийшло домовитися з вашим партнером? - поцікавився Ярослав Павлович.

- Ну, так, я отримала ще знижку, незначну, скоріше так, як сигнал, що вони пройнялися ситуацією і готові працювати далі.

- А що з термінами? - запитливо подивився він на мене.

- Ну, я ж в Україні живу звісно, вчора на сьогодні я не замовляю. Терміни я ставлю з врахуванням, на випадок якщо впаде сніг, стрибне курс, розпочнеться несподівана перевірка, розпочнуться святкування, хвилювання, революція, укравтодор розпочне ремонтувати дороги. - після моїх слів чоловіки переглянулися і вибухнули сміхом.

- Вражаючий список.

- У мене досвід. - потисла я плечима.

- Такий досвід на жаль є у всіх. - відказав Ярослав Павлович.

- Так, як я вже встигла попрацювати з усіма галузями, то скажу, що вони теж специфічні на всю голову. Наприклад в галузь сільського господарства просто не можливо додзвонитися. Таке враження, що всі на полі і тяжко фізично працюють.

- А ми й є на полі. - обурився Ярослав Павлович.

- Так. З тим важко сперечатися. - погодилася я, глянула на годинник і швидко за збиралася. - Дякую вам за каву. Та маю їхати у мене ще зустрічі заплановані.

- Емілія, заходьте на каву, буду вам радий. - видав щедру пропозицію Ігор.

- Дякую! Обов’язково забіжу. Ярослав Павлович дякую. - я швидко побігла до машини. Правда не довго я радісно бігла, рівно до того моменту, як не вступила в великий коров’ячий кізяк.

- От, що за день ? - простогнала я, дивлячись на свою туфельку. Виглядала вона не дуже добре. - За що ж ? Де ж я так то вже нагрішити встигла? - причитала чистячи туфлю. Щось з горем навпіл відчистила, але я ж точно знала де вона побувала, тому в машині їхала з відчуттям, що від моєї туфлі тхне. Взуття до ладу мені не вдалося привести навіть коли я приїхали до сільради. Чорна та лискуча машина з не місцевими номерами явно натякала, що то мої бажаючі продати мені обладнання виробники. Пунктуальні то приємно. Пошкандибала до мого кабінету. Панство я зустріла сидячим на лавці. М-да конторські панянки то дуже приязні.